Іменем України
01 лютого 2022 року м. Кропивницький
справа № 398/4402/20
провадження № 22-ц/4809/30/22
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючий суддя - Дуковський О.Л.
судді - Дьомич Л.М., Письменного О.А.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк».
відповідач - ОСОБА_1 .
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року, у складі головуючого судді Авраменка О.В. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 листопада 2014 року в загальному розмірі 42 459,93 грн.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що 18 листопада 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач порушив умови кредитування та не виконує належним чином зобов'язання, в результаті чого станом на 05 жовтня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 42 459,93 грн., яка складається з: 32 396,25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 063,68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Банком надано належні докази на підтвердження зазначених у позові обставин, які підтверджують наявність договірних відносин між сторонами та невиконання відповідачем взятих за договором зобов'язань.
Позичальник висловив згоду на укладення кредитного договору, що засвідчено особистим підписом, чим підтвердив ознайомлення та погодження з умовами кредитування. Зобов'язувався виконувати Умови та Правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами.
Заборгованість за кредитним договором не повернув, а також розмір такої заборгованості не спростовував.
Оскільки підписана анкета-заява засвідчує, що відповідач повністю згоден з умовами кредитування та отримав кредит саме на таких умовах, у тому числі погоджувався на сплату процентів та штрафів у встановленому розмірі.
Також Банк вказує, що судом першої інстанції не перевірено належним чином розрахунок заборгованості та стверджує, що сторонами погоджено розмір процентної ставки у договорі.
Вважає доведеним факт укладення договору між сторонами , який складається із заяви позичальника та Умов та правил надання банківських послуг та тарифів.
Просить врахувати постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019 у справі №428/2873/17, від 06.02.2018 у справі №755/ 2720/16-ц , від 17.04.2019 №666/388/16-ц.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 листопада 2014 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом подання відповідачем до банку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, за умовами якого відповідач отримав кредит та пластикову платіжну картку.
Із анкети - заяви вбачається, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
До кредитного договору позивач додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розміщених в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua/terms/.
З розрахунку заборгованості, станом на 05.10.2020 вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав і у зв'язку з чим станом на 05 жовтня 2020 року виникла заборгованість в розмірі 42 459,93 грн., яка складається із: 32 396,25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 10 063,68 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Звернувшись із даним позовом позивач просив стягнути саме вищевказану суму заборгованості.
Суд першої інстанції належним чином дослідив, що за період з 18 листопада 2014 року по 31 травня 2015 року у відповідача була відсутня заборгованість перед позивачем.
З 19 червня 2015 року відповідач користувався кредитними коштами та позивачем нараховувались відсотки за користування кредитом, які частково сплачувались відповідачем, що підтверджується розрахунками, що містяться в матеріалах справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що нарахування відсотків за користування кредитом, а також погашення несплачених відсотків за рахунок кредиту є неправомірним, оскільки у заяві позичальника від 18 листопада 2014 року процентна ставка не зазначена та не передбачено погашення нарахованих відсотків за рахунок кредиту.
Тому, сплачені відповідачем кошти, які позивач безпідставно зарахував на погашення процентів при відсутності домовленості про їх сплату в підписаній відповідачем заяві-анкеті підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку підписана відповідачем 18.11.2014, а також витяги з Умов і Тарифів позивача і не визначають умови кредитного договору між сторонами.
Суд першої інстанції встановив, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить перелік карт, які є в ПриватБанку , але встановити, які саме тарифи діяли з 18.11.2014, тобто з дня підписання Анкети-заяви, та чи взагалі отримано кредитні кошти відповідачем не є неможливим.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг також не підтверджує факту надання кредитних коштів відповідачу.
Довідка про надані кредитні картки та довідка про зміну умов кредитування, не є частиною договору кредитування, які не мають обов'язкових реквізитів (дати, прізвища уповноваженої особи), та інформації до якого саме договору вони відносяться.
Правильним є висновок суду і з яким погоджується колегія суддів, що позивачем не доведено належними та достатніми доказами, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання відповідачем заяви від 18.11.2014 взагалі містили умови, які зазначені в документах, що додані банком до позовної заяви.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
В анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена, не вказано і тип кредитної карти.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч.1, 2 ст. 12 ЦПК).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О.Л. Дуковський
Судді Л. М. Дьомич
О.А. Письменний