ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 лютого 2022 року Справа № 906/773/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року (повний текст складено 04.10.2021) у справі №906/773/21 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області
до Управління Держпраці у Житомирській області
про стягнення 16 356,72 грн шкоди
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у справі №906/773/21 позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Управління Держпраці у Житомирській області про стягнення 16356,72 грн шкоди задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області 15 726,12 грн завданої шкоди, 2182,49 грн судового збору.
У стягненні 630,60 грн шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Управління Держпраці у Житомирській області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову щодо стягнення 15 726,12 грн завданої шкоди, 2182,49 грн судового збору скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2021 року у справі №906/773/21 поновлено Управлінню Держпраці у Житомирській області строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у справі №906/773/21. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня вручення копії даної ухвали. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у справі №906/773/21. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вирішує розглядати справу №906/773/21 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, резолютивну частину оскаржуваного рішення місцевого господарського суду змінити, в решті рішення залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2020 Управлінням Держпраці у Житомирській області було винесено постанову №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020 про накладення на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області штрафу у розмірі 14169,00 грн, внаслідок порушення останнім законодавства про працю.
17.09.2020 старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63050931 з примусового виконання постанови №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020, якою зокрема, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1416,90 грн (а.с. 19).
Постановами державного виконавця від 17.09.2020 стягнуто з Управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Житомирській області виконавчий збір у розмірі 1416,90 грн (а.с. 20 (зворотній бік)) та визначено для боржника загальну суму мінімальних витрат у розмірі 140,22 грн (а.с.22).
30 жовтня 2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області згідно платіжних доручень №1417 від 30.10.2020, №1418 від 30.10.2020 та №1419 від 30.10.2020 було сплачено 15 726,12 грн в рамках відкритого виконавчого провадження №63050931, які включать:
- адмінштраф у розмірі 14 169,00 згідно з постановою Управлінням Держпраці у Житомирській області №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020;
- виконавчий збір у розмірі 1416,90 грн згідно з постановою про стягнення виконавчого збору від 17.09.2020;
- витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 140,22 грн згідно з постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.09.2020.
Поряд з цим, не погоджуючись із вищевказаною постановою Управління Держпраці у Житомирській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області звернулось з позовом до адміністративного суду, за результатами розгляду якого, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 у справі №240/14423/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021, позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови, задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020; в іншій частині позову відмовлено (а.с. 9-17).
22.04.2021 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області звернулось до Управління Держпраці у Житомирській області з вимогою про повернення примусово стягнутих коштів, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування (а.с. 27-28).
Враховуючи викладене та у зв'язку із визнанням протиправною та скасуванням постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу у розмірі 14169,00 грн, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, посилаючись на статті 1173, 1174 ЦК України, звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Управління Держпраці у Житомирській області шкоди в розмірі 16356,72 грн, завданої неправомірними діями останнього, яка складається із суми сплаченого штрафу в розмірі 14169,00 грн, 140,22 грн витрат в межах виконавчого провадження з примусового виконання вказаної постанови, 1416,90 грн виконавчого збору, а також 630,60 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову у справі №240/14423/20.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст.259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Згідно з частиною 1 статті 260 Кодексу законів про працю України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
За визначенням пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100, територіальним органом Держпраці на території Житомирської області є Управління Держпраці у Житомирській області
До завдань Держпраці належить, зокрема, державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення № 96).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, регулює постанова КМУ від 21.08.2019 №823 "Про затвердження здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю". Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 у справі №240/14423/20, на підставі листа-погодження Держпраці №3673/2.2/3.1-20 від 01.06.2020, №4139/1/12-20 від 24.06.2020, звернення громадян №76 від 22.01.2020 та №381 від 12.06.2020, Управління Держпраці у Житомирській області повідомило Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про наміри посадових осіб управління Держпраці у Житомирській області здійснити позаплановий захід державного нагляду з 16.07.2020 по 23.07.2020 на підставі направлення від 14.07.2020 №777/04.
Листом від 17.07.2020 №11-1372 Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області повідомило Управління Держпраці у Житомирській області про неможливість проведення інспекційного відвідування до оприлюднення на офіційному веб-сайті Держпраці уніфікованої форми акта інспекційного відвідування. 16.07.2020 інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЖТ8291\91\НПАВ, у зв'язку з недопуском та ненаданням необхідної інформації.
У зв'язку з цим, 12.08.2020 заступником начальника управління Держпраці у Житомирській області Возною С.В. винесено постанову від 10.08.2020 №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 14169,00 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №240/14423/20, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021, позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування постанови, задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020. В іншій частині позову відмовлено.
Вказане рішення адміністративного суду мотивовано, зокрема тим, що, оскільки Управлінням Держпраці у Житомирській області (відповідач) на офіційному веб-сайті не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування, що є підставою для недопуску до проведення інспекційного відвідування та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (позивач) реалізував надане йому право, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для накладення штрафу, тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В той же час, судами обох інстанцій встановлено, що у зв'язку з несплатою штрафів у добровільному порядку, 17.09.2020 Управління Держпраці у Житомирській області області звернулось до Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Хмельницький) для примусового виконання постанови №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020.
Згідно п. 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Постанова № 509), штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб'єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.
Пунктом 11 Постанови № 509 передбачено, що не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
17.09.2020 старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністрерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63050931 з примусового виконання постанови №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020, якою зокрема, визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 1416,90 грн (а.с. 19).
Постановами державного виконавця від 17.09.2020 стягнуто з Управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Житомирській області виконавчий збір у розмірі 1416,90 грн (а.с. 20 (зворотній бік)) та визначено для боржника загальну суму мінімальних витрат у розмірі 140,22 грн (а.с .22).
Згідно платіжних доручень №1417, 1418, 1419 від 30.10.2020 Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області сплачено 14169,00 грн штрафу, згідно постанови №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020, виконавчий збір у розмірі 1416,90 та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 140,00 грн (а.с. 24-26).
Також наданим до справи платіжним дорученням №1064 від 17.08.2020 підтверджено сплату позивачем судового збору за забезпечення позову у Житомирському окружному адмін. суді в сумі 630,0 грн.
Згідно приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно частини 3 статті 147 ГК України, збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст.224 ГК України).
При цьому, за ч.1 ст.225 ГК України до додаткових витрат, понесених стороною, яка зазнала збитків, віднесено штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.
За змістом ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 Цивільного кодексу України відповідно.
Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З огляду на викладене, відповідач у даній справі - Управління Держпраці у Житомирській області є органом державної влади, державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, тобто суб'єктом відповідальності в розумінні статті 1173 Цивільного кодексу України.
При цьому з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Водночас, необхідною підставою для притягнення відповідного органу (органу державної виконавчої служби) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України.
За відсутності хоча б одного з цих (трьох) елементів цивільна відповідальність не настає.
В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної податкової служби та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (стаття 22 Цивільного кодексу України).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. При цьому, протиправність (неправомірність) рішення, дій або бездіяльності органу державної влади (його посадових чи службових осіб) має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Дії (бездіяльність) ГУ Держпраці у Жиомирській області, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Суд зазначає, що протиправні дії Управління Держпраці у Житомирській області щодо винесення постанови №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020 про накладення штрафу на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області встановлені рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 року у справі №240/14423/20, яке набрало законної сили, і яке в силу імперативних вимог статті 75 ГПК України має преюдиційне значення для даної справи про відшкодування шкоди.
Щодо розміру заявленої Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області до стягнення суми збитків, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
В свою чергу, ч.ч. 1 - 3 ст.42 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно з ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Також, Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" затверджено види та розміри витрат виконавчого провадження, до яких зокрема віднесені: плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження, інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Судом встановлено, що до суми коштів, списаних за платіжними дорученнями від 30.10.2020 №1417, №1418, №1419 (а.с. 23-25), в межах виконавчого провадження №63050931, окрім суми штрафу, нарахованого на підставі постанови Управління Держпраці у Житомирській області, яка в подальшому була визнана протиправною та скасована, включено також виконавчий збір в розмірі 1416,90 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження в загальній сумі 140,22 грн.
Вказані витрати є такими, що стягнуті на підставі виконавчого документу, який в подальшому було скасовано в судовому порядку (рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі 240/14423/20), а отже, і стягнуті з позивача під час примусового виконання вказаної постанови кошти (виконавчий збір та витрати виконавчого провадження) за своєю правовою природою є шкодою, яка завдана позивачу діями відповідача, та підлягає відшкодуванню позивачу в силу вимог ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України.
При цьому апеляційним судом враховано, що стягнення з позивача в рамках примусового виконання постанови Управління Держпраці у Житомирській області виконавчого збору в розмірі 1416,90 грн, що відповідно складає 10% від сум, що підлягали примусовому стягненню за постановою Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ18/ЖТ8291/91/НП/АВ/СП-ФС від 10.08.2020, витрат на проведення виконавчих дій в сумі 140,22 грн, що загалом складає частину заявленої до стягнення суми в розмірі 1557,12 грн, відбулось в рамках виконавчого провадження з примусового виконання постанови відповідача, яка була пред'явлена останнім до виконання та, відповідно, виконувалась в порядку та розмірах, обумовлених Законом України "Про виконавче провадження", а в подальшому була визнана протиправною та скасована в судовому порядку.
Разом з тим, відсутність в матеріалах справи доказів неправомірності дій Державної виконавчої служби під час виконання своїх обов'язків, оскарження позивачем дій державного виконавця в частині визначення виконавчих зборів та витрат виконавчого провадження і покладення обов'язку з їх сплати на позивача, зважаючи на настання факту скасування постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу після закінчення виконавчого провадження ВП № 63050931 внаслідок її фактичного виконання позивачем, не спростовує факту завдання позивачеві майнової шкоди, в тому числі витрат, пов'язаних з виконавчим провадженням.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 січня 2022 року у справі №910/1904/20.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність усіх трьох елементів складу правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками), наявність яких є обов'язковою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, передбаченої спеціальною нормою ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, а саме неправомірного винесення Управлінням Держпраці у Житомирській області постанови про накладення штрафу від 10.08.2020 року, наявність завданої матеріальної шкоди у вигляді стягнення з позивача грошових коштів в сумі 14169,00 грн штрафу, 1416,90 грн виконавчого збору та 140,22 грн мінімальних витрат виконавчого провадження, а всього 15726,12 грн, та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача і заподіяною позивачеві шкодою.
При цьому, у стягненні 630,60 грн шкоди, яку позивач обґрунтовує понесенням витрат у зв'язку із сплатою ним судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки такі витрати були пов'язані із реалізацією саме права позивача на подання такої заяви, тобто, відсутній безпосередній причинний зв'язок між неправомірним винесенням постанови про накладення штрафу та сплатою 630,60 грн судового збору за забезпечення позову у адміністративній справі №240/14423/20.
Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц про те, що оскільки саме на державу покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, отже належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.
Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).
Зі змісту статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України вбачається, що відшкодування матеріальної шкоди у відповідному розмірі, завданої незаконними рішеннями, діями органу державної влади, його посадової, службової особи, має бути здійснено за рахунок держави (за рахунок коштів Державного бюджету України), а не за рахунок відповідача, оскільки в таких випадках відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, ст.56 Конституції України відповідальність несе саме держава, а не її органи або посадові чи службові особи. Останні здійснюють свої функції не як приватні особи в своїх інтересах, а від імені держави та в межах покладеної на них державної компетенції.
Конституційний суд України в своєму рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.
Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету, а відтак заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України.
При цьому, залучення або ж незалучення до участі у даному спорі Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки Державна казначейська служба України чи її територіальний орган не є тим суб'єктом, який порушив права чи інтереси позивача. Сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов'язкового залучення до участі у справі відповідачем Державної казначейської служби України чи її територіального органу. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).
В свою чергу апеляційний суд зазначає, що необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, норма ст. 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, однак стягнення на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області шкоди в розмірі 15726,12 грн має відбуватися саме з Державного бюджету України, а не з Управління Держпраці у Житомирській області, як помилково зазначив суд в резолютивній частині оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду оскаржуване рішення у справі залишається таким, що ухвалено на користь позивача, втім таке рішення підлягає виконанню шляхом стягнення спірної суми з Державного бюджету України, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області - змінити на підставі ч.4 ст.277 ГПК України з викладенням його резолютивної частини в редакції даної постанови апеляційного суду; в решті рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у справі №906/773/21 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Корольова, буд.2, ід. код 41313540) майнову шкоду у розмірі 15726,12 грн.
Стягнути з Управління Держпраці у Житомирській області (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Шевченка, буд. 18-А , ід. код 39790560) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області (10014, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Корольова, буд.2, ід. код 41313540) судовий збір у розмірі 2182,49 грн."
В решті рішення залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
4. Справу №906/773/21 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.