Справа № 349/1803/21
Провадження № 33/4808/105/22
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Рибій М. Г.
Суддя-доповідач Повзло
01 лютого 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Романківа Ігоря Михайловича, розглянувши апеляційну скаргу захисника на постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області 12.01.2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік зі стягненням судового збору, -
В апеляційній скарзі захисник Романків І.М. просить скасувати постанову суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, та таку, що винесену з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Апелянт стверджує, що ОСОБА_1 , в порушення приписів ст.268 КУпАП працівниками поліції не було роз'яснено прав й обов'язків, зокрема на правову допомогу, що вбачається з відеозапису, а не з відповідної графи у протоколі. Звертає увагу на те, що підставою направлення на огляд стало те, що із салону автомобіля чути запах алкоголю, в той час як в салоні автомобіля, окрім водія, перебувало ще двоє пасажирів, й працівниками поліції не оголошувалось інших виявлених ознак сп'яніння у водія, наявність яких прямо передбачені Інструкцією. Стверджує, що відеозаписом не підтверджені зазначені працівниками поліції в акті огляду зовнішні ознаки такі як: нестійка хода, почервоніння обличчя. На думку апелянта, відеозапис не є допустимим доказом по справі внаслідок відсутності посилання на технічний засіб у протоколі, про що наголошено в рішенні ВС/КАС (справа №524/5536/17). Свої доводи апелянт обґрунтовує вимогами ст. 70 КАС України, нормами Конституції України, постановою Пленуму ВСУ №9 від 01.11.1996 року, ст.ст. 245, 246, 256 КУпАП та рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010. На переконання апелянта суд першої інстанції зайняв явно упереджену, непослідовну та необ'єктивну позицію при прийнятті рішення, проігнорувавши доводи сторони захисту.
Постановою суду встановлено, що 15.11.2021 року близько о 07-41 год. ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2101, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Рогатині по вул. Мухи в стані алкогольного сп'яніння, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання з'явились: особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якому роз'яснені права, передбаченні ст. 268 КУпАП; його захисник Романків І.М., якому роз'яснені права, передбачені ст. 271 КУпАП. Клопотань не заявлено.
Під час апеляційного розгляду:
- ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, наголошували на порушенні ст. 268 КУпАП, оскільки працівниками поліції не було роз'яснено прав й обов'язків, зокрема на правову допомогу.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апелянта, доходжу висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову судді - без змін, виходячи з таких підстав.
Доводи апелянта в частині порушення працівниками поліції приписів ст. 268 КУпАП, зокрема щодо нероз'яснення прав й обов'язків, не знайшли свого підтвердження, оскільки апелянтом та стороною захисту не надано жодних доказів оскарження ОСОБА_1 дій працівників поліції (скарги, звернення, довідки щодо службової перевірки тощо).
Заперечень до адміністративних матеріалів по складеному протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не заявляв, жодної незгоди з діями працівників поліції останній не висловив й в своїх поясненнях (а.п. 2), що виклав наступним чином: «Надам в суді» та підписав протокол.
З оглянутого відеозапису з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора транспортного засобу працівників поліції, долученого до матеріалів провадження, підтверджено факт зупинки та проведення огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 , який рухався на транспортному засобі марки ВАЗ 2101 номерний знак НОМЕР_1 по проїжджій частині, й був зупинений працівниками поліції, у зв'язку із несправністю світлових покажчиків, а саме правого світлового сигналу гальмування («стоп сигналу»). Вбачається як водій перевіряє роботу покажчику гальмування шляхом натискання на гальма, й правий світловий покажчик не світиться. Після цього працівник поліції просить надати документи на автомобіль, посвідчення водія та страховий поліс. На запитання працівника поліції чи вживав водій алкоголь, оскільки чути запах алкоголю із салону автомобіля, водій заперечує. Працівник поліції пропонує пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки, й роз'яснює наслідки у разі відмови від проходження огляду, та порядок проходження огляду. Водій повідомляє працівнику поліції, що йому треба зателефонувати, й одразу повідомляє, що відмовляється проходити огляд. Працівник поліції роз'яснює наслідки відмови. Водій повідомляє працівнику поліції, що він вживав алкоголь вчора, й погоджується пройти огляд. Водій самостійно вибирає герметично запакований мундштук. Працівник поліції показує сертифікат на прилад, робить контрольний тест, після чого водій проходить огляд, й оголошує результат тесту 1,51%. Водій не погоджується з результатом огляду й працівник поліції пропонує проїхати до медичного закладу. Водій знов повідомляє працівнику поліції, що йому требо зателефонувати. Далі водій запитує у працівника поліції: «А ми так не договоримось?», «Давайте договоримось», на що працівник поліції відповідає: «Ні», й декілька разів пропонує проїхати до лікарні. Водій наполягає на тому, щоб якось договорить на місці, працівник поліції попереджає, що ця пропозиція є кримінальною відповідальністю, й знов пропонує проїхати до лікарні. Водій відмовляється їхати до лікарні, й працівник поліції повідомляє, що буде складено протокол. Водій погоджується, й одночасно звертається до працівника поліції із проханням: «Складіть протокол, що не горіло світло і все». Працівник поліції відмовляє водієві у вказаному проханні, й роз'яснює, що керувати в стані сп'яніння заборонено. Після чого розпочинає процедуру складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вбачається як працівник поліції пропонує водієві надати пояснення у протоколі, надає можливість ознайомитись зі змістом, й після підписання протоколу водієм, вручає останньому його копію (а.п. 7).
Отже, з оглянутого відеозапису не вбачається обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості висловити свою незгоду з діями працівників поліції на місці зупинки усно або в поясненнях у протоколі.
Твердження апелянта про те, що поліцейський не роз'яснював йому прав передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, останній висловив виключно на стадії судового розгляду, проте при розмові з працівниками поліції, ОСОБА_1 не виявляв бажання скористатись правовою допомогою, а лише заявляв про необхідність зателефонувати, що діями поліцейського не обмежувалось та не перешкоджалось.
З відеозапису вбачається, що поліцейським було вжито дій щодо надання ОСОБА_1 можливості ознайомитись зі змістом протоколу, й у разі необхідності, останній мав можливість з'ясувати питання щодо змісту протоколу які йому були не зрозумілі.
Стороною захисту не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що працівниками поліції не було надано водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
В той же час, суд не має права самостійно відшукувати докази, адже діючи таким чином, суд позбавляється статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод право кожного обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, розглядається як невід'ємна складова права на захист (параграф 3 ст.6 Конвенції).
З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що працівниками поліції було обмежено ОСОБА_1 у процесуальних правах, в тому числі й у праві на захист.
Водночас, звертаю увагу на те, що в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено прав працівниками поліції, апелянт не вказав під час судового розгляду на причинно-наслідковий зв'язок цих обставин з неможливістю реалізації своїх прав, зокрема, якими саме правами він через необізнаність не зміг скористатися під час складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Вважаю за необхідне зауважити, що під час безпосереднього розгляду справи про адміністративне правопорушення у судовому засіданні судом першої інстанції було роз'яснено особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, його права. Крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 забезпечив свій захист уповноваженим захисником.
Щодо доводів апелянта в частині того, що підставою направлення на огляд стало те, що із салону автомобіля чути запах алкоголю, в той час як в салоні автомобіля, окрім водія, перебувало ще двоє пасажирів, й працівниками поліції не оголошувалось інших виявлених ознак сп'яніння у водія, наявність яких прямо передбачені Інструкцією, доходжу наступного висновку.
Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МОЗ України та МВС України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), передбачено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив водію про те, що чути запах алкоголю з салону автомобілю, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 перебував на сидінні водія й спілкувався з працівником поліції через відкрите вікно.
Інші, виявлені працівником поліції ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , зазначені в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (далі - акт огляду) - запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода (а.п. 4, 5).
Згідно п. 2 розділу 1 Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Отже, якщо у поліцейського виникає підозра щодо тверезості водія (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці), то водій зобов'язаний пройти такий огляд.
Посилання апелянта на те, що відеозаписом спростовується наявність таких ознак як почервоніння обличчя та нестійка хода, є безпідставне, оскільки ознаки алкогольного сп'яніння виявляються працівником поліції на місці зупинки водія й встановлюється на власний розсуд працівника поліції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, яка перебуває в стані сп'яніння.
ОСОБА_1 погодився на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, й не заперечував того факту, що вживав алкоголь напередодні. З результатами огляду - 1,51% (проміле) погодився, про що свідчить власноручний підпис у акті огляду (а.п. 4).
Оскільки п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, то в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних даних щодо протиправності дій працівників поліції або обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи з метою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Вважаю, що працівники поліції діяли відповідно до вимогст. 266 КУпАП, приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09.11.2015 року №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції 2), та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Доводи апелянта про недопустимість відеозапису як доказу винуватості ОСОБА_1 з підстави відсутності посилання на нього у протоколі, з посиланням на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважаю безпідставними.
Стаття 256 КУпАП, якою передбачено обов'язкові елементи змісту протоколу про адміністративне правопорушення, не містить прямого обов'язку на зазначення у протоколі відомостей щодо застосування технічних засобів відеозапису.
В графі протоколу «до протоколу додаються» міститься запис «матеріали справи», перелік яких міститься в описі документів (а.п. 1 зворіт), де під номером 6 зазначено про долучення відеодиску на а.п. 6.
Зміст відеозапису повністю узгоджується з іншими доказами по справі, зокрема й зі суттю пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, що міститься у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №499557 від 15.11.2021 року (а.п. 2).
Виходячи з того, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню, та інших обставин, які мають значення для справи, у тому числі достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, то оскільки відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, та який був досліджений судом апеляційної інстанції, підтверджені обставини, які підлягають доказуванню, він є належним доказом.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт свої вимоги обґрунтовує зокрема й, посиланням наположення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в той же час, норми КАС України не застосовуються по вказаній категорії справ.
Положення Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються при вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, які, зокрема, виникають у зв'язку з винесенням постанов у справах про адміністративні правопорушення іншими уповноваженими органами (посадовими особами), а не судом.
Аналізуючи наявні в матеріалах провадження докази, вважаю, що судом першої інстанції поза всяким розумним сумнівом доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Під час апеляційного перегляду не встановлено спрощеного підходу суду першої інстанції до вирішення справи, упереджене ставлення суду першої інстанції, й ігнорування доводів сторони захисту, як про це наголошує апелянт, докази перевірені суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, були встановлені судом з наведенням відповідних мотивів й правильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог та скасування постанови суду першої інстанції немає.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
За таких обставин, підстави для скасування постанови судді місцевого суду і закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, як про це наголошує апелянт - відсутні, а тому в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Романківа Ігоря Михайловича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області 12.01.2022 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло