Справа № 342/1258/19
Провадження № 22-ц/4808/74/22
Головуючий у 1 інстанції Ничик Г. І.
Суддя-доповідач Девляшевський В.А.
31 січня 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
секретаря Мельник О.В.,
з участю представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Візінського Василя Васильовича на рішення Городенківського районного суду, ухвалене головуючою суддею Ничик Г.І. 13 січня 2020 року в м. Городенка, повний текст якого виготовлено 23 січня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Торговицької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за заповітом,
встановив :
У жовтні 2019 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Торговицької сільської ради про визнання за ним права власності на житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1 .
Позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 - мати ОСОБА_5 . Після смерті батька відкрилась спадщина на житловий будинок загальною площею 40,3 кв.м. та господарські споруди по АДРЕСА_1 . Проте, він не зміг віднайти свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння старого взірця, датоване 12 січня 1987 роком. Відповідно до заповіту, посвідченого 12 лютого 2004 року секретарем виконавчого комітету Торговицької сільської ради, на випадок своєї смерті все належне йому майно батько заповів позивачу, крім земельної частки (паю) розміром 0,6189 га в урочищі «Теплиці», яку він заповів своєму сину - ОСОБА_3 .
Разом з тим, звернувшись 04 жовтня 2019 року до державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, позивач отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії з причини відсутності правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно.
Вважаючи, що він має право успадкувати та оформити нерухоме майно, що належало спадкодавцю, просив позов задовольнити.
Рішенням Городенківського районного суду позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 .
Не погодившись із рішенням суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі в справі), в інтересах якого діє адвокат Візінський В.В., подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Вважає, що судом не було встановлено дійсних обставин справи та не перевірено доводів позивача щодо його права на спадкове майно в цілому. Зазначає, що спірне домогосподарство відносилось до майна колгоспного двору і відповідно до частини 1 статті 120 ЦК Української РСР належало його членам на праві спільної сумісної власності. Враховуючи що станом на 15 квітня 1991 року у вищевказаному господарстві були зареєстровні голова господарства - ОСОБА_4 та його дружина - ОСОБА_5 , саме вони були співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . А отже, судом зроблено помилковий висновок про належність вказаного домоволодіння тільки померлому ОСОБА_4 , оскільки ОСОБА_5 мала у власності Ѕ частку цього майна.
Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина на належне останній майно. Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем Торговицької сільської ради 03 липня 2008 року, померла все своє майно заповіла свому онуку - апелянту у цій справі. Рішенням Городенківського районного суду від 14 липня 2021 року ОСОБА_1 визначено додатковий термін для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . До закінчення визначеного судом додаткового строку апелянт звернувся до нотаріуса для оформлення спадкових прав та як наслідок прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 . Проте, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема на частку спірного будинковолодіння, оскільки право власності на ціле будинковолодіння набув позивач відповідно до оскаржуваного рішення.
Вказує, що суд не звернув увагу на інформацію з спадкового реєстру щодо заповіту, складеного ОСОБА_5 03 липня 2008 року, на користь апелянта. Відповідно не залучив іншого спадкоємця до участі в справі, чим порушив його законні права та інтереси. За наведених підстав просив апеляційну скаргу задовольнити.
Правом на подання відзиву учасники справи не скористались.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.
Позивач доводів скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду. Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що звертаючись до суду з позовом, він не знав про наявність іншого спадкоємця (племінника).
Представник Городенківської районної ради (правонаступник Торговицької сільської ради) в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Натомість подав заяву, в якій просив розглядати справу без участі представника міської ради. Відтак, відповідно до сатті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у його відсутності не встановлено.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавцю ОСОБА_4 був виданий документ, який посвідчував його право власності, як голови колгоспного двору, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Ооднак зазначений документ було втрачено. Через відсутність у позивача правовстановлюючого документу про власність спадкодавця на вищезгаданий житловий будинок позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на дане нерухоме майно, хоча фактично став власником спадкового майна.
Передбачених статтею 328 ЦК України підстав неправомірності набуття позивачем права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 судом не встановлено, позов визнається відповідачем - Торговицькою сільською радою, тому суд прийшов до переконання, що є підстави для задоволення позовних вимог.
За змістом частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення не відповідає цим вимогам закону з огляду на наступне.
Встановлено, що предметом даного спору є визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . З технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами вбачається, що воно складається з житлового будинку, 1976 року побудови, площею 40,3 кв.м, та господарських будівель 1976 року побудови. (а.с. 14-17).
Відповідно до виписки з інвентерезаційних матеріалів за № 9105 від 24 вересня 2019 року за ОСОБА_4 , як головогою колгоспного двору, зареєстроване право власності на вказаний житловий будинок згідно свідоцтва про право власності, виданого Городенківським РВК 12 січня 1987 року на підставі рішення цього ж виконкому №142 від 10 липня 1987 року (а.с. 18). Станом на 15 квітня 1994 року в господарстві проживали та були зареєстровані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 39, 117).
За заповітом, посвідченим 12 лютого 2004 року секретарем Торговицької сільської ради, зареєстрованим в книзі нотаріальних дій за № 4, ОСОБА_4 заповів синові ОСОБА_3 все своє майно, крім земельної частки (паю) розміром 0,6189 га в урочищі «Теплиці», яку заповів синові ОСОБА_3
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 серпня 2004 р. виконавчим комітетом Торговицької сільської ради (а.с. 9).
Дружина спадкодавця ОСОБА_4 (мати позивача) - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22 січня 2019 року Городенківським районним відділом ДРАЦС Головного ТУЮ в Івано-Франківській області (а.с. 10).
Після їх смерті відкрилася спадщина.
Рішенням Городенківського районного суду від 13 серпня 2019 року по справі № 342/306/19 (провадження № 2/342/398/2019) ОСОБА_3 визначено додатковий строк - три місяці з часу набрання рішенням законної сили для подання в Городенківську районну державну нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті батька.
У визначений судом додатковий строк він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини за заповітом. Копією Витягу № 57663124 про реєстрацію в Спадковому реєстрі, виданого 24 вересня 2019 року Городенківською районною державною нотаріальною конторою, підтверджується, що до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис про реєстрацію спадкової справи № 64787056 (номер у нотаріуса 315/2019), спадкодавець - ОСОБА_4 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно з вимогами частини 1 статті 1297 Кодексу спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Постановою державного нотаріуса Городенківської районної державної нотаріальної контори № 1869/02-31 від 04 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, на житловий будинок з посиланням на те, що в спадкоємця відсутній оригінал документа, який посвідчує право власності спадкодавця (а.с. 24).
Відтак, враховуючи відмову нотаріуса в оформленні права на спадщину (видачі свідоцтва про право на спадщину), позивач звернувся до суду за захистом своїх прав відповідно до статті 16 ЦК України. При цьому відповідачем у справі вказав орган місцевого самоврядування - Торговицьку сільську раду.
В силу статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За приписами частини 1 статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно п. 4.16 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту України від 22 лютого 2012 року видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.
З'ясовано, що у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння ОСОБА_3 був позбавлений можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини у встановленому законом порядку та одержання свідоцтва про право власності на спадкове майно. За наведених обставин суд першої інстанції зробив висновок, що позивач набув права власності на спірний будинок.
Такий висновок суд апеляційної інстанції вважає передчасним та таким, що стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків осіб, що не були залучені до участі в справі.
Як вбачається з інформаційної довідки зі спадкового реєстру ОСОБА_5 03 липня 2008 року в Торговицькій сільській раді посвідчила заповіт, на що суд першої інстанції увагу не звернув. З долученої до апеляційної скарги копії вказаного заповіту вбачається, що остання усю спадщину, права, які їй належать на момент складення заповіту, та ті права і обов'язки, які можуть їй належати у майбутньому заповіла онуку ОСОБА_1 (а.с. 68,113).
Рішенням Городенківського районного суду від 14 липня 2021 року у справі №342/186/21 ОСОБА_1 визначено додатковий строк для прийняття спадщини (а.с. 108-110).
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до виписки з інвентерезаційних матеріалів спірний житловий будинок з надвірними спорудами відносився до суспільної групи колгоспний двір, тобто належав на праві спільної сумісної власності всім членам колгоспного двору, незалежно від статі та віку (а.с. 18).
Колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб. Його створення і діяльність врегульовувалось положеннями статей 120-127 ЦК УРСР.
У зв'язку із набранням чинності Закону України «Про власність», з 15 квітня 1991 року колгоспні двори припинили своє існування, а правовідносини щодо майна колгоспного двору змінилися, оскільки належне на праві сумісної власності майно колгоспного двору трансформувалося у спільну часткову власність колишніх членів колгоспного двору.
Отже, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР у редакції 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Відтак, суд суду першої інстанції не звернув уваги на те, що до участі у справі не залучено належного відповідача (співвідповідача), на чиї права та обов'язки впливає вирішення спору, а висновок про доведеність чи недоведеність позову можливий за участі у справі належних сторін.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Разом з тим, позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд, наприклад, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18), від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 314/1986/18 (провадження № 61-20800св19).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі (п.4 ч. 3 ст. 376 ЦПК).
Відповідно суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктом 4 частини 3 статті 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Візінського Василя Васильовича задовольнити.
Рішення Городенківського районного суду від 13 січня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Торговицької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок, господарські будівлі і споруди в порядку спадкування за заповітом відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: О.В. Пнівчук О.О. Томин
Повний текст постанови виготовлено 02 лютого 2022 року.