Справа 524/4104/16-ц
Провадження 4-с/524/14/22
27 січня 2022 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., за участю секретаря Марійчук Т.А. представника заявника - адвоката Альошкіної О.І., представника заінтересованої особи - Шамало Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)
В провадженні Автозаводського районного суду м.Кременчука перебуває цивільна справа за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця.
Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця від 07.03.2019 було накладено арешт на належне йому майно. Своє рішення державний виконавець мотивував тим, що рішення суду боржником добровільно не виконується. Однак, згідно із наданого розрахунку заборгованість станом на 01.03.2019 та 01.04.2019 відсутня відповідно до заяви стягувача. Вважає, що підстав для винесення постанови про арешт майна боржника в період з 01.03.2019 по 01.04.2019 не було. Заявник просив врахувати, що він добровільно виконує рішення суду про стягнення із нього аліментів. 04.01.2022 він отримав відповідь про те, що станом на 04.01.2022 у державного виконавця відсутні підстави для скасування арешту майна боржника.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Автозаводського ВДВС Копичко Т.Д. про арешт майна боржника ОСОБА_1 від 07.03.2019 у виконавчому провадженні 53327359.
В судовому засіданні представник заявника підтримала скаргу та просила її задовольнити. Вказала, що за домовленістю між сторонами виконавчого провадження ОСОБА_1 добровільно виконує рішення суду шляхом перерахування коштів стягувачу і станом на дату розгляду скарги його заборгованість погашена в повному обсязі. Наявність арешту майна порушує права ОСОБА_1
Автозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надіслав відзив в якому проти задоволення скарги заперечував. Зазначив, що оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем 07.03.2019, оскільки згідно із матеріалів виконавчого провадження боржник мав заборгованість по сплаті аліментів більш ніж за три місяці. Заява від стягувача на адресу відділу надійшла 08.04.2019. Вважає, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки на момент її винесення заборгованість не була погашена. Просив врахувати, що станом на 01.01.2022 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 6418,83 грн та відсутність доказів, які б давали підстави вважати, що виконання рішення суду може бути забезпечене в інший спосіб.
В судовому засіданні представник заінтересованої особи проти задоволення скарги заперечувала з підстав, викладених у відзиві.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов таких висновків.
Сторони виконавчого провадження, як це передбачає стаття 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
Згідно до ч.2 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Відповідно до ч.3, п.7 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 07.03.2019 старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Копичко Тетяною Дмитрівною винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 .
08.04.2019 на адресу Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук надійшла заява ОСОБА_2 в якій вона зазначила, що претензій сплаті аліментів до ОСОБА_1 станом на 31.03.2019 вона не має.
Суд також приймає до уваги, що 25.01.2022 ОСОБА_1 було перераховано ОСОБА_2 аліменти в сумі 6420 грн, що відповідало розміру заборгованості станом на 01.01.2022.
Отже, суд констатує, що станом на 25.01.2022 боржником було погашено заборгованість по сплаті періодичних платежів, яка виникла у нього станом на 01.01.2022.
Разом із тим, суд відзначає, що за змістом ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставою для скасування арешту державним виконавцем є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів за наявності відомостей про те, що виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 26 травня 2021 року по справі № 490/6309/16-ц(провадження № 61-473св21) зазначив, що: «Відповідно до зазначеної норми підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості зі сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника. За змістом цієї норми права таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним. Виходячи з принципу та презумпції обов'язковості для виконання судових рішень, що набрали законної сили (частина перша статті 18 ЦПК України), саме на боржнику лежить тягар доведеності того, що виконання рішення зі сплати аліментів забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.»
Враховуючи те, що суду не були надані докази, які б підтверджували те, що виконання рішення суду може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника та приймаючи до уваги те, що на момент прийняття оскаржуваної постанови у ОСОБА_3 була наявна заборгованість по сплаті аліментів, суд вважає, що оскаржувана постанова є правомірною та такою, що прийнята з додержанням вимог законодавства
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку про те, що відсутність підстав для скасування постанови про накладення арешту на майно боржника.
Відтак, враховуючи викладене суд, відповідно до ст.451 ЦПК України, вважає за можливе у задоволенні скарги відмовити.
Керуючись ст.258-261, 447-453 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Діна АНДРІЄЦЬ