Справа № 161/7042/21
Провадження № 2/161/1408/22
27 січня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
представника третьої особи - Шульгана Ф.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною
15.04.2021 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначив, що 24.05.2019 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюбу, за час якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - син ОСОБА_5 . Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2020 року в цивільній справі № 161/9133/20 їх шлюб з ОСОБА_4 було розірвано, а 14.01.2020 року між ними укладено договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків, яким визначили умови участі кожного з батьків у вихованні та особистому спілкуванні зі спільною дитиною. Поряд з тим, між ним та відповідачкою сформувався стійкий конфлікт, а тому остання не виконує умови даного договору, не дотримується домовленостей з приводу спілкування з сином, зловживає його правами як батька дитини. У зв'язку з цим, він змушений звернутися до суду з даним позовом. Вказує, що він дуже любить свого сина; зазвичай дитини проявляє більшу прихильність до того з батьків, з ким вона провадить більше часу; вік хлопчика - 2 роки, він має задовільний стан здоров'я; у свою чергу, він на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, не зловживає алкогольними напоями та не приймає наркотичні засоби; працевлаштований, має матеріальну можливість забезпечити дитину всім необхідним та створити умови для гармонійного розвитку сина. Враховуючи наведене, просить суд зобов'язати ОСОБА_4 не чинити йому перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити йому наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: 1) щотижня вівторок, четвер, п'ятниця за місцем проживання батька з ночівлею дитини за місцем його проживання; 2) перша і третя субота - неділя кожного місяця - за місцем проживання батька з ночівлею дитини за місцем його проживання; 3) у день народження дитини - з 10:00 год. до 18:00 год.; 4) кожен другий святковий день або перший за домовленістю; 5) проведення два рази на рік відпочинку строком не менше 21 календарний день, з обов'язковим повідомленням не менш як за 3 календарні дні ОСОБА_4 місця, де такий відпочинок буде проводитись; 6) вільне спілкування телефоном. Судові витрати просить залишити за ним.
23.06.2021 року відповідачкою ОСОБА_4 до суду подано відзив на позовну заяву в обґрунтування якого остання зазначила, що 19.05.2021 року Виконаним комітетом Луцької міської ради було прийнято рішення № 418-1, яким ОСОБА_3 встановлено наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: 1) з 10.00 до 19.00 щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці; з 19.00 п'ятниці до 20.00 неділі II та IV тижня місяця; зобов'язано її не перешкоджати позивачу брати участь у вихованні дитини та завчасно попереджати про можливість та причини зміни у встановленому порядку зустрічей; зобов'язано ОСОБА_3 чітко дотримуватися визначених годин побачень із дитиною та завчасно попереджати її про можливість та причини зміни у визначеному порядку зустрічей. Жодних порушень з її боку не має, перешкоди у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином вона позивачу не створює. У свою чергу, жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батько на спілкування з малолітнім сином у спосіб, визначений рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради, чи обставин, які б свідчили про перешкоджання з її боку спілкуванню батька з сином стороною позивача не надано, а тому вважає заявлені вимоги безпідставними. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі та стягнути з ОСОБА_3 на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн. (а.с. 29-30).
29.06.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій останній зазначає, що вчинення ОСОБА_4 перешкод ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 стверджується долученими до матеріалів справи доказами, з урахуванням документів, що характеризують відповідачку як особу схильну до конфліктів. Відтак, враховуючи наявність явних перешкод батьку, який проживає окремо від дитини, ОСОБА_3 має право за захист своїх прав в судовому порядку з метою визначення способу участі одного з батьків у вихованні дитини. Також вважає, що заявлений ОСОБА_4 до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Просить взяти зазначене до уваги при постановленні судового рішення (а.с. 40-42).
27.07.2021 року відповідачкою було подано заперечення на відповідь на відзив, в яких вона зазначила, що наведені у стороною позивача доводи не спростовують викладені у відзиві на позовну заяву обставини. Зокрема, вона постійно сприяє вирішенню спірних питань шляхом перемовин, першочергово виходячи із інтересів малолітнього сина. Вважає позов необґрунтованим (а.с. 74-75).
27.07.2021 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, у відповідності до вимог ст. 19 СК України, було подано до суду висновок Служби у справах дітей Луцької міської ради № 195 від 16.07.2021 року з приводу можливості розв'язання спору (а.с. 77).
У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, які були викладені у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просила їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні посилаючись на викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях обставини, просила у задоволенні позову відмовити повністю. Додатково пояснила, що її довірителька жодним чином не перешкоджає позивачу у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином, а тому, у даному випадку, право ОСОБА_3 не порушене, що виключає можливість для здійснення його судового захисту.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та зазначив, що у розглядуваному випадку позивачу варто визначити спосіб у вихованні та спілкуванні з дитиною відповідно до наданого суду висновку Служби у справах дітей Луцької міської ради № 195 від 16.07.2021 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 з 24.05.2019 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2020 року в цивільній справі № 161/9133/20 було розірвано. Вказане судове рішення набрало законної сили 22.10.2020 року та є чинним (а.с. 8).
Як вбачається зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15.03.2019 року Луцьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області за актовим записом № 618, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася спільна дитина - син ОСОБА_5 (а.с. 7).
14.01.2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_4 було укладено Договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків, який був посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Усік А.М. та зареєстрований в реєстрі за № 67 (далі - Договір).
За умовами Договору, його сторони домовилися про порядок участі кожного з них у вихованні та особистому спілкуванні із ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також здійснення батьківських прав батька, який проживає окремо від дитини (а.с. 9-10).
У своїй позовній заяві, яка є предметом розгляду даної справи, ОСОБА_3 посилається на ту обставину, що відповідачка не виконує умови вищевказаного Договору та чинить йому перешкоди у вихованні й спілкуванні з їх спільним сином.
Відповідно до ст.ст. 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Статтями 12-15 Конвенції визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою).
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у ч. 8 ст. 7 СК України та у ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до принципу 1 Декларації прав дитини, затвердженої Резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і можливості та прийнятні умови, які дозволяли би їй розвиватися фізично, умово, духовно і в соціальному відношенні здоровою і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини с надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:?
по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;
по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur vs. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16.07.2015 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Hunt vs. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07.12.2006 року).
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частинами 1 - 3 ст. 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За змістом ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Вказане положення матеріального закону кореспондується з приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, відповідно до якої завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Таким чином, суд може захистити лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а відсутні такого порушення унеможливлює існування цивільного спору, що є підставою для відмови у позові.
Отже, предметом доказування у спорі щодо усунення батьку перешкод у спілкуванні з сином є існування факту наявності таких перешкод, які чинить той із батьків, з ким проживає дитина, а також того, що таке спілкування не перешкоджатиме їх нормальному розвиткові.
Положеннями ст.ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, виходячи з наданих стороною позивача доказів вважає доведеним, що у ОСОБА_3 наявні перешкоди у вільній реалізації свої прав щодо спілкування із малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та здійсненні батьківських обов'язків щодо дитини.
Про наведені вище обставини свідчать численні матеріали, складені уповноваженими органами Національної поліції з приводу різноманітних конфліктних ситуації, які виникали між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з приводу реалізації ними своїх батьківських прав відносно їх спільної дитини (а.с. 43-63).
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу участі позивача ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому існує необхідність у визначенні позивачу такого способу у судовому порядку.
Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, із наданого Службою у справах дітей Луцької міської ради висновку № 195 від 16.07.2021 року «Про визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною» вбачається наступне.
Так, 07.04.2021 року ОСОБА_3 звернувся у Департамент «Центр надання адміністративних послуг у місті Луцьку» про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_5 , оскільки не може самостійно домовитись із матір'ю дитини про дні та години його побачень із сином. Рішенням виконавчого комітету міської ради від 19.05.2021 № 418-1 ОСОБА_3 терміном до 25.07.2021 року було визначено наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином: з 10.00 до 19.00 щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці; з 19.00 п'ятниці до 20.00 неділі ІІ та IV тижня місяця.
15.07.2021 року у Службі у справах дітей відбулася спільна зустріч батьків, на якій їм було роз'яснено, що кожна дитина відповідно до ст. 5, 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини має право знати своїх батьків і право на їх піклування. Згідно ч. 2, 3 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. ОСОБА_3 наполягав на тому, щоб висновком служби у справах дітей йому був визначений спосіб участі у спілкуванні з дитиною, викладений у його позовній заяві. ОСОБА_4 не заперечувала що задоволення вимог ОСОБА_3 , крім ночівлі дитини за місцем проживання батька у буди дні.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вік та інтереси дитинні керуючись ст. 153, 158 СК України, п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008 року № 866, Служба у справах дітей вважає за доцільне визначити ОСОБА_3 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- з 10.00 до 19.00 щовівторка, щочетверга та щоп'ятниці;
- з 19.00 п'ятниці до 20.00 неділі І та III тижня місяця;
- з 10.00 год до 15.00 год у день народження дитини;
- з 10.00 год до 19.00 год наступного дня після святкових днів: Нового року, Різдва Христового, Пасхи, Трійці;
- з 10.00 год до 19.00 год у дні свят: День Перемоги, День Конституції, День незалежності, День захисника України;
- спільний відпочинок з дитиною протягом 7 календарних днів тричі на рік з обов'язковим повідомленням матері дитини ОСОБА_4 місця проведення цього відпочинку (а.с. 77).
Даний висновок органу опіки та піклування суд вважає належним чином мотивованим та обґрунтованим.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, суд приходить до висновку, що спілкування позивача ОСОБА_3 зі своїм сином сприятиме його фізичному та духовному розвитку та відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів визначено СК України.
Відповідно до ч. ч. 9 та 10 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, питання щодо способів участі одного із батьків, має вирішуватися судом не тільки з урахуванням інтересів кожного з них, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками, права на безперешкодне спілкування з бабою та дідом, що є запорукою нормального психічного розвитку дитини.
Одним із завдань СК України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Виховання у колі сім'ї, як раз передбачає у повній сім'ї, тобто при участі усіх членів родини, у тому числі й батьком.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
Отже, з урахуванням наведеного вище у своєму взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що перешкоди, які чинить ОСОБА_4 щодо реалізації ОСОБА_3 свого право на особисте спілкування та виховання сина підлягає усуненню, а з урахуванням того, що таке спілкування необхідне нормальному розвиткові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідає його інтересам, вважає за необхідне визначити позивачу наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, а саме: шляхом зустрічей - щовівторка, щоп'ятниці з 10.00 до 19.00; з 19.00 п'ятниці до 19.00 неділі І та ІІІ тижня місця; з 10.00 до 14.00 11 березня (у день народження дитини); з 10.00 до 19.00 наступного дня після святкових днів Нового року, Різдва Христового, Пасхи, Трійці; з 10.00 до 19.00 у дні свят День Перемоги, День Конституції, День незалежності, День захисника України; шляхом спільного відпочинку з дитиною протягом 10 календарних днів двічі на рік з обов'язковим повідомленням матері дитини ОСОБА_4 про місце проведення цього відпочинку; а також шляхом вільного спілкування по телефону.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в іншій частині визначення способу участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина, оскільки ночівля дитини у позивача посеред робочого тижня може негативно вплинути на режим малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд також вважає, що встановлені судом дні спільного відпочинку дитини з батьком є достатніми для його самоусвідомлення.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною.
У своєму позові ОСОБА_3 за наслідками розгляду даної справи просив залишити судові витрати по справі за ним, а тому суд не вбачає підстав для їх стягнення з відповідачки в порядку вимог, встановлених ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 19, 159 СК України, керуючись ст.ст. 10-13, 77-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу у вихованні, спілкуванні з дитиною - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначити ОСОБА_3 наступний спосіб участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
шляхом зустрічей:
- щовівторка, щоп'ятниці з 10.00 до 19.00; з 19.00 п'ятниці до 19.00 неділі І та ІІІ тижня місця;
- з 10.00 до 14.00 11 березня (у день народження дитини);
- з 10.00 до 19.00 наступного дня після святкових днів Нового року, Різдва Христового, Пасхи, Трійці;
- з 10.00 до 19.00 у дні свят День Перемоги, День Конституції, День незалежності, День захисника України.
шляхом спільного відпочинку з дитиною протягом 10 календарних днів двічі на рік з обов'язковим повідомленням матері дитини ОСОБА_4 про місце проведення цього відпочинку;
шляхом вільного спілкування по телефону.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей Луцької міської ради, адреса місцезнаходження, 43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 21.
Повний текст рішення складений 02 лютого 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська