Справа № 161/1439/22
Провадження № 2/161/1706/22
про залишення позовної заяви без руху
01 лютого 2022 року місто Луцьк
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Гринь Олександр Миколайович, вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
28 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Левчук-Микитюк А. О. звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач заявляє такі вимоги: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за завдані матеріальну та моральну шкоду, що складається з витрат на лікування в розмірі 3000 гривень, витрат на правову допомогу в розмірі 5000 гривень та витрати на відшкодування моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
За змістом з п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Наведені норми процесуального Закону дають підстави для висновку, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката входять до складу судових витрат та не включаються до ціни позову.
З огляду на наведене, позивачем неправильно зазначено в позовній заяві ціну позову в розмірі 33 000 гривень.
Таким чином, позивач заявляє вимоги майнового характеру про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У вступній частині позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі ч.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір», однак ст. 5 Закону України «Про судовий збір» складається лише з однієї частини, яка містить 24 пункти.
В тексті позову також зазначено, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Однак, суд не вбачає підстав звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за цим позовом в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання про відшкодування шкоди позивачу, заподіяної ушкодженням здоров'я є предметом спору та наявність таких обставин згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем. Крім того, заявлена позивачем вимога про стягнення моральної шкоди підлягає оплаті судовим збором.
Моральна шкода є втратою немайнового характеру, натомість відшкодування моральної шкоди відбувається в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи). Отже, за змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо). Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова КЦС ВС від 28 листопада 2018 р. у справі № 761/11472/15-ц; ухвала КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19).
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ставки судового збору встановлюються в таких розмірах:
за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Аналіз наведених норм Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що позивачу за заявлені вимоги майнового характеру слід сплатити судовий збір в розмірі 992,4 гривень.
Крім того, суд вважає доцільним звернути увагу позивача на те, що в позовній заяві не зазначено відомостей про наявність чи відсутність страхового полісу у відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Такі відомості мають суттєве значення у спорах про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, адже Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі -Закон)), (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).
Непред'явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону, є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону, є страховик в межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі страхувальник.
Частиною першою статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.185 ЦПК України).
Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Перерахування судового збору необхідно здійснювати за платіжними реквізитами Луцького міськрайонного суду Волинської області, зазначеними на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Приведену у відповідність до ст.ст.175,177 ЦПК України позовну заяву позивачу слід направити суду з примірниками в кількості, що відповідає числу учасників відповідачів, третіх осіб.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - залишити без руху, надавши позивачам строк для усунення зазначених недоліків у мотивувальній частині ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає, зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області О.М. Гринь