Справа № 2а-300/2010р.
25 червня 2010року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючої - судді Баєвої О.І.
при секретарі Харечка І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу соціального захисту управління соціального захисту Львівської міської ради про визнання неправомірними дії та виплату державної допомоги, -
02.06.2010р. гр. ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови виплатити їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, зобов'язати відповідача сплатити суму недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати відповідача виплачувати щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею 3-річного віку в розмірі, встановленому законом.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку - ОСОБА_2. Всупереч діючим Законам України та п.3 ст. 22 Конституції України допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку їй виплачувалась не в повному обсязі. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивача позовні вимоги підтримала повністю, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Від відповідача надійшли письмові заперечення щодо позову з клопотанням розглядати справу у відсутності представника. Суд вважає за можливе провести розгляд справи та постановити рішення у відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити з таких мотивів.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 народила доньку ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про народження дитини.
Згідно Конституції України, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ позивач наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання допомоги по догляду за дитиною.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року за №2240-14 застраховані особи мають право отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом.
У відповідності до п.4 ч.1 ст. 34 цього Закону, одним з видів матеріального забезпечення є допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2007р. №32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» та Наказу Міністерства праці та соціальної політики від 16.12.2006р. № 453 «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» повноваження робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень з призначення та виплати допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» передані органам праці та соціального захисту населення.
Таким чином, Управління праці та соціального захисту населення з 01 січня 2007 року забезпечує призначення допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на підставі документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв6язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 51 п.3 Закону, підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною.
Розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлений ст.43 Закону України від 08.01.2001р. №2240-111 «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.»
Однак при нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідач не керувався ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», яка повинна застосовуватись у даному випадку до позивача по справі.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 визнано неконституційним положення пункту 7 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення на 2007 рік дії статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України положення пункту 25 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 по справі за конституційним поданням Верховного суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61,62,63,66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Конституційний Суд України роз'яснив, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Конституційний Суд дійшов висновку, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Висновок Конституційного Суду України щодо неможливості внесення законом про Державний бюджет зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх носить загальний характер, стосується не лише неможливості внесення цим законом змін до Закону України «Про статус суддів», Закону України «Про судоустрій України», Закону України «Про оплату праці», а і до інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожної людини.
Така позиція висловлена у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) справа N 1-29/2007 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 пункт 4, де зазначено, що зі змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного Кодексу України. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України Бюджетному Кодексі то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України соціальні допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є основним джерелом існування дитини та позивача, яка не працює і доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Норми Конституції України щодо соціальних допомог, які є основним джерелом існування, і мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, є нормами прямої дії.
Пункт 3 ст.22 Конституції України вказує на те, що «при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».
Згідно ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік, на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 526 гривень, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень.
Незважаючи на Рішення Конституційного суду допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу з 04.11.2007 року виплачувалася не в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на місяць, а в меншому розмірі, відповідно до представленої довідки.
Згідно довідки Галицького районного відділу соціального захисту від 11 березня 2010року позивач почала отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130,00грн. -750,00 грн. з січня 2009року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача сплатити суму недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати відповідача виплачувати щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним 3-річного віку в розмірі, встановленому законом, підлягають до задоволення.
Відповідача слід зобов'язати провести перерахунок нарахованої та виплаченої позивачці державної допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.12.2008р. по 31.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. включно до розміру не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років у відповідних періодах та провести виплату недоплаченої допомоги. Надалі проводити нарахування та виплату позивачці допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку на весь період здійснення виплат у розмірі, передбаченому ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214-215 ЦПК України , Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Законом України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми», суд,-
Позов задовольнити.
Визнати дії Галицького відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення дитиною трирічного віку у неповному розмірі - неправомірними.
Зобов'язати Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської провести перерахунок нарахованої та виплаченої позивачу ОСОБА_1 державної допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 з 02.12.2008р. по 31.12.2008р., 01.01.2009р. по 31.12.2009р. включно до розміру не менше від прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років у відповідних періодах та провести виплату недоплаченої допомоги.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Баєва О.І.
Копія вірна
Суддя Баєва О.І.