Справа № 2-1446/10р.
01 червня 2010 року Шевченківський районний суд м.Львова
в складі головуючої судді Свірідової В.В.
при секретарі Дмитраш І.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Львові справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю 3-іх осіб АТП-14631, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
14.02.2001 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що дорожньо-транспортна пригода сталась 13 січня 2001 року близько 11.00 год., зокрема, під час руху на належному йому транспортному засобі марки „Фольксваген-Гольф” д/н НОМЕР_1 по вул. Тургенєва в м. Львові відбулось зіткнення з мікроавтобусом марки„ЗІЛ „д/н НОМЕР_2, за кермом якого знаходився водій ОСОБА_3, автомобіль числиться на праві приватної власності за ОСОБА_2 Зіткнення відбулось з вини ОСОБА_3, оскільки останній порушив правила дорожнього руху, не зупинився на червоне світло світлофора на регульованому перехресті вулиць Тургенєва та Смаль-Стоцького у м.Львові. В результаті ДТП йому, позивачу, завдано матеріальні збитки в сумі 7248,30 грн. та моральна шкода в сумі 1200 грн.
Позивач ОСОБА_1 неодноразово змінював свої позовні вимоги та згідно останнього доповнення до позову від 17.06.2002 р. просить стягнути з ОСОБА_2 7876 грн. матеріальної шкоди, 5000 грн. моральної шкоди та судові витрати по справі (81,50 грн. державного мита та кошти за проведені експертизи в сумі 189,30 грн. та 506,88 грн.).
Відповідач ОСОБА_2 звернувся до суду 25.06.2001 р. із зустрічною позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої в зв»язку з дорожньо-транспортною пригодою з ОСОБА_1 2224,48 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. В подальшому відповідачем ОСОБА_2 було змінено зустрічні позовні вимоги та в останньому уточненні від 21.06.2002 р. він просить суд стягнути з ОСОБА_1 в його користь 3609,48 грн. матеріальної шкоди (з них вартість відновлювального ремонту - 1465 грн., сума збитків - 369,27 грн., неодержані доходи - 1652,14 грн., вартість запчастин - 123,07 грн.), розмір якої стверджується розрахунками збитків та неодержаних доходів, 3000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати : 51 грн. державного мита та 153,40 грн. - кошти за проведення експертизи. Вимогу про відшкодування моральної шкоди відповідач мотивує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав психічний стрес, переживав, від чого в нього порушився нормальний ритм життя, погіршився стан здоров”я, не міг нормально працювати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі, в зустрічному позові відмовити за безпідставністю.В останне судове засідання не з”явився,представив суду заяву про завершення розгляду справи у його відсутності.(а.с.137 т.2)
Представник відповідача ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 підтримала та просить задовольнити, проти зустрічного позову заперечила, просить суд відмовити в його задоволенні.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання не з”явився, надав доручення на представлення своїх інтересів представнику ОСОБА_5(а.с.123 т.2)
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнала позов ОСОБА_1, просить відмовити в його задоволенні, в повному обсязі підтримала зустрічний позов ОСОБА_2, давши пояснення, аналогічні викладеному в ньому, просить зустрічний позов задовольнити.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні 15.10.2007 р. не визнав первісний позов, зустрічний позов підтримав. Аналогічна позиція щодо позовів висловлена ним і в заяві від 13.04.2010 р., в якій він просить розглянути справу у його відсутності.
В судове засідання 01.06.2010 р. ОСОБА_3 також не з”явився, в заяві від 01.06.2010 р. просив розглядати справу без його присутності. (а.с. 153 т.2)
Представник третьої особи - Львівського АТП-14631 в судові засідання не з”явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, з”ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що в позові ОСОБА_1 слід відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до роз”яснень в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» питання про відповідальність за шкоду, заподіяну джерелам підвищеної небезпеки кожного із їх володільців перед іншим з них, вирішується за правилами ст. 440 ЦК України (в ред. 1963 р.), зокрема, шкода, заподіяна одному з володільців з вини іншого- відшкодовується винним.
Стаття 440 ЦК України (в ред. 1963 р.) передбачає, що шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода, заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, у повному обсязі. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.
Судом встановлено, що 13 січня 2001 року на перехресті вулиць Тургенєва та Смаль-Стоцького в м. Львові близько 11.00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнулись транспортні засоби - автомобіль марки «Фольксваген-Гольф», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_1 та мікроавтобус марки «ЗІЛ», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3
Мікроавтобус марки „ЗІЛ” належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 (а.с. 63 т.1)
ОСОБА_3 перебував станом на січень 2001 року в трудових відносинах з відповідачем ОСОБА_2, який являється приватним підприємцем та працював в нього водієм з січня 2001 року (а.с. 68 т.1), з ОСОБА_3 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 130 т.1).
Між ОСОБА_2 та Львівським АТП-14631 укладено договір № 91/01 від 01.01.2001 р. про передачу в оренду маршруту № 38 (а.с. 64, 65 т.1 ) та договір № 92/01-01 від 01.01.2001 р. про відстій транспортних засобів, проходження огляду механіками та спеціальне медичне обслуговування водіїв. (а.с. 66-67 т.1)
З пояснень учасників процесу та матеріалів справи вбачається, що 13.01.2001 р. на місце події виїжджали працівники ДАІ та відносно ОСОБА_3 було складено протокол серії ЛВ № 037069 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. 31.01.2001 р. постановою начальника ВДАІ Шевченківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні даного правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (див. матеріали перевірки ДАІ та матеріали по скаргах ОСОБА_3,ОСОБА_1 ).
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 11.05.2006 р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 та зобов”язано УДАІ УМВСУ у Львівській області по скарзі ОСОБА_3 прийняти рішення в порядку ст. 293 КУпАП. (а.с. 57-59)
На виконання вказаної вище постанови суду було проведено службову перевірку та постановою начальника УДАІ УМВСУ у Львівській області від 14.08.2006 р. постанову від 31.01.2001 р. про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - скасовано. В резолютивній частині постанови зазначено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди є порушення Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_1, однак згідно ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне порушення, допущене ОСОБА_1 не може бути розпочато в зв”язку із спливом строків притягнення до відповідальності. (149-151 т.2)
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 07.08.2007 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до УДАІ ГУ УМВСУ у Львівській області про визнання неправомірними дій начальника та скасування винесеної ним згаданої вище постанови від 14.08.2006 р. відмовлено (а.с. 86т.2). Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2008 р. постанову Сихівського районного суду м. Львова від 07.08.2007 р. залишено без змін. (див. матеріали адміністративної справи Сихівського райсуду м.Львова № 2а-198/07)
Таким чином, виходячи з наведеного вище суд приходить до висновку, що в настанні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 13.01.2001 р., вина ОСОБА_3 відсутня. Даний факт встановлено постановою начальника УДАІ УМВСУ у Львівській області від 14.08.2006 р., законність якої підтверджено судовим рішенням - постановою Сихівського районного суду м. Львова від 07.08.2007 р., що набрала законної сили.
Відповідно до вимог ст.61 ч.3,4 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили,не доказуцються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо якої встановлені ці обставини.Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов”язкова для суду,що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи,стосовно якої ухвалено постанову суду,з питань,си мали місце дії та чи вчинені цією особою.
З огляду на викладене, в зв”язку з невинуватістю ОСОБА_3 в настанні дорожньо-транспортної пригоди, правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2, в трудових відносинах з яким ОСОБА_3 перебував, на користь позивача коштів на відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП відсутні, тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.
Приходячи до висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2, суд виходив з наступного.
У відповідності до вищезгаданих роз”яснень Пленуму Верховного Суду України та положень ст. 440 ЦК України (в ред. 1963 р.) при вирішенні питання про відповідальність за шкоду, завдану джерелам підвищеної небезпеки, встановленню підлягають наступні умови: наявність шкоди, протиправної дії завдавача шкоди, причиновий зв”язок між ними та вину завдавача шкоди.
Отже, в судовому засіданні встановлено , що в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю належного відповідачеві ОСОБА_2 транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3, відповідачеві завдано матеріальну шкоду на загальну суму 3609,48 грн., що включає вартість відновлювального ремонту - 1465 грн., суму збитків - 369,27 грн., неодержані доходи - 1652,14 грн., вартість запчастин - 123,07 грн.
Розмір завданої відповідачеві матеріальної шкоди повністю підтверджується представленими суду доказами, а саме: вартість відновлювального ремонту - нарядом-замовленням МПП «Вулкан» від 15.01.2001 р. (а.с. 180 т.1), вартість запчастин - копією квитанції про оплату рахунку № 1701/Д-70 від 17.01.2001 р. (а.с. 69т.1), розрахунками збитків та неодержаних доходів.
Згідно викладеного вище судом встановлено винуватість позивача ОСОБА_1 в настанні дорожньо-транспортної пригоди, факт завдання відповідачеві ОСОБА_2 матеріальної шкоди внаслідок протиправних дій останнього та причиновий зв”язок між діянням та наслідком.
У відповідності до ст. 440-1 ЦК України (в ред. 1963 р.) моральна шкода підлягає до задоволення, якщо винна особа умисно її заподіяла.
З пояснень позивача та його представника вбачається, що у ОСОБА_1 не було умислу на заподіння ОСОБА_2 моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_2 не доведено і не представлено суду доказів на підтвердження того, в чому саме полягають заподіяні йому моральні збитки, тому, на думку суду, в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Судом встановлено, що рішенням місцевого суду Шевченківського району м. Львова від 04.10.2002 р. по розглядуваній справі було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю 3-іх осіб Львівського АТП-14631, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6008,40 грн. матеріальної шкоди та 769,18 грн. судових витрат, всього стягнуто 6777,58 грн. В подальшому дане рішення суду було скасовано ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.01.2005 р. у зв”язку з нововиявленими обставинами.
З пояснень позивача та представника відповідача в судовому засіданні, відповіді ОСОБА_1 з ДВС у Шевченківському районі м. Львова від 30.06.2006 р. № В-5, а також копій платіжних доручень № 14 від 16.09.2003 р., № 12 від 19.08.2003 р., № 21 від 21.01.2004 р. та № 38 від 27.10.2004 р. вбачається, що в процесі виконання рішення суду від 04.10.2002 р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто кошти в сумі 2395 грн. (а.с.154-155 т.2)
У відповідності до ч. 2 ст. 380 ЦПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Виходячи з наведеного, оскільки при новому розгляді справи суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, то кошти стягнуті на його користь з відповідача ОСОБА_2 за скасованим рішенням підлягають поверненню відповідачеві.
Також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати по справі, а саме: 51 грн. судового збору та 153,40 грн. коштів за проведення експертизи, що підтверджується долученими до матеріалів справи квитанціями ( а.с. 53, 181 т.1 ) слід стягнути на його користь з позивача ОСОБА_1
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 209, 212, 214-215, 218, 380 ч.2 ЦПК України, ст.440, 440-1 ЦК ( в ред.1963 р.), постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» , суд , -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю 3-іх осіб Львівського АТП-14631, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 за заподіяну матеріальну шкоду кошти в сумі 3609,48 грн. та судові витрати по справі в сумі 51 грн.-судового збору та кошти за проведення експертизи в сумі 153,40 грн .
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн.
Зобов”язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 безпідставно стягнені кошти за скасованим рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2002 року в сумі 2395 грн., застосувавши поворот виконання.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя В.В. Свірідова