Справа № 766/12308/20
н/п 4-с/766/23/22
17 січня 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.,
за участю секретаря Романенко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
встановив:
13.08.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, свої вимоги обґрунтувати тим, що на примусовому виконанні у старшого державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.Л. знаходиться виконавче провадження з виконання виконавчого листа №668/3566/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за валютним кредитом, забезпеченим іпотекою квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 22.04.2020 року представник заявників був ознайомлений зі звітом про оцінку вартості квартири АДРЕСА_1 та письмово повідомив державного виконавця, що власниця квартири ОСОБА_1 не надає згоди на примусове відчуження майна. 03.08.2020 року стало відомо, що державним виконавцем подано до уповноваженого органу заявку на реалізацію вищевказаного майна. Посилаючись на норми п.1 ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заявники вважають, що дії державного виконавця щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , та передача її на примусову реалізацію є незаконними. У зв'язку з чим, звернулися до суду зі скаргою та просять визнати незаконними дії старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.Л. в частині її звернення із заявкою на реалізацію арештованого майна та заборонити їй реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.08.2020 року прийнято скаргу та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16.11.2020 року витребувано у Суворовського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) завірену у встановленому законом порядку копію матеріалів виконавчого провадження №52336826 з примусового виконання виконавчого листа №668/3566/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитом.
Ухвалою суду від 01.02.2021 року за заявою заявника ОСОБА_2 залишено без розгляду скаргу, подану від його імені, оскільки він не є стороною виконавчого провадження.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 скаргу підтримали, просили її задовольнити. В останнє судове засідання не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені у встановленому законом порядку, від представника заявника до суду надійшла заява про розгляд скарги у її відсутність з урахуванням наданих до суду письмових пояснень.
Представник заінтересованої особи АТ «УкрСиббанк» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду письмові пояснення по справі, згідно яких просив скаргу залишити без задоволення, зазначив, що в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем було перевірено факт проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі, зокрема 07.09.2018 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 та зі слів голови ОСББ «Покришева 49» встановлено, що боржниця за вказаною адресою не проживає вже 5 років, також державним виконавцем були направлені до суду подання про примусове входження до житла боржника та про розшук боржника. Крім цього, з Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_1 також зареєстровано інше нерухоме майно: 1/3 частина квартири за адресою: АДРЕСА_3 та 1/4 частина квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Таким чином, державним виконавцем дотримано вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Щодо зазначеного у постанові державного виконавця зберігачем майна Федоренка Є.М., то він є представником АТ «УкрСиббанк» та діє за довіреністю, а тому порушень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» та розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень немає.
У відповідності до ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 24.10.2017 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11240589000, за яким ОСОБА_1 отримано кредит у формі кредитної лінії, що надається траншами, ліміт якої є рівним 870,00 гривень.
Згідно договору іпотеки від 04.10.2007 року ОСОБА_1 передано в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» квартиру АДРЕСА_1 . Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання всіх грошових зобов'язань іпотекодавця за договором про надання споживчого кредиту 11240547000 від 24.10.2007 року про отримання у кредит 18000 доларів США, що еквівалентно 90900,00 грн.
Згідно договору поруки №243107 від 27.05.2010 року, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , останній є поручителем за виконання ОСОБА_1 , що виникли з Договору про надання споживчого кредиту №112405890001 від 27.05.2010 року перед кредитором.
Постановою від 26.09.2016 року державним виконавцем ВДВС Суворовського РУЮ відкрито виконавче провадження №52336826 з примусового виконання виконавчого листа №668/3566/14-ц, виданого 30.05.2016 року Суворовським районним судом м.Херсона про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості в сумі 276871,44 гривень.
Постановою від 11.09.2018 року ВП №52336826 старшим державним виконавцем Суворовського РВДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Кузьменко В.О. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 276871,44 гривень.
Згідно постанови від 04.10.2018 року старшим державним виконавцем Суворовського РВДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Кузьменко В.О. проведено опис майна, що належить боржнику ОСОБА_1 , в присутності представника ПАТ «УкрСиббанк» Федоренка Є.М. та двох понятих, а саме описано двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа - 51,7 кв.м. Описане майно заборонено відчужувати. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_4 .
Постановою від 04.10.2018 року ВП №52336826 старшим державним виконавцем Суворовського РВДВС м.Херсон ГТУЮ у Херсонській області Кузьменко В.О. призначено ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» експертом у виконавчому провадженні для проведення оцінку арештованого майна, а саме: двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та надання звіту.
Згідно звіту про оцінку майна ТОВ «СЕЙВ КОМПАНІ» ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_1 , станом на 13.02.2020 року становить 515700,00 гривень.
Заявою від 22.04.2020 року представник ОСОБА_1 начальнику Суворовського РВ ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначив, що не надає згоди для передачі на реалізацію майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , керуючись Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Заявкою старшим державним виконавцем Суворовського РВ ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.О. передано на реалізацію арештоване майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_2 та ДП «Сетам» призначено проведення електронних торгів на 31.08.2020 року з початковою ціною - 515700,00 гривень. Після чого призначено електронні торги на 15.10.2020 року з початковою ціною - 412560,00 гривень та за результатами торгів ОСОБА_5 стала переможцем з ціною продажу 502000,00 гривень, що також підтверджується актом про реалізацію предмета іпотеки від 05.11.2020 року, складеного старшим державним виконавцем Суворовського РВ ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.О.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Чинним законодавством передбачено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Отже, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» запроваджено тимчасовий мораторій на право відчуження майна іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).
Мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
Зазначений Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 501/578/19 (провадження № 61-9551св20).
Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 19.12.2007 року.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 є предметом договору іпотеки, яким ОСОБА_1 забезпечено виконання зобов'язань за кредитним договором, валютою за яким є долар США, а тому встановивши, що до моменту відчуження вказана квартира була постійним місцем проживання ОСОБА_1 , площа якої не перевищує 140 кв.метрів, а також відсутність у боржника іншого нерухомого житлового майна, суд вважає дії державного виконавця щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію спірної квартири такими, що порушують обмеження, які встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
На підставі викладеного, суд вважає, що вимоги є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи заінтересованої особи суд до уваги не приймає як безпідставні з наступних підстав.
Квартира АДРЕСА_5 , належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу від 25.10.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Калініною Надією Василівною, та перебувала у спільної часткової власності родини ОСОБА_7 ). Серед співвласників квартири дійсно була ОСОБА_1 , яка не є боржником за даним виконавчим провадженням, оскільки її РНОКПП НОМЕР_2 , а дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в той час боржник за даним виконавчим провадженням має РНОКПП НОМЕР_3 , і її дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Квартира АДРЕСА_6 , теж на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 , яка не є боржником за даним виконавчим провадженням, оскільки її РНОКПП НОМЕР_4 , а датою народження відповідно є ІНФОРМАЦІЯ_3 , що свідчить про те, що дані квартири ніколи не належати боржниці за даним виконавчим провадженням.
Згідно форми -16 та форми -17, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2 з 19.12.2007 року, що підтверджує, що дана квартира є постійним місцем проживання.
Керуючись ст.ст.260, 447-453 ЦПК України, суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Акціонерне товариство «УкрСиббанк» задовольнити.
Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кузьменко В.Л. в частині її звернення із заявкою на реалізацію арештованого майна та заборонити їй реалізацію квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: С.І.Майдан