Справа № 648/3056/21
Провадження № 2/648/127/22
31 січня 2022 року смт. Білозерка
Білозерський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого - судді Кусік І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Ербес Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Музиківська сільська об'єднана територіальна громада Херсонського району Херсонської області, про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовомякий мотивувала тим, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 16.08.2019 року належить житловий будинок АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрована дочка позивача - ОСОБА_2 , але не проживає в будинку позивача з 03.09.2019 року. ОСОБА_3 . Позивач вказала, що останнім часом відносини з донькою у неї погіршилися, відповідач не спілкується з нею, змінила номер телефону, категорично відмовилася повідомити місце свого проживання та перебування, відповідно, не надає жодної допомоги на утримання будинку та сплату комунальних платежів, всі обов'язки по утриманню будинку лежать на позивачу. Зважаючи на вищевикладене, позивач просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування будинком АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Гетьман А.А. надала суду заяву, якою просила розглянути справу без її участі та участі позивача, заявлені вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач, належним чином повідомлена про дату, час та місце судових засідань шляхом публікації оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзиву не подала.
Представник Музиківської сільської об'єднаної територіальної громади Херсонського району Херсонської області надав суду клопотання, яким просив розглянути справу без участі їх представника, вирішити спір на розсуд суду та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 177822608 від 16.08.2019 року, позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Як вбачається з довідок Музиківської сільської ради Херсонського району Херсонської області № 1064 від 12.11.2021 року, № 02-38-2355/0/21/700-01-01 від 08.12.2021 року, акту обстеження для встановлення факту проживання від 12.11.2021 року, відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично там не проживає з 03 вересня 2019 року.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Положеннями ст.150, 156 ЖК України вказано, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно положень ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території України» № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Право власності має фундаментальним характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахування принципів ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем.
Як було визначено Постановою Верховного суду від 21 липня 2021 року по справі № 227/1044/20, при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.
Відповідний правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц, провадження № 61-46621св18.
Таким чином, власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатньо доказів того, що ОСОБА_2 більше як один рік не проживає за місцем реєстрації, підстав для збереження за нею житлового приміщення та інших домовленостей між сторонами немає. При цьому, відсутність відповідача в будинку ОСОБА_1 протягом декількох років свідчить про наявність у неї іншого фактичного місця проживання та втрату ОСОБА_2 інтересу до спірного жилого приміщення, а реєстрація відповідача за вищевказаною адресою є перешкодою у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном. З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 7-13, 81, 141, 263, 265, 273, 280-284 ЦПК України, на підставі ст. 391, 405 ЦК України, ст. 72, 150, 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території України» № 1382-IV від 11 грудня 2003 року, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням Постанов Верховного суду від 21 липня 2021 року по справі № 227/1044/20, від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц, провадження № 61-46621св18, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа без самостійних вимог: Музиківська сільська об'єднана територіальна громада Херсонського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 26347865, вул. 40 Років Перемоги, 35, с. Музиківка Херсонського району Херсонської області, 75023), про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте Білозерським районним судом Херсонської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Згідно п.п 15.5 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Головуючий суддя Кусік І.В.