УКРАЇНА Справа №2а-16/1220/2010
05 травня 2010 року Первомайський міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Мозолєвої Т.В.
при секретарі Кашпоровій Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайське справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Первомайську про визнання бездіяльності відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років протиправною та покладення обов'язку призначити пенсію за вислугу років, -
ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, посилаючись на те, що 19 років 1 місяць та 14 днів вона працювала на посаді фармацевта у закладах державної форми власності та з 02.07.2001 р. по 23.04.2005 р. та з 01.11.2006 р. по 28.02.2009 р. на посаді фармацевта в закладах приватної форми власності. Тому відповідно до розділу 2 Постанови КМУ «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 р. №909 вона має право на пенсію по вислузі років при наявності спеціального стажу роботи- не менше 25 років. Воли вона пропрацювала на посаді фармацевта 25 років, вона 14.05.2007 р. звернулась за призначенням пенсії за вислугу років до УПФУ в м.Первомайську. Але працівники вищезазначеного фонду відмовляли призначити їй пенсію за вислугу років, письмову відповідь їй надали лише після того, як вона звернулась за правовою допомогою. В листі №8837/02.25 від 14.07.2009 р. їй повідомили, що не можуть призначити їй пенсію за вислугу років, тому що вона працювала фармацевтом у закладах приватної форми власності і має спеціальний стаж роботи в державних закладах на посаді фармацевта -19 років 1 місяць та 14 днів. А стаж роботи в приватних закладах на посаді фармацевта з 02.07.2001 р. по 23.04.2005 р. та з 01.11.2006 р. по 28.02.2009 р. їй не зараховано як такий, що дає право на пенсію за вислугу років. З відмовою щодо призначення їй пенсії за вислугу років вона не згодна за наступних підстав. Відповідно до розділу 2 Постанови КМУ «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 р. №909, фармацевтам призначаються пенсії за вислугу років за наявності спеціального стажу -25 років. Та у примітці 2 вищезазначеної постанови зазначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Крім того, як зазначено у абзаці 6 Листа УПФУ в м.Первомайську від 01.08.2008 р. №13620/02-20 право на пенсію за вислугу років дає робота на посадах провізорів, фармацевтів в аптечних закладах, незалежно від форми власності та/або відомчої належності цих закладів, передбачених відповідною постановою. Просить визнати бездіяльність УПФУ в м.Первомайську щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років протиправною, зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську призначити їй пенсію за вислугу років, зобов»язати відповідача виплатити заборгованість по виплаті пенсії з 14.05.2007 р. В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги, просить визнати бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо відмови у призначенні їй пенсії за вислугу років протиправною; визнати період роботи в аптеках приватної форми власності на посаді фармацевта з 02.07.2001 р. по 23.04.2005 р., включно, належної Приватному підприємству «Криниця» та період роботи з 01.11.2006 р. по 28.02.2009 р., включно, належної Приватному підприємству «Талві», як такий, що дає право на отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»; зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області призначити їй пенсію за вислугу років з 01.01.2008 р. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що посадові особи органів пенсійного забезпечення безпідставно, керуючись листом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2004 р. №03-2/18-02-6 «Щодо нарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи на посадах провізорів, фармацевтів в недержавних аптеках», який не є нормативним актом, додатково вимагають документи про акредитацію аптечного закладу. Аптечні заклади відносяться до закладів охорони здоров»я відповідно до ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров»я, відповідно до якої порядок і умови створення цих закладів, їх державної реєстрації та акредитації визначаються законодавством України. Дійсно, на виконання цього законодавчого акту постановою КМУ від 15.07.1997 р. №765 «Про затвердження Порядку акредитації закладу охорони здоров»я» був затверджений порядок державної акредитації закладів охорони здоров»я. Міністерству охорони здоров»я було доручено створити Головну акредитацій ну комісію. Наказом Міністерства охорони здоров»я України від 12.01.1998 р. №2 «Про затвердження стандартів державної акредитації закладів охорони здоров»я України» на виконання ст..16 і ст..33 Основ законодавства України про охорону здоров»я та вищезазначеної постанови КМУ були затверджені стандарти акредитації фармацевтичних закладів. Але дію цього наказу було зупинено згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.09.2001 р. , а пізніше наказом МОЗ України від 20.01.2001 р. №20 -скасовано.
Так, наказ Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування , лікарських засобів та виробів медичного призначення МОЗ України від 30.09.1999 р. «067 «Про затвердження умов акредитації підприємств, установ та організації, що здійснюють оптову, роздрібну реалізацію лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення» скасовано наказом МОЗ України від 02.02.2001 р. №40 згідно з висновком Міністерства Юстиції України від 01.12.2000 р. №5/9 та за повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.10.2001 р. як такий, що зачіпає права, свободи та законні інтереси громадян. В наказі МОЗ України від 18.02.2000 р. №27 «Про організацію проведення акредитації фармацевтичних закладів» Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва також виявлені норми, що суперечать положенням чинного законодавства. Згідно витягу з рішення Держкомпідприємництва з цього питання: «Згідно п.1 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров»я, затвердженого Постановою КМУ від 15.07.1997 р. №765, державна акредитація закладу охорони здоров»я -це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров»я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.» Звертає увагу на те, що державній акредитації підлягають фармацевтичні (аптечні) заклади, які вже одержали ліцензію на право здійснення діяльності з оптової або роздрібної реалізації лікарських засобів, що засвідчує спроможність цих закладів здійснювати оптову або роздрібну реалізацію лікарських засобів на певному встановленому рівні. Отже, здійснення державної акредитації лише визначає наявність в фармацевтичному (аптечному) закладі умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, причому цей рівень не може бути нижчим, ніж рівень спроможності, який визначається при видачі ліцензії. Тобто сам факт отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності свідчить про спроможність закладу охорони здоров»я провадити діяльність на певному рівні. В пункті 10 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров»я , затвердженого постановою КМУ від 15.07.1997 р. №765, встановлені лише санкції у формі анулювання або зниження категорії закладу охорони здоров»я за порушення умов надання закладом якісної медико-санітарної допомоги, а також за недостовірне інформування про свою діяльність. Проте в Порядку державної акредитації закладу охорони здоров»я, затвердженому постановою КМУ від 15.07.1997 р. №765, не встановлені санкції щодо закладів охорони здоров»я, які не пройшли державної акредитації або порушили визначені графіком строки проходження процедури державної акредитації. Відповідно відсутнє і визначення як санкції за вказані порушення зупинення дії ліцензії на право оптової та роздрібної реалізації лікарських засобів. Таким чином, фактом здійснення діяльності аптечним закладом є відповідний дозвіл на провадження діяльності -ліцензія, а проведення акредитації аптечних закладів є добровільним, тому що факт отримання ліцензії свідчить про наявність достатнього рівня акредитації. Вважає, що вимоги посадових осіб про надання документів, які засвідчують акредитацію аптечного закладу, при встановленні права на отримання пенсії за вислугу років суперечать чинному законодавству України, та є всі правові підстави задовольнити позов в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що до УПФУ в м.Первомайську звернулась 31.03.2009 р. ОСОБА_1 з приводу призначення пенсії за вислугу років з необхідними документами. Управління розглянуло надані документи і прийняло рішення від 08.05.2009 р. про відмову в призначенні пенсії за вислугу років за наступних підстав. На дату звернення за призначенням пенсії загальний стаж ОСОБА_1 складає 28 років 11 місяців 29 днів. Стаж роботи медичним працівником складає 19 років 1 місяць 14 днів. Згідно п. «е» ст..55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (№1788-Х11 від 05.11.1991 р.) право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров»я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається КМУ, незалежно від віку. Згідно ст..7 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються лише при залишені роботи, що дає право на цей вид пенсії. Відповідно до п.2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою КМУ №909 від 04.11.1993 р., відносяться аптеки, аптечні кіоски, аптечні магазини… Цим Переліком передбачено посади провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад). Відповідно до Переліку закладів охорони здоров»я до фармацевтичних закладів відноситься аптека (наказ Міністерства охорони здоров»я України від 28.10.2002 р. №385). Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Згідно ст..16 Основ законодавства України про охорону здоров»я (№2801-Х11 від 19.11.1992 р.) безпосередню охорону здоров»я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні …. заклади охорони здоров»я. Заклади охорони здоров»я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров»я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України. З метою підвищення якості надання медичної допомоги населенню України та відповідно до ст..16 Основ законодавства України про охорону здоров»я КМУ затвердив Порядок державної акредитації закладів охорони здоров»я (15.07.1997 р. №765), згідно до якого акредитацію закладів здійснюють Головна акредитацій на комісія при МОЗ та акредитацій ні комісії при управліннях охорони здоров»я обласних державних адміністрацій. У разі, якщо назва закладу охорони здоров2я (незалежно від форми власності), відповідає Переліку закладів охорони здоров»я, акредитаційний сертифікат не є обов»язковим документом для визначення права на пенсію за вислугу років. Ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Але при наданні трудової книжки ОСОБА_1 було з»ясовано, що за період з 02.07.2001 р. по 23.04.2005 р. та з 01.05.2005 р. по 21.09.2006 р. вона працювала фармацевтом у приватному підприємстві «Криниця», з 01.11.2006 р. по 28.02.2009 р. -фармацевтом у приватному підприємстві «Талві». В даному випадку назва закладів не відповідає вищезазначеному Переліку, тому акредитацій ний сертифікат є обов»язковим документом для визначення права на пенсію за вислугу років, оскільки згідно цього сертифікату визначають належність до закладу охорони здоров»я. Те, що аптека- це заклад охорони здоров»я УПФУ не заперечує, але в жодному наданому документі не вказано, що ПП «Криниця» та ПП «Талві» є аптеками. Крім того, данні заклади не відносяться до фармацевтичних закладів. На підставі вищевикладеного період роботи в якості фармацевта в приватних підприємствах «Криниця» і «Талві» не було зараховано до стажу медичного працівника, який має право на пенсію за вислугу років. В порядку консультації справу позивачки з прийнятим рішенням про відмову в призначенні пенсії було направлено до Головного УПФУ в Луганській області. 26.06.2009 р. ГУ ПФУ в Луганській області повернуло пенсійну справу з підтвердженням правильності відмови в призначенні пенсії. Позивач просить задовольнити позов, посилаючись як на аргумент на лист Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення від 01.07.2008 р. В даному листі вказано, що дія Наказу Міністерства охорони здоров»я України «про затвердження стандартів державної акредитації закладів охорони здоров»я України» від 12.01.1998 р. №2 було зупинено Наказом МОЗ України від 20.01.2001 р. №20. Але Наказ МОЗ №20 від 20.01.2001 р. втратив чинність на підставі Наказу МОЗ №92 від 24.02.2007 р. «Про затвердження Критеріїв (умов) державної акредитації лікувально-профілактичних заходів». Даний наказ прийнято відповідно до ст.ст.16,33 Основ законодавства України про охорону здоров»я, Указу Президента України від 24.07.2000 р. та постанови КМУ від 15.07.1997 р. №765. На підставі вищевикладеного заклади охорони здоров»я підлягають державній акредитації. Дійсно, приватні підприємства «Криниця» та «Талві» мають ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Тобто ліцензія -це єдиний документ дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, але в ліцензії не вказано, що підприємство відноситься до закладу охорони здоров»я. Крім того, відповідно до Довідкт №71 з ЄДРПОУ ПП «Талві» одним з видів за КВЕД є посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості виробничо-технічного призначення; посередницькі послуги під час купівлі, продажу, здавання в оренду та оцінювання нерухомості невиробничого призначення, земельних ділянок; виробництво нагрівальних котлів; роздрібна торгівля парфумерією та косметичними товарами. В жодному наданому документі не вказано, що приватне підприємство «Криниця» та приватне підприємство «Талві» відносяться до закладу охорони здоров»я. Тому період роботи в якості фармацевта в приватних підприємствах «Криниця» і «Талві» не було зараховано до стажу медичного працівника, який має право на пенсію за вислугу років. Крім того, позивач документально не підтвердила факт звернення 01.01.2008 р. до УПФУ в м.Первомайську з заявою про призначення пенсії. Дослідивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
Позивач ОСОБА_1 31.03.2009 р. звернулась до Управління Пенсійного Фонду України в м.Первомайську Луганської області з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
08.05.2009 р. Управління Пенсійного Фонду України в м.Первомайську Луганської області прийняло рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
З цього рішення вбачається, що на дату звернення за призначенням пенсії у ОСОБА_1 стаж роботи медичним працівником складає 19 років 1 місяць 14 днів (що підтверджується записом у трудовій книжці).
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 з 02.07.2001 р. по 23.04.2005 р. працювала фармацевтом у Приватному підприємстві «Криниця», а з 01.11.2006 р. по 28.02.2009 р. -фармацевтом у Приватному підприємстві «Талві».
Відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсії за вислугу років призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення особою пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров»я при наявності спеціального стажу роботи 25 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено Постановою КМУ від 04.11.1995 р. №909, згідно з якою до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються, зокрема, періоди роботи на посадах провізорів, фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборантів в аптеках, аптечних кіосках, аптечних магазинах, контрольно-аналітичних лабораторіях. При цьому, згідно з приміткою №2 Переліку, робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості цих закладів і установ.
З листа Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Міністерства охорони здоров»я вбачається, що Постановою КМУ від 15.07.1997 р. №765 «Про затвердження порядку державної акредитації закладу охорони здоров»я» затверджено порядок державної акредитації закладів охорони здоров»я незалежно від форми власності закладу. Зазначеним вище порядком визначено, що акредитацію закладів здійснюють Головна акредитацій на комісія при Міністерстві охорони здоров»я України та акредитацій ні комісії при МОЗ Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров»я обласних, міських державних адміністрацій.
Наказом МОЗ України від 12.01.1998 р. №2 «Про затвердження стандартів державної акредитації закладів охорони здоров»я України» на виконання ст.16 та ст.33 основ законодавства України про охорону здоров»я та вищезазначеної постанови КМУ були затверджені стандарти акредитації фармацевтичних закладів. Проте, згідно з повідомленням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства від 20.09.2001 р. дію цього Наказу було призупинено Наказом МОЗ України від 20.01.2001 р. №20. Одночасно інформують, що відповідно до основ законодавства України про охорону здоров»я громадяни України забезпечуються лікарськими засобами та виробами медичного призначення через аптечні заклади. Згідно до ст..16 цього ж Закону аптечні заклади (аптеки, аптечні кіоски, пункти, склади) незалежно від форми власності та підпорядкування відносяться д закладів охорони здоров»я» та відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» наявність ліцензії у ліцензіата є опосередкованим підтвердженням віднесення його аптечного закладу до закладів охорони здоров»я та одночасно ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на заняття суб»єктом господарювання певним видом господарської діяльності (оптовою реалізацією, оптово-роздрібною торгівлею лікарських засобів і виробів медичного призначення), а також засвідчує спроможність закладу здійснювати зазначену вище господарську діяльність на певному встановлено рівні та наявність мінімального рівня акредитації цього закладу.
З урахування викладеного суд вважає, що посилання відповідача на те, що заклади охорони здоров»я приватної форми власності, де працювала позивачка, не є аптекою та не є закладом охорони здоров»я, не відповідає дійсності.
Період роботи позивачки в якості фармацевта в Приватних підприємствах «Криниця» і «Талві» підлягає зарахуванню до стажу медичного працівника, який має право на пенсію за вислугу років, а пенсія повинна бути призначена з 31.03.2009 р., з дня звернення позивачки з заявою про призначення пенсії за вислугу років.
На підставі викладеного і керуючись ст..55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Постановою КМУ «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 р. №909, ст.ст. 2, 9, 17, 18,158-163 КАС України,-
ПОСТАНОВИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати неправомірною відмову Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області щодо призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1. Визнати період роботи ОСОБА_1 в аптеках приватної форми власності на посаді фармацевта з 02.07.2001 р. по 23.04.2005 р., включно, належної Приватному підприємству «Криниця» та період роботи з 01.11.2006 р. по 28.02.2009 р., включно, належної Приватному підприємству «Талві», як такий, що дає право на отримання пенсії за вислугу років, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров»я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 31.03.2009 р.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
З повною постановою суду особи, які брали участь у справі, зможуть ознайомитись, починаючи з 10.05.2010 р. Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення , а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього ж Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Т.В.Мозолєва