Справа № 932/721/22
Провадження № 1-кс/932/302/22
27 січня 2022 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , з участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання слідчої СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 по кримінальному провадженню № 12022041030000092 від 26.01.2022 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою підозрюваному:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю м. Дніпропетровська, маючому середню-спеціальну освіту, офіційно не працевлаштованому, не одруженому, на утриманні неповнолітніх дітей не маючому, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,-
До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчої СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тривання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування заявленого клопотання слідча зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_5 у невстановлений слідством час виник умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс» з метою його подальшого збуту.
Так, у невстановлений слідством час, в невстановленому місці, ОСОБА_5 придбав невстановлену кількість особливо небезпечного наркотичного засобу «канабіс».
Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу «канабісу» з метою збуту, в невстановлений слідством час розпочав зберігати його за місцем своєї реєстрації та фактичного проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , особливо небезпечний наркотичний засіб «канабіс». Після чого, ОСОБА_5 з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, розфасував придбаний наркотичний засіб на 30 сліп пакетів з метою подальшого збуту вказаних сліп-пакетів мешканцям міста Дніпра, та продовжив їх незаконно зберігати з метою подальшого збуту до 26.01.2022 року.
26.01.2022 року в період часу з 06 години 06 хвилин до 08 години 54 хвилин співробітниками Дніпровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська було проведено санкціонований обшук за адресою: АДРЕСА_1 , у ході проведення якого було виявлено та вилучено: особливо небезпечний наркотичний засіб - «канабіс», при цьому розфасований у 30 сліп-пакетів, в одному з яких знаходиться особливо небезпечний наркотичний засіб - «канабіс», який відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг якого заборонено. Маса «канабісу» (в перерахунку на висушену речовину) становить 1,410 г.
Таким чином, ОСОБА_5 незаконно придбав невстановлену у ході досудового розслідування кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - «канабіс», який в подальшому переніс за місцем свого постійного проживання, тобто за адресою: АДРЕСА_1 , та розпочав незаконно зберігати за вищевказаною адресою з метою подальшого збуту.
26.01.2022 року о 08 год. 54 хв. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Так, 26.01.2021 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, було повідомлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до десяти років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрюваний ОСОБА_5 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення та з метою уникнення відповідальності, буде переховуватись від досудового розслідування та суду.
На підтвердження ризику можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, свідчить те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, вчиненому саме з корисливих мотивів. Враховуючи той факт, що останній не має місця працевлаштування, в органу досудового розслідування виникають достатні підстави вважати, що останній вчинятиме інші кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин з метою матеріального збагачення для забезпечення власної життєдіяльності.
Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі до 10-ти років, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що при обранні таких запобіжних заходів таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт існує реальна загроза, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Жоден з більш м'яких запобіжних заходів окрім як тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримав, пояснення надав аналогічні тексту клопотання, прохав таке задовольнити.
У судовому засіданні підозрюваний заперечував проти задоволення клопотання, свою вину вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Зазначив, що придбав канабіс для власного споживання. Просив обрати йому запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Захисник підозрюваного заперечував проти задоволення клопотання. Зазначив, що підзахисний переховуватись від слідства та суду не збирається має постійне місце реєстрації та мешкання, має достатньо міцні соціальні зв'язки, що спростовує ризик у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду. Інший ризик також вважав не доведеним, оскільки прокурорм не надано будь-яких доказів на підтвердження існування вказаного ризику.
Свідок ОСОБА_8 повідомила, що є матір'ю підозрюваного. Охарактеризувала підозрюваного, як відповідальну людину. Зазначила, що зможе забезпечити виконання підозрюваним запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного, захисниці та свідка, дослідивши надані сторонами докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.
Як вбачається із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, до реєстру за № 12022041030000092 від 26.01.2022 року внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України.
26.01.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який виразився в незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту.
Про причетність підозрюваного ОСОБА_5 до неправомірних дій та обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення свідчать докази, які долучені до матеріалів клопотання, а саме: протокол обшуку від 26.01.2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 26.01.2022 року; протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 26.01.2022 року; висновок судової експертизи № СЕ-19/104-22/2925-НЗПРАП від 26.01.2022 року; протокол огляду мобільного телефону від 26.01.2022 року; докази у їх сукупності.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, а також здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слідчий суддя виходить із наступного.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Не вдаючись до детальної оцінки дій та винуватості особи, на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З врахуванням вищевказаних письмових доказів, що були надані органом досудового розслідування, та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення не є очевидно не обґрунтованою.
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою та вирішуючи питання про існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зазначає таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Інкриміноване підозрюваному ОСОБА_5 кримінальне правопорушення передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, тобто тримання під вартою, як запобіжний захід, може бути застосований до підозрюваного.
Вирішуючи клопотання слідчого про обрання підозрюваному запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, керуюсь, окрім вимог кримінально-процесуального законодавства, практикою ЄСПЛ. Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenkov Russia (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciew. Moldova (Бекчиев проти Молдови). Тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У справі "Москаленко проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Доведеними, наданими суду поясненнями прокурора та матеріалами справи в їх сукупності, є наявність ризику у вигляді можливого переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 , у випадку доведеності його вини у вчиненні злочину, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що є тривалим, підозрюваний не перебуває у зареєстрованому шлюбі, на утриманні дітей не має, не є опікуном чи піклувальником над недієздатними чи непрацездатними особами, тобто не має достатньо міцних соціальних зв'язків. Органом досудового розслідування представлено слідчому судді вагомі докази вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, його вік та стан здоров'я не є перешкодою для зміни ним місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.
З огляду на те, що підозрюваний ОСОБА_5 не працевлаштований, тобто не має офіційного джерела доходу та підозрюється в умисному корисливому злочині, вважаю, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження вказаного кримінального правопорушення з метою особисто збагачення, є підтвердженим.
Враховуючи особисті обставини життя підозрюваного, тобто відсутність у нього достатньо міцних соціальних зв'язків, його вік та стан здоров'я, а також тяжкість можливого покарання та суть пред'явленої підозри, вважаю, що більш м'які запобіжні заходи, не пов'язані із позбавленням волі, не здатні, за викладених обставин, мінімізувати ризик можливого переховування від слідства та суду, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Викладене вище дає підстави для твердження про те, що тримання ОСОБА_5 під вартою відповідає інтересам суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, в даному випадку, переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обранні запобіжного засобу, прихожу до висновку про можливість обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту, дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шестидесяти днів. Нормою ч. 2 цієї статті встановлено, що строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту його затримання.
Враховуючи те, що фактично ОСОБА_5 затримано 26.01.2022 року, датою закінчення дії ухвали про тримання його під вартою є 26.03.2022 року
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З огляду на пред'явлену підозру та на матеріальний стан ОСОБА_5 , заставу визначаю у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 99240 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7-9, 176-178, 181, 193, 194, 196,309, 372,376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчої СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , що погоджене з прокурором Центральної окружної прокуратури м.Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою тривалістю 60 днів, тобто до 26.03.2022 року включно.
Визначити заставу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 99240 гривень.
При внесенні визначеної суми застави підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.
У випадку внесення застави у визначеному слідчим суддею розмірі, покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язання про виконання обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, у провадженні якого буде знаходитись справа, прокурора, слідчого судді чи суду, в залежності від стадії кримінального провадження; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та фактично мешкає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, в залежності від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд, в залежності від стадії кримінального провадження, про зміну свого фактичного місця проживання; у разі невиконання яких, слідчим суддею або судом буде вирішено питання про звернення застави в дохід Держави.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України, роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Дана ухвала діє до 26 березня 2022 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1