Постанова
Іменем України
27 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 716/1086/20
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/822/321/21
Провадження № 51 - 4934 км 21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019260090000366 від 20 грудня 2019 року, щодо
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Заставна Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 296 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року щодо нього.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 червня
2021 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 296 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 14 грудня 2019 року приблизно о 01 годині біля цілодобового магазину «Крокус», розташованого неподалік перехрестя вул. Галицького та вул. Незалежності в
м. Заставна Чернівецької області, в присутності сторонніх осіб, з хуліганських спонукань, безпричинно, виражаючи демонстративну та явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та норми моралі, добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з особливою зухвалістю, підійшов до водійських дверей автомобіля марки «Міцубісі Л-200» та через незачинене вікно завдав водію ОСОБА_7 п'ять ударів у ділянку обличчя. Після цього ОСОБА_7 вийшов із салону автомобіля і ОСОБА_6 завдав йому ще біля п'яти ударів по різним частинам тіла. Зазначені протиправні дії задали фізичного болю потерпілому ОСОБА_7 , однак не спричинили тілесних ушкоджень.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо нього, а кримінальне провадження закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, вважає висновки суду про наявність у нього хуліганського мотиву безпідставними, такі висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що конфлікт між ним та ОСОБА_7 був зумовлений особистою неприязню, яка виникла раптово внаслідок наїзду на нього автомобіля потерпілого на пішохідному переході, тобто в результаті неправомірної поведінки саме ОСОБА_7 . Звертає увагу на те, що вироком Заставнівського районного суду від 07 червня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення щодо ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України. Вважає, що наведені у вироку показання свідка ОСОБА_8 не відповідають тим, які від дійсно надав суду в судовому засіданні від 31 травня 2021 року. Указує на те, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув порушення, допущенні судом першої інстанції.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважала касаційну скаргу засудженого необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_6 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: - на показання самого ОСОБА_6 , який не заперечував факт конфлікту із ОСОБА_7 у громадському місці, в ході якого він завдавав ударів потерпілому; - на показання потерпілого ОСОБА_7 про те, що він на своєму автомобілі приїхав до магазину за цигарками, через водійське вікно спілкувався з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , жодного конфлікту не було, раптово з'явився ОСОБА_6 , з яким він не був раніше знайомий, та через незачинене вікно завдав йому 5-6 ударів, при цьому утримував двері, а, коли він вийшов з автомобіля, конфлікт продовжився і ОСОБА_6 завдав йому ще 4-5 ударів, на що він також завдав ударів ОСОБА_6 , також зауважив, що все відбувалось в людному місці, де було багато очевидців, ОСОБА_6 вів себе нахабно та висловлювався на його адресу нецензурною лайкою; - на показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які були очевидцями події, свідок ОСОБА_8 зауважив, що конфлікт спровокував саме ОСОБА_6 , почавши завдавати ударів ОСОБА_7 через незачинене вікно автомобіля, свідками події було багато сторонніх осіб.
Доводи касаційної скарги про неправильне відображення у вироку показань свідка ОСОБА_8 є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження. Згідно з журналом судового засідання від 31 травня 2021 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, суд безпосередньо допитав свідка ОСОБА_8 , якому було вручено відповідну пам'ятку про права та обов'язки, які йому були зрозумілі, а також попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка та за відмову свідка від давання показань. Отримані в судовому засіданні від свідка ОСОБА_8 показання відображені у мотивувальній частині вироку.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку на дані, що містяться в протоколі прийняття заяви від ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення від 19 грудня 2019 року;
- на дані, які містяться в протоколах слідчих експериментів з потерпілим
ОСОБА_7 від 21 січня 2019 року, зі свідком ОСОБА_10 від 17 лютого
2019 року, зі свідком ОСОБА_8 від 15 лютого 2019 року; - на висновок судово-медичної експертизи від 23 грудня 2019 року № 1211 про те, що будь-яких зовнішніх тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 не виявлено.
Крім того, за клопотанням сторони захисту судом першої інстанції безпосередньо досліджено протокол прийняття заяви від ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення від 14 грудня 2019 року про те, що незнайома особа на ім'я ОСОБА_12 з невідомих причин заподіяв йому тілесні ушкодження. Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 20 грудня 2019 року № 228-Е у
ОСОБА_6 виявлено легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Судом першої інстанції також перевірено версію захисту про те, що ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_7 з мотивів особистої неприязні, яка виникла раптово внаслідок неправомірної поведінки потерпілого, а саме через наїзд автомобілем на пішохідному переході, обґрунтовано не погодився з такою версією та спростував її з наведенням відповідних мотивів.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за ст. 296 КК України обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Така правова позиція щодо кримінально-правової оцінки діяння, кваліфікованого судом за ст. 296 КК України, міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 288/1158/16-к).
Суд врахував мотиви і мету дій ОСОБА_13 , характер дій кожного з учасників конфлікту, порушення ОСОБА_13 громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, оскільки ОСОБА_13 , будучи незнайомим з потерпілим та не маючи з останнім будь-яких неприязних стосунків, у громадському місці та в присутності великої кількості людей, висловлюючись нецензурною лайкою, завдав потерпілому побоїв. Суд також обґрунтовано зауважив, що у повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 не заявляв про дорожньо-транспортну пригоду, судово-медичним дослідженням у нього не виявлено тілесних ушкоджень, які могли б бути заподіяні внаслідок наїзду транспортним засобом.
Посилання у касаційній скарзі на те, що за фактом заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 125 ч. 2 КК України, не впливає на юридичну оцінку дій ОСОБА_6 за встановлених судом фактичних обставин, оскільки такі дії ОСОБА_7 були вчинені після хуліганських дій
ОСОБА_6 .
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_6 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ст. 296 ч. 1 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, які аналогічні доводам його касаційної скарги, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Крім того, відповідаючи на доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у разі здійснення наїзду ОСОБА_7 на обвинуваченого ОСОБА_6 , останній вправі був викликати поліцію та вимагати притягнення ОСОБА_7 до передбаченої законом відповідальності, однак з метою демонстрації своєї винятковості, зухвалості, не зважаючи на загальноприйняті норми поведінки, нехтуючи діючими законами та принципами моралі, не намагаючись з'ясувати ситуацію, поспілкуватися із ОСОБА_7 , викликати поліцію чи вжити інших заходів, підійшов до автомобіля ОСОБА_7 та, виражаючись нецензурною лайкою, почав завдавати ударів останньому через відкрите вікно.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не встановлено.
Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 і скасування судових рішень щодо нього не знаходить.
Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 25 червня 2021 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 вересня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_14 ОСОБА_3