Ухвала
іменем України
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 175/110/21
провадження № 51- 51ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року та Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,
встановив:
За ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року закрито кримінальне провадження №12020040030001587 від 20 серпня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі-КК), ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.189 КК на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК) у зв'язку з тим, що закінчився строк досудового розслідування, визначений ч. 2 ст. 219 КПК.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року рішення місцевого суду за апеляційними скаргами представника потерпілих та прокурора залишив без змін.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що з врахуванням виключення строку ознайомлення з матеріалами досудового розслідування стороною захисту, строк досудового розслідування закінчився 03 грудня 2020 року, однак, справа надійшла до суду 14 січня 2021 року, тобто поза межами строку досудового розслідування.
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перегляд зазначених судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законуі просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Прокурор стверджує, що судами не враховано того, що потерпілі маючи право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, не ознайомились з ними, оскільки під час відкриття матеріалів хворіли, а тому строк протягом якого вони мали б змогу ознайомитися з ними, не повинен був враховуватись у строк досудового розслідування, а тому висновки судів про можливість застосування у цьому кримінальному провадженні п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК є передчасними.
На обґрунтування своїх доводів у скарзі прокурор посилається на те, що згідно положень ч. 5 ст. 219 КПК не включається у строки досудового розслідування, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки потерпілі не були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження, тому строк досудового розслідування не сплинув.
Так, згідно ст. 290 КПК потерпілий наділений правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які сторони відкривають одна одній після закінчення досудового розслідування.
Під час відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження потерпілий ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікування у відділенні пульмонології у зв'язку із захворюванням на COVID-19, а інший потерпілий ОСОБА_9 перебував на самоізоляції у зв'язку з контактуванням з особою хворою на COVID-19, а тому не могли ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження.
Таким чином, на думку прокурора, висновки судів про наявність підстав для закриття кримінального провадження, є безпідставними.
Крім цього прокурор вважає, що суд позбавлений повноважень закрити кримінальне провадження з підстав передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Так, відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК досудоверозслідування -стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 219 КПК з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчено протягом 2 місяців. Строк досудового розслідування може бути продовжений з підстав та в порядку, передбаченому КПК.
Закінчення строку досудового розслідування, визначеного ч. 3 ст. 219 КПК, після повідомлення особі про підозру, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК).
Із наданих копій судових рішень убачається, що суди врахували положення ч. 2 ст.219 КПК та зазначили, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК є тяжким злочином і відноситься до кримінальних правопорушень проти власності, а злочин передбачений ч. 1 ст. 263 КК є тяжким злочином та відноситься до кримінальних правопорушень проти громадської безпеки. Тобто, вказані кримінальні правопорушення є тяжкими злочинами, однак, жодне із них не відноситься до злочинів проти життя та здоров'я.
Аналіз положень п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК та п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК дає підстави стверджувати те, що необхідність закриття кримінального провадження законодавець пов'язує виключно із фактом закінчення строків досудового розслідування, а не завершенням досудового розслідування, виконанням вимог ст. 290 КПК тощо.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу, що кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов'язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
Як установили суди попередніх інстанцій, з реєстру матеріалів кримінального провадження убачається, що 20 серпня 2020 року до ЄРДР за №12020040030001587 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК.
04 вересня 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, а ОСОБА_5 , крім того, й у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
02 листопада 2020 року за постановою в.о. керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури продовжено строк досудового розслідування до 03 грудня 2020 року.
02 грудня 2020 року потерпілим, представнику потерпілих, підозрюваним ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та їхнім захисникам повідомлено про завершення досудового розслідування і надано доступ до матеріалів кримінального провадження.
03 грудня 2020 року стороні захисту та потерпілим і їхньому представнику була надана можливість ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.
Як зазначив суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції, на підставі аналізу п. 5 ч. 1 ст. 3 та ст. 219 КПК суд визначив, що днем закінчення досудового розслідування за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК, з урахуванням часу ознайомлення з матеріалами досудового розслідування є 05 грудня 2020 року.
Разом з цим супровідний лист про направлення обвинувального акта до суду підготовлено 09 грудня 2020 року, а доставлено обвинувальний акт безпосередньо до суду нарочно 14 січня 2021 року, що також підтвердив прокурор у підготовчому засіданні. Тобто і супровідний лист складено поза межами строку досудового розслідування і обвинувальний акт з доданими документами надійшов до суду поза межами строку досудового розслідування
Враховуючи наведене, на думку Суду, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв'язку з тим, що з дня повідомлення про підозру ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до дня направлення обвинувального акта до суду закінчився строк досудового розслідування, визначений ч. 2 ст. 219 КПК, з чим погоджується й колегія суддів Верховного Суду.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , апеляційний суд дотримався приписів статей 370, 419 КПК, дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які здебільшого
є аналогічними доводам касаційної скарги, зокрема щодо кінцевого дня звернення до суду з обвинувальним актом, та із зазначенням докладних мотивів прийнятого рішення.
Доводи прокурора про те, що потерпілі, як сторона кримінального провадження не ознайомилися з матеріалами кримінального провадження, а тому строки досудового розслідування не закінчилися, є необґрунтованими.
Так, за правилами п. 19 ч. 1 ст. 3 КПК сторонами кримінального провадження є, зокрема, з боку обвинувачення - слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених КПК. Такими випадками є: 1) відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ст. 340 КПК); 2) зміна прокурором обвинувачення і поставлення питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, чи про зменшення обсягу обвинувачення, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі (ст. 338 КПК). В усіх інших випадках, як в цьому кримінальному провадженні, потерпілий не є стороною кримінального провадження і займає самостійну позицію як учасник кримінального провадження.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 219 КПК строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки досудового розслідування.
Оскільки в цьому кримінальному провадженні потерпілі не є його стороною в розумінні ч. 5 ст. 219 КПК, строк ознайомлення ними з матеріалами справи включається в строк досудового розслідування. Тому доводи прокурора в цій частині не впливають на обґрунтованість висновків судів.
Згідно висновку про застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року (справа № 711/3111/19) перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями 291, 293 КПК, а також виконання ним приписів ст. 219 КПК в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним у вчиненні злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров'я особи, процесуального статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК, має здійснюватися судовий розгляд.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або ч. 2 ст. 284 цього Кодексу.
Тобто, повноваження суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК прямо встановлено ст. 314 КПК, а тому касаційні доводи прокурора про відсутність повноважень у суду першої інстанції закривати кримінальне провадження з цих підстав, є неприйнятними і додаткового тлумачення не потребують.
Посилаючись на те, що період із 12 жовтня по 19 листопада 2020 року не враховується в строк досудового розслідування, прокурор ніяким чином не обґрунтовує та не конкретизує, на підставі яких фактичних обставин і положень ч. 5 ст. 219 КПК він робить такий висновок.
Також Суд бере до уваги, що судовий розгляд кримінального провадження згідно з приписами ст. 337 КПК проводиться в межах висунутого обвинувачення, тому посилання прокурора на фактичні обставини, які не були пред'явлені в обвинуваченні, є незаконним.
Крім цього, доводи прокурора про відсутність потерпілого під час апеляційного розгляду не є прийнятними, оскільки, як видно з ухвали суду апеляційної інстанції, розгляд проведено за участю представника потерпілих ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_8 , а інший потерпілий був належним чином повідомлений. З огляду на це, проведення апеляційного розгляду у цьому конкретному кримінальному провадженні за відсутності потерпілого не є істотним порушення вимог кримінального процесуального закону, що має наслідком безумовне скасування судового рішення.
З урахуванням вищезазначеного Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати постановлені в цьому кримінальному провадженні судові рішення незаконними. На думку Суду, ухвали судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими і вмотивованими.
Отже, касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів
постановила:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_4 на ухвали Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2021 року та Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року стосовно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3