Ухвала
01 лютого 2022 року
місто Київ
справа № 315/236/21
провадження № 61-782ск22
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малинівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа - приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
особа, яка звернулася із апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 11 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, залишити без змін рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 06 квітня 2021 року або передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу подано без виконання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Заявник визначила як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення:
- (1) неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права;
- (2) те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, щодо обов'язку суду апеляційної інстанції встановити обставини, чи стосується оскаржуване рішення прав та обов'язків особи, яка звернулася із апеляційною скаргою та не була залучена до участі у справі;
- (3) всупереч пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи адвоката Рябка Юрія Михайловича, який звернувся до суду із клопотанням про проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв'язку, яке задоволено судом. Проте, суд апеляційної інстанції не здійснив технічне підключення до засобів відеоконференції, не забезпечив участь адвоката в апеляційному розгляді;
- (4) всупереч пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалив рішення про права, свободі, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
- (5) рішення суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав, визначених у частині третій статті 411 ЦПК України.
Аналіз змісту поданої касаційної скарги дає Верховному Судові підстави для висновку, що наведені заявником четвертий та п'ятий доводи (пункт 8 частини першої та частина третя статті 411 ЦПК України) є неналежно обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених
пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
У разі оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Втім, заявник, посилаючись на пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України, не зазначила, стосовно прав та інтересів якої саме особи суд апеляційної інстанції ухвалив своє рішення.
У разі оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з одночасним його обґрунтуванням та мотивуванням таких доводів.
Проте, ОСОБА_1 не навела, відповідно до яких саме пунктів наведеної норми процесуального права оскаржується постанова Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року, а також обґрунтування оскарження судового рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України.
Заявнику потрібно подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Суд роз'яснює, що якщо позивач (тут - заявник) не усуне недоліки позовної заяви (касаційної скарги) у строк, встановлений судом, заява (скарга) вважається неподаною і повертається позивачеві (заявникові) (частина третя статті 185 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Малинівської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, третя особа - приватний нотаріус Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області Горова Яна Олександрівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, залишити без руху.
Надати для усунення зазначених недоліків строк тривалістю в десять дніввід моменту отримання копії цієї ухвали суду.
У разі невиконання у встановлений строк цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний