Ухвала
01 лютого 2022 року
місто Київ
справа № 526/294/21
провадження № 61-704ск22
Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз», третя особа - Краснолуцька об'єднана територіальна громада, про неправомірні дії працівників Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» щодо перекриття та опломбування газопостачання за місцем проживання, відшкодування майнової та моральної шкоди,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернувся до суду із позовом, у якому просив притягнути до кримінальної відповідальності посадових осіб Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» (дали - ПрАТ «Гадячгаз»), у діях яких є ознаки злочинів; за спричинені значні незручності, неможливість користування газовими приладами для підтримки життєдіяльності та погіршенням стану здоров'я стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 грн; стягнути з відповідача відшкодування збитків - 53 000, 00 грн, пов'язані з додатковими зусиллями для самовиживання без газопостачання, зобов'язати Краснолуцьку об'єднану територіальну громаду (далі - Краснолуцька ОТГ) відновити конституційні права позивача шляхом реєстрації місця проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 22 червня 2021 року Гадяцький районний суд Полтавської області у задоволенні позову відмовив.
Врахувавши відомості органу досудового слідства, відповідно до яких не встановлено неправомірність дій працівників ПрАТ «Гадячгаз» та ознак кримінального правопорушення, суд першої інстанції зробив висновок, що немає підстав для присудження позивачу відшкодування майнової та моральної шкоди.
В частині вимог про зобов'язання зареєструвати позивача у житловому приміщенні суд першої інстанції констатував, що Краснолуцька ОТГ не залучена до участі у справі відповідачем.
Постановою від 19 жовтня 2021 року Полтавський апеляційний суд скасував рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПрАТ «Гадячгаз», провадження у справі в цій частині закрив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати, що діями працівників ПрАТ «Гадячгаз» позивачу завдано майнову та моральну шкоду, втім Полтавський апеляційний суд визнав помилковим висновок місцевого суду щодо розгляду позовних вимог про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ПрАТ «Гадячгаз» у порядку цивільного судочинства, оскільки наведені вимоги підлягають розгляду у порядку кримінального судочинства.
ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 10 січня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в частині висновків про відсутність ознак кримінального правопорушення у діях працівників ПрАТ «Гадячгаз»; направити до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя матеріали про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Гадяцького районного суду Полтавської області ОСОБА_2 .
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суддя ОСОБА_2. перекваліфікував кримінальну справу на цивільну, яку розглянув як малозначну.
Отже, заявником зазначено підставу касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, яка відповідає пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Інших підстав касаційного оскарження судових рішень, які мають відповідати частині другій статті 389 ЦПК України заявником не зазначено.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених
пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).
Щодо вимог процесуального закону до викладу підстав касаційного оскарження судових рішень
І. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається певна постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Положеннями зазначеної статті передбачено, що підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування в оскаржуваному судовому рішенні висновку Верховного Суду про застосування норми права саме у подібних правовідносинах.
При визначенні справ із подібними правовідносинами враховується предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судами фактичні обставини справи, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Особа, яка подала касаційну скаргу, повинна врахувати, що у разі наведення посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
ІІ. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Підсумовуючи, Суд визначає, що у випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв'язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
ІІІ. Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
ІV. При оскарженні судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У разі оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Виконання особою, яка звертається до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження. Заявник має не лише навести зміст відповідного пункту згаданих статей процесуального закону, а й викласти належне обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення відповідно до цих правових норм.
Щодо оцінки наявності визначених заявником підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Втім, враховуючи зміст позовних вимог, обсяг та ціну позову, а саме: про притягнення посадових осіб юридичної особи до відповідальності, відшкодування моральної та майнової шкоди у загальному розмірі 63 000, 00 грн, зобов'язання здійснити реєстрацію місця проживання фізичної особи, дає підстави для висновку, що зазначена справа не є такою, яка відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не може бути розглянута у порядку спрощеного позовного провадження.
За наведених обставин визначена заявником підстава касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, яка, на переконання ОСОБА_1 , відповідає пункту 2 частині третій статті 411 ЦПК України, не підтверджена та обґрунтована, інших підстав касаційного оскарження заявником не зазначено.
Отже, виключно посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.
Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз», третя особа - Краснолуцька об'єднана територіальна громада, про неправомірні дії працівників Приватного акціонерного товариства «Гадячгаз» щодо перекриття та опломбування газопостачання за місцем проживання, відшкодування майнової та моральної шкоди, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Погрібний