27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 234/19739/19
провадження № 61-1248ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє адвокат Курилова Ольга Анатоліївна, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 33 615,06 доларів США та 45 461,78 грн.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ «Перший Український Міжнародний Банк» залишено без задоволення, рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року - без змін.
Не погоджуючись із рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постановою Донецького апеляційного суду
від 8 грудня 2021 року, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень обґрунтоване отриманням копії постанови Донецького апеляційного суду 16 грудня 2021 року.На підтвердження зазначеного заявником додано копію супровідного листа суду апеляційної інстанції, яка містить відмітку про дату отримання банком поштової кореспонденції.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказана заявником причина пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень підтверджена наданим доказом, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення АТ «Перший Український Міжнародний Банк» строку на касаційне оскарженнярішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року, оскільки касаційна скарга поданазаявником протягом тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Підставою касаційного оскарження рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року заявник вказує неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу і може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Ухвалюючи рішення і відмовляючи у задоволенні позову, Краматорський міський суд Донецької області виходив з обґрунтованості позовних вимог АТ «Перший Український Міжнародний Банк», проте вважав, що позовна давність за вимогами банку спливла.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд вважав, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що 5 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» укладено кредитний договір № 5378937, відповідно до умов якого позичальник погодився на отримання кредиту в розмірі 37 448 доларів США і зобов'язався повернути його до 10 травня 2014 року.
10 червня 2009 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 8145544, відповідно до умов якої внесено зміни в графік повернення кредиту та сплати процентів за користування коштами.
2 жовтня 2010 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 8129636, відповідно до умов якої позичальнику надано транш кредиту у розмірі 25 014,06 грн.
25 листопада 2010 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 10037768, відповідно до умов якої позичальнику надано транш кредиту 16 724,66 грн.
10 травня 2007 року АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.
Останнє погашення ОСОБА_1 кредиту та відсотків здійснено 1 грудня 2010 року, що судами встановлено на підставі виписки по рахунку за кредитним договором № 5378937.
Також судами першої та апеляційної інстанцій за матеріалами справи установлено, що 4 березня 2014 року Центрально-міським районним судом міста Макіївки відкрито провадження у справі № 270/7580/13-ц за позовом АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; справу призначено до розгляду на 25 березня 2014 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що позовна давність за вимогами АТ «Перший Український Міжнародний Банк» спливла 27 грудня 2016 року, тому, заявляючи вимоги у листопаді 2019 року, банк пропустив строк звернення до суду.
Краматорський міський суд Донецької області від 18 серпня 2021 року та Донецький апеляційний суд правильно вказав, що, звертаючись 19 листопада 2019 року з позовом, АТ «Перший Український Міжнародний Банк» пропустило позовну давність, оскільки вона перервалася у зв'язку зі зверненням банку до суду вперше (27 грудня 2013 року), її перебіг розпочався заново та сплив
27 грудня 2016 року.
Доводи позивача про законні сподівання щодо передання справи № 270/7580/13-ц на розгляд Костянтинівському міськрайонному суду Донецької області з огляду на проведення антитерористичної операції, судами попередніх інстанцій відхилено правильно, оскільки заявник не був позбавлений можливості звернутися до суду з новим позовом в установленому ЦПК України порядку, проте не скористався своїм правом у визначений законодавством строк.
При вирішенні справи, дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, урахувавши норми права і з'ясувавши характер спірних правовідносин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
Посилання заявника на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відхиляються касаційним судом оскільки правовідносини у вказаній справі не є подібними із правовідносинами у справі № 219/1619/21.
Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».
З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважала за потрібне конкретизувати вказаний правовий висновок, про що вказала у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Конкретизація правового висновку полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга АТ «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє адвокат Курилова О. А., на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду
від 8 грудня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, ухваленими із правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права й підстави для їх скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє адвокат Курилова О. А., на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» строк на касаційне оскарження рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанови Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року у цій справі.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», в інтересах якого діє адвокат Курилова Ольга Анатоліївна, на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18 серпня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 8 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук