Ухвала
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 756/1721/21
провадження № 61-58ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу представника адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» - Гапоненка Романа Івановича на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у справі за заявою Гапоненка Романа Івановича в інтересах адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій,
У лютому 2021 року адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» (далі - АО «Гапоненко Роман і партнери») звернулось до суду з указаним позовом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року позовну заяву АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АО «Гапоненко Роман і партнери» грошові кошти в розмірі 15 750 грн та штраф за прострочення платежу в розмірі
15 750 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року змінено.
Зменшено заборгованість за договором № 03-38 про надання правової (правничої) допомоги від 12 листопада 2018 року, яка підлягає стягненню з 15 750 грн. до 9 000 грн та штрафні санкції з 15 750 грн до 9 000 грн.
У жовтні 2021 року представник АО «Гапоненко Роман і партнери» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким просив стягнути із
ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у загальному розмірі 8 000 грн на користь АО «Гапоненко Роман і партнери».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року заяву Гапоненка Р. І. в інтересах АО «Гапоненко Роман і партнери» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій залишено без задоволення.
У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
представника АО «Гапоненко Роман і партнери» - Гапоненко Р. І. на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі
8 000 грн.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов?язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
Згідно з статтею 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в обґрунтування вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн було надано: договір про надання правової допомоги № 1 від 01 грудня 2020 року, укладений між АО «Гапоненко Роман та партнери» та адвокатом
Гапоненко Р. І., акт виконаних робіт № 7 від 21 жовтня 2021 року, за яким загальний розмір наданих послуг становить 8 000 грн гонорару за надання правової допомоги щодо підготовки відзиву на апеляційну скаргу відповідача (4 години).
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Указані висновки узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що справа про стягнення заборгованості щодо виконання договору про надання правової допомоги та штрафних санкцій була розглянута в порядку письмового провадження. Участь у судовому засіданні представник АО «Гапоненко Роман і партнери» не приймав. Заявник зазначав про те, що ним було підготовлено відзив на апеляційну скаргу і зазначені послуги оцінені у 8 000 грн.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Гапоненко Р. І. є керівником
АО «Гапоненко Роман і партнери».
З урахуванням того, що Гапоненко Р. І. є керуючим партнером АО «Гапоненко Роман і партнери» і діяв в інтересах свого адвокатського об'єднання, а не як найнятий працівник для надання юридичних послуг, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу на користь
АО «Гапоненко Роман і партнери».
Разом з цим, постановою апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року стягнуто за договором про надання правової (правничої) допомоги № 03-38
від 12 листопада 2018 року з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 18 000 грн, зокрема 9 000 грн за надання правової (правничої) допомоги та 9 000 штрафних санкцій, які були вирішені судом апеляційної інстанції під час розгляду зазначеної справи про стягнення заборгованості щодо виконання договору про надання правової допомоги.
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на правничу допомогу, які були вирішені судом апеляційної інстанції під час розгляду зазначеної справи про стягнення заборгованості щодо виконання договору про надання правової допомоги.
Касаційна скарга не містить обставин, які б спростовували висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.
Отже, доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну (правничу) допомогу у загальному розмірі 8 000 грн на користь АО «Гапоненко Роман і партнери» є необґрунтованими.
Верховний Суд уважає безпідставними посилання Гапоненка Р. І. про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/17,
від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19,
від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, оскільки у наведених заявником справах та у справі, яка переглядається, відмінними є, зокрема, предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, якими вирішено питання про відмову в ухваленні додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції вищенаведених положень ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника АО «Гапоненко Роман і
партнери» - Гапоненка Р. І. на ухвалу Київського апеляційного суду
від 06 грудня 2021 року є необґрунтованою.
Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» - Гапоненка Романа Івановича на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 грудня
2021 року у справі за заявою Гапоненка Романа Івановича в інтересах адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара