Ухвала
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 621/449/16
провадження № 61-1431 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство «Зміївське лісове господарство»;
відповідачі: Чемужівська сільська рада Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 ;
особа, яка подала касаційну скаргу, - заступник керівника Харківської обласної прокуратури;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року у складі судді Вельможної І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року державне підприємство «Зміївське лісове господарство» (далі - ДП «Зміївське лісове господарство») звернулося до суду з позовом до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення недійсними та їх скасування, витребування земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що ДП «Зміївське лісове господарство» були виявлені земельні ділянки державного лісового фонду по Чемужівському лісництву (Чемужівській сільській раді) Зміївського району Харківської області, які незаконно використовуються громадянами для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель та споруд.
У зв'язку з виявленими земельними ділянками державного лісового фонду по Чемужівському лісництву (Чемужівській сільській раді) Зміївського району Харківської області, які використовуються громадянами для будівництва і обслуговування житлових будинків та господарських будівель та споруд, ДП «Зміївське лісове господарство» звернулось до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області з проханням про надання інформації та копій відповідних документів про виділення земельних ділянок у приватну власність з земель Держлісфонду, на що отримали відповідь з переліком рішень сесій сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд».
Рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 17 вересня 2009 року 30 сесії V скликання передано ОСОБА_1 у приватну власність земельну ділянку, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Зазначало, що ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, відповідно до якого останній на праві власності належить земельна ділянка, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд яка розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6321786501:01:001:0103.
Відповідно до плану перетину меж земельних ділянок з межами
ДП «Зміївське лісове господарство», наданого державним підприємством «Харківська державна лісовпорядна експедиція» (далі - ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція»), земельна ділянка з кадастровим
номером 6321786501:01:001:0103, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , перетинається з землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується викопіюванням з лісовпорядного планшету станом на 2001 рік (матеріали базового лісовпорядкування 2001 року, дійсного на момент прийняття рішення Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області у 2009 році) встановлення меж земельної ділянки кв. 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками по АДРЕСА_1 , та має площу перетину (орієнтовно) 0,1970 га.
Згідно з планом перетину меж земельних ділянок з межами ДП «Зміївське лісове господарство», наданого державним підприємством «Харківдіпроагроліс» (далі - ДП «Харківдіпроагроліс»), земельна ділянка з кадастровим номером 6321786501:01:001:0103, розташована по АДРЕСА_1 , перетинається з землями ДП «Зміївське лісове господарство», що підтверджується технічним звітом станом на 2013 рік (матеріали базового лісовпорядкування 2011 року, дійсного на момент звернення до суду) встановлення меж земельної ділянки кв. 57 Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство» на предмет суміжності та перетину меж з присадибними ділянками по АДРЕСА_1 , та має площу перетину (орієнтовно) 0,2402 га.
Таким чином, указана земельна ділянка фактично знаходиться на землях
ДП «Зміївське лісове господарство», а саме - кв. 57 вид. 20 Чемужівського лісництва Зміївського району Харківської області та перебуває у постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування
2001 року, та базового лісовпорядкування 2011 року, які згідно пункту 5 Прикінцевих положень ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками є документами, що підтверджують право на раніше надані землі.
Земельна ділянка ОСОБА_1 , площею 0,25 га, частково перебуває на території ДП «Зміївське лісове господарство»: на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області 0,25 га, на території лісгоспу 0,2402 га (в тому числі в межах виділу 0,2402 га).
Накладення земельної ділянки, сформованої на підставі спірного державного акта на право власності на земельну ділянку із кадастровим
номером 6321786501:01:001:0103, загальною площею 0,25 га, унеможливлює внесення відомостей до Державного земельного кадастру, щодо земельних ділянок які перебувають у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», відповідно до вимог чинного земельного законодавства.
Тобто, надання земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у
АДРЕСА_1 відбулося з порушенням статей 149, 151 ЗК України.
Відповідно до порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня
2012 року № 1051, держателем Державного земельного кадастру є Держземагенство (Держгеокадастр). Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держземагентством (Держгеокадастром), за погодженням з Мінагрополітики, державне підприємство, яке належить до сфери управління Держземагентства (Держгеокадастр).
До складу Держземагентства (Держгеокадастру) та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей у межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та вказаним Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.
Відповідно до пункту 60 вищевказаного Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.
З урахуванням того, що державну реєстрацію відповідних земельних ділянок не скасовано, порушуються інтереси держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство» щодо можливості безперешкодного присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам під час подальшого оформлення державних актів на право постійного користування.
Отже, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6321786501:01:001:0103 передано у власність фізичної особи частину земельної ділянки із земель, які відносяться до земель лісогосподарського призначення, а не земель житлової та громадської забудови, як зазначено у тексті державного акта.
Спірним державним актом та здійсненням на його підставі державної реєстрації земельної ділянки порушуються інтереси держави в особі
ДП «Зміївське лісове господарство», як постійного лісокористувача та Державного агентства лісових ресурсів України, у сфері управління якого передбачає ДП «Зміївське лісове господарство».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року № 610-р «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками»
(у редакції, чинній на час видачі спірного рішення) зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення.
Вилучення указаної у спірному державному акті земельної ділянки з користування ДП «Зміївське лісове господарство» відповідно до статті 149 ЗК України не здійснювалося, у зв'язку з чим спірним державним актом порушуються інтереси державного підприємства, як постійного землекористувача щодо безперешкодної реалізації права постійного користування.
З огляду на те, що указаним розпорядженням погодження на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення з категорії земель лісогосподарського призначення не надавалося, вказаний державний акт спрямований на зміну цільового призначення земель лісового фонду усупереч частини четвертої статті 20 ЗК України (у редакції, чинній на час оформлення) та статті 57 ЛК України, відповідно до яких зміна цільового призначення проводиться за погодженням з органами лісового господарства.
Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий
номер 6321786501:01:001:0103, яка розташована по АДРЕСА_1 , а також рішення про передачу спірної земельної ділянки у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд суперечить вимогам частини другої статті 19 Конституції України.
За таких обставин, з урахуванням уточнених позовних вимог, ДП «Зміївське лісове господарство» просило суд визнати незаконним та скасувати рішення
ХХIV сесії V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 20 листопада 2008 року № 439-V «Про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд» на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6321786501:01:001:0103; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на указану земельну ділянку.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 01 липня 2016 року для участі у справі на стороні позивача допущено Чугуївську місцеву прокуратуру Харківської області.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року у задоволенні позову ДП «Зміївське лісове господарство» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП «Зміївське лісове господарство» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні позивача, а також доказів на підтвердження незаконності передання Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року апеляційну скаргу ДП «Зміївське лісове господарство» залишено без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем незаконності надання Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області спірної земельної ділянки ОСОБА_1 . Також апеляційний суд зазначив, що надані позивачам матеріали лісовпорядкування та викопіювання з лісовпорядного планшету не підтверджують право користування ДП «Зміївське лісове господарство» спірною земельною ділянкою на час прийняття оскаржуваного рішення сільської ради.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15, від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц, від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 621/449/16 із Зміївського районного суду Харківської області.
У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та помилково зазначили про недоведеність того, що спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», а також про недоведеність належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Суди не врахували, що згідно з інформацією ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 лютого 2016 року № 66 щодо перетину меж земельних ділянок приватної власності із землями лісового фонду земельна ділянка, яка розташована по АДРЕСА_1 та передана у власність ОСОБА_1 (кадастровий номер 6321786501:01:001:0103), перетинається із землями ДП «Зміївське лісове господарство». План лісонасаджень Чемужівського лісництва ДП «Зміївське лісове господарство», який надано позивачем до суду разом із позовною заявою, є складовою частиною планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству від 11 грудня 1986 року та пункту 3.6. Інструкції щодо проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР, затвердженої постановою Державного комітету СРСР по лісовому господарству 12 вересня 1985 року № 4. Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства ДП «Зміївське лісове господарство», таксаційного опису, планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування, плану лісонасаджень Чемужівського лісництва та відповідно до інформації ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 17 лютого 2016 року № 66, позивач є постійним користувачем земель лісогосподарського призначення в межах кварталу 57 Чемужівського лісництва, у тому числі, спірної земельної ділянки. Отже, позивачем надано до суду докази щодо перебування спірної земельної ділянки (квартал 57 Чемужівського лісництва) у постійному користуванні ДП «Зміївське лісове господарство», які відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень ЛК України являються правовстановлюючими документами.
Судами не взято до уваги, що Чемужівською сільською радою Зміївського району Харківської області при прийнятті оспорюваного рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд були порушені положення статей 38, 39 ЗК України, статті 12 Закону України «Про планування і забудову територій» та статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та не були дотримані вимоги статей 18-20, 116, 118, 149, 186 ЗК України, статті 75 ЛК України, статті 50 Закону України «Про землеустрій», не відбулось вилучення та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.
Звертала увагу на те, що ДП «Зміївське лісове господарство» не скористалось правом на оскарження судових рішень в касаційному порядку, а отже, погодилось з ними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням ХХI сесії V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 10 червня 2008 року № 336-V ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, площею 0,25 га, АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови (а. с. 156, т. 1).
Рішенням ХХIV сесії V скликання Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 20 листопада 2008 року № 439-V ОСОБА_1
затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, загальною площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель запасу житлової та громадської забудови та передано у приватну власність ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, площею 0,25 га, розташовану по АДРЕСА_1 (а. с. 183, т. 1).
На підставі вказаного рішення та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, затвердженої посадовими особами відділу Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 178887 з кадастровим номером 6321786501:01:001:0103, який зареєстровано в книзі реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди земельних ділянок та обліковується в державному реєстрі земель за реєстраційним номером 632178651000994 від 27 березня 2012 року (а. с. 169, 170, т. 1).
Відповідно до технічного завдання від 17 березня 2009 року № 510, наданого Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області та долученого до технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, ділянка з кадастровим номером 6321786501:01:001:0103 значилась розташованою в межах с. Чемужівка Зміївського району Харківської області (а. с. 160, т. 1).
Технічна документація із землеустрою була погоджена Відділом містобудування та архітектури Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, а також Управлінням Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, в яких зокрема зазначено, що земельна ділянка розташована на території Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, її межі встановлені на місцевості та закріплені межовими знаками вірно, земельна ділянка не має обмеження, обтяження містобудівного характеру (а. с. 157-168, 171-186, т. 1).
Крім того, за результатами розгляду претензії ДП «Зміївське лісове господарство» щодо скасування рішень сільської ради про передачу земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд, рішенням Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області від 23 жовтня 2014 року № 669-VІ було відмовлено в задоволенні претензії (а. с. 18-19, 20, т. 1)
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 05 жовтня 2018 року за клопотанням ДП «Зміївське лісове господарство» по справі призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.
проф. М. С. Бокаріуса.
Згідно з висновком експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса № 19809, складеного 28 серпня 2019 року, цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 6321786501:01:001:0103 ( АДРЕСА_1 ) не змінено та затверджено, за основним цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, та не потребує зміни цільового призначення.
Також у експертному висновку зазначено, що судовим експертом запрошувались завірені в органах землеустрою складальні оригінали планшетів, де проводились лісовпорядні роботи та мають загальні кордони з іншими землекористувачами (власниками) та каталоги координат земельної ділянки меж лісового кварталу земель лісового фонду. Такі дані надані не були. Натомість визначити межу земель лісогосподарського призначення на основі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування неможливо. Виходячи з наведеного, експерт зазначив, що надати відповідь на питання «Чи має місце перетин земельної ділянки з кадастровим номером 6321786501:01:001:0103 ( АДРЕСА_1 ) із землями державного лісового фонду України постійного лісокористувача ДП «Зміївське лісове господарство» не надається можливим (а. с. 195-216, т.2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року підлягає закриттю.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У зв'язку з необхідністю врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21), Верховний Суд вважає необхідним вийти за межі доводів та вимог касаційної скарги.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно «Korolev v. Russia» (Корольов проти Росії) (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; «Menchinskaya v. Russia» (Менчинська проти Росії) № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).
Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження
№ 12-20гс21) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб'єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, оскільки воно не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень.
У зазначеній справі сформульовано висновок, відповідно до якого «заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
У справі, що переглядається, прокурор, звернувшись з касаційною скаргою в інтересах держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство», фактично здійснює представництво інтересів державного підприємства, а не інтересів держави, що суперечить положенням чинного законодавства.
Отже, звернення з касаційною скаргою прокурора, спрямоване на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягає розгляду, оскільки касаційну скаргу фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), підтвердила свій висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).
У пункті 2 частини першої статті 396 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Оскільки у заступника керівника Харківської обласної прокуратури відсутні повноваження на представництво інтересів держави в особі ДП «Зміївське лісове господарство», доводів щодо подання касаційної скарги в інтересах держави та захисту інтересів саме держави касаційна скарга не містить, касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, поданої і інтересах ДП «Зміївське лісове господарство», на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року, підлягає закриттю з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 396 ЦПК України.
Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).
Керуючись статтями 389, 396 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційне провадження у справі за позовом державного підприємства «Зміївське лісове господарство» до Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, відділу Держгеокадастру у Зміївському районі Харківської області, ОСОБА_1 про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення недійсними та їх скасування за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури, поданою в інтересах державного підприємства «Зміївське лісове господарство», на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 10 січня 2017 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович