27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 757/20816/19
провадження № 61-21409ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів,
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») на користь ОСОБА_1 грошові кошти по рахунку № НОМЕР_1 , валюта UAN у розмірі 24 485 грн та грошові кошти по рахунку № НОМЕР_2 , валюта USD, у розмірі 687, 03 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 18 433 грн 01 коп. за курсом Національного Банку України (далі - НБУ) станом на 12 квітня 2019 року. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3 % річних за рахунком № НОМЕР_1 , що складає суму у розмірі 309 грн 07 коп., та за рахунком № НОМЕР_2 , що складає суму у розмірі 8, 67 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 232 грн 61 коп. за курсом НБУ станом на 12 квітня 2019 року, інфляційні витрати по рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 514 грн 18 коп. та по рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 14, 42 доларів США, що еквівалентно сумі у розмірі 386 грн 86 коп. за курсом НБУ станом на 12 квітня 2019 року. Стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь держави витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536 грн 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат за рахунком № НОМЕР_2 у розмірі 14, 42 доларів США, що еквівалентно 386 грн 86 коп. за курсом НБУ станом на 12 квітня 2019 року скасовано й ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року залишено без змін.
У грудні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 30 грудня 2021 року, в якій заявник просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати й ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
У відповідності до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 270 грн.
За змістом положень пункту 3 частини третьої статті 175, пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Указаний позов окрім вимог немайнового характеру (захист прав споживачів, зобов'язання вчинити певні дії) містить вимогу про стягнення грошових коштів, яка є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі та становить суму у розмірі 44 360 грн 73 коп.
Ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн*100=567 500).
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Верховний Суд вважає, що справа № 757/20816/19 є малозначною в силу своїх властивостей, при цьому, суд врахував предмет позову (захист прав споживачів, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення грошових коштів) та характер правовідносин, у яких виник спір.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Разом з цим, Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно з якими державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга та додані матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
Указані заявником доводи касаційної скарги по суті висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність цієї справи, ураховуючи положення пунктів 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України, незмінність судової практики у цій категорії справ, крім того, указана справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункти 8, 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Заявником реалізовано право на апеляційний перегляд цієї справи.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають Конституції України.
З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню; заявником реалізовано право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення цього спору; не зазначивши, при цьому, обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення грошових коштів відмовити.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара