Ухвала
24 січня 2022 року
м. Київ
справа № 2-643/09
провадження № 61-966 ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Сливки Л. М. від 09 березня 2021 року про видачу дубліката виконавчого листа та постанову Тернопільського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хоми М. В., Гірського Б. О., Бершадської Г. В., від 06 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,
У лютому 2021 року старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Савчук А. (далі - державний виконавець, Тернопільський ВДВС) звернулася до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 2-643/09, виданого 13 січня 2009 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 26 листопада 2008 року до досягнення дітьми повноліття.
Подання обґрунтовано тим, що на примусовому виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції (далі - відділ ДВС) перебувало виконавче провадження по виконанню вищевказаного виконавчого листа, однак при реорганізації цього відділу, згідно з даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень, дане виконавче провадження до Тернопільського ВДВС не було передано.
З огляду на ту обставину, що вказане виконавче провадження в жодному відділі державної виконавчої служби на виконанні не перебуває, державний виконавець просила задовольнити подання та видати дублікат виконавчого листа у вказаній справі.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2021 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, подання державного виконавця задоволено.
Видано дублікат виконавчого листа № 2-643/09 від 13 січня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 40 відсотків всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 26 листопада 2008 року до досягнення дітьми повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
Судові рішення мотивовано тим, що виконавчий лист перебував на примусовому виконанні в державній виконавчій службі, однак станом на лютий 2021 року його втрачено, що ускладнює його виконання та порушує права ОСОБА_2 , як стягувача за виконавчим листом.
До Верховного Суду 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні подання.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що висновки судів про втрату виконавчого листа не підтверджені належними доказами.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.
Судами встановлено, що на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 січня 2009 року видано виконавчий лист № 2-643/09 про стягнення заборгованості по аліментах. 15 квітня 2010 року постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження № 18879216, яке при реорганізації відділу ДВС не було передано та станом на лютий 2021 року втрачене. 15 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Тернопільського ВДВС про звернення державного виконавця до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів: у разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що оригінал виконавчого листа станом на лютий 2021 року втрачено, оскільки він відсутній у стягувача та в органі державної виконавчої служби, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа. Оскільки судове рішення боржник не виконав права стягувача підлягають поновленню.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20), від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21).
Доводи касаційної скарги щодо відсутності доказів втрати оригіналу виконавчого листа є необгрунтованими, оскільки державна виконавча служба визнає факт пред'явлення виконавчого листа до виконання та його втрату.
Аргументи заявника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК Українизнаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Інші доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на судові рішення попередніх інстанцій, є необґрунтованою. Правильне застосовування підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо його застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики, а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судових рішень.
Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гриців Ольга Ярославівна, на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 березня 2021 року про видачу дубліката виконавчого листа та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара