Ухвала
24 січня 2022 року
м. Київ
справа № 755/18750/20
провадження № 61-19951св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення, стягнення неустойки та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року,
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення, стягнення неустойки та моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 17 серпня 2017 року між його донькою ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди квартири АДРЕСА_1 , строком на один рік. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після оформлення спадщини після смерті дочки до нього перейшло право власності на вказану квартиру. Він, як новий власник квартири та орендодавець за договором оренди, неодноразово звертався до відповідача з повідомленням про необхідність укладення нового договору оренди з коригуванням ціни оренди відповідно до змін на ринку нерухомості або звільнення квартири. Відповідач систематично ігнорував його звернення, у квартиру не допускав. На даний час відповідач продовжує ухилятися від укладення нового договору, жодних підстав для проживання в квартирі немає.
Ураховуючи наведене, позивач просив зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення, стягнути з ОСОБА_2 на його користь неустойку в розмірі 648 000,00 грн, втрачену вигоду в розмірі 48 000,00 грн, моральну шкоду в розмірі 1,00 грн та судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 648 000,00 грн неустойки. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 648 000,00 грн неустойки та 6 960,00 грн судового збору скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 36 000,00 грн неустойки, в іншій частині позовних вимог про стягнення неустойки відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору за розгляд справи районним судом.
В іншій частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року залишено без змін.
06 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою та стягнення неустойки, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Зокрема, в частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Європейський суд з прав людини зазначив, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а лише тлумачили відповідні юридичні норми (рішення в справі «Жук проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Аналіз наведених положень закону свідчить про те, що виклик учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з урахуванням встановленої необхідності таких пояснень.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
За таких обставин розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
З урахуванням категорії і складності справи та відповідно до частини одинадцятої статті 34 ЦПК України справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись статтею 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення, стягнення неустойки та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 02 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року призначити до судового розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська