Ухвала
13 січня 2022 року
м. Київ
справа № 683/484/21
провадження № 61-21005ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі її опікуна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_2 в особі її опікуна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив суд стягнути на свою користь з опікуна ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 10 000,00 грн і з ОСОБА_4 5 500,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що у червні 2011 року між сторонами було вчинено ряд усних правочинів, за якими він передав ОСОБА_2 10 000,00 грн, а ОСОБА_4 5 500,00 грн як завдаток у рахунок купівлі належної ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 визнана судом недієздатною, а її дії з продажу квартири не були схвалені опікуном, ОСОБА_3 , внаслідок чого вчинений сторонами правочин є нікчемним. У зв'язку з цим, відповідачі зобов'язані повернути позивачу безпідставно одержані кошти.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року, в якому ухвалою від 01 жовтня 2021 року виправлено описку, в позові відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року залишено без змін.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, в якійпосилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів і загальному розмірі 15 500, 00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (227 000,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює предмет позову у даній справі та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить посилань на передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16 вересня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 06 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в особі її опікуна ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. А. Калараш
О. С. Ткачук