31 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/161/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючий), Львова Б. Ю. та Селіваненка В. П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі- Компанія)
на рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2021 та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021
за позовом Компанії
до товариства з обмеженою відповідальністю "Візин Річ"
про стягнення 8 892 228,12 грн,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Конкорд",
Компанія 11.01.2022 (згідно з відміткою на конверті) звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у цій справі. Водночас у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Права господарського суду при вирішенні питання, що виникають у зв'язку із відновленням пропущеного процесуального строку, унормовуються процесуальним законодавством, зокрема, відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 06.10.2021, а тому строк на її оскарження закінчився 26.10.2021.
Касаційну скаргу ж було подано скаржником до Верховного Суду 11.01.2022, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 06.10.2021.
Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, Компанія посилається на те, що повний текст оскаржуваної постанови від 06.10.2021 скаржник отримав лише 24.12.2021, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Компанії на першому аркуші копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка додана до скарги, а тому вважає, що строк для подання касаційної скарги підлягає поновленню.
Однак вхідний штамп Компанії як зацікавленої особи на копії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції не є належним доказом її отримання. Таким доказом міг би бути конверт, в якому оскаржувана постанова апеляційної інстанції направлялася скаржнику, проте інших доказів на підтвердження отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції скаржником не додано.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що підстави, наведені Компанією у клопотанні, є неповажними, оскільки нею не надано належних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлених законом, у цьому разі ГПК України.
Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними.
Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Однак у поданій скаржником касаційній скарзі не зазначено жодної з передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції від 02.07.2021 та постанови суду апеляційної інстанції від 06.10.2021 у цій справі.
З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга .
Окрім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок і розмір сплати судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За приписами підпунктів 1 і 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року визначений у розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Так, рішенням господарського суду Житомирської області від 02.07.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 у цій справі, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 4 862 810,40 грн авансу, 1 583 544,23 грн 14% річних, 309 140,03 грн інфляційних втрат, а також 101 332,42 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Як свідчать матеріали касаційної скарги, скаржник не погоджується з вказаними рішенням суду першої інстанції і постановою суд апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення строків виконання проектних робіт у розмірі 100 407, 99 грн, пені за порушення строків виконання будівельних робіт у розмірі 1 961 382,03 грн та штрафу у розмірі 1 163 731,87, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.
Отже, з огляду на викладене за подання цієї касаційної скарги судовий збір мав обчислюватись та сплачуватись до спеціального фонду Державного бюджету України з урахуванням вимог вказаних норм Закону у розмірі 96 765,66 грн {(3 225 521,89*1,5%)*200%}.
Проте скаржником до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Компанії необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: надати Суду інші докази (зокрема, конверт, в якому оскаржуване судове рішення направлялося скаржнику) на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, або навести інші підстави, за їх наявності, та надати докази на їх підтвердження;
- зазначити пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як підставу (підстави) для касаційного оскарження судового рішення та, в залежності від визначених пунктів, навести висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений в постанові, який не був врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні спору; або обґрунтувати необхідність відступлення від такого висновку; або зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; та/або зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України, а також обґрунтувати, в чому, на думку скаржника, полягало порушення або неправильне застосування яких конкретно норм права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у даній справі;
- а також надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 96 765,66 грн на реквізити, які зазначені на вебсайті Верховного Суду у розділі "Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях", із зазначенням обов'язкових реквізитів у призначенні платежу (зокрема, щодо інформації про номер справи, у межах якої подається відповідна скарга).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення господарського суду Житомирської області від 02.07.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 зі справи № 906/161/20 залишити без руху.
2. Надати акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" строк для усунення недоліків касаційної скарги до 21 лютого 2022 року. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко