31 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 906/262/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Орел-Ойл" (далі - ТОВ "Орел-Ойл")
на рішення господарського суду Житомирської області від 11.08.2021 та
постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Плац" (далі - ТОВ "Плац")
до ТОВ "Орел-Ойл"
про стягнення 398 780,12 грн.,
05.01.2022 на електронну пошту Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від ТОВ "Орел-Ойл" надійшла касаційна скарга, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 11.08.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 906/262/21 і прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Плац" у задоволенні позову повністю. Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 398 780,12 грн., а, отже, ціна позову у справі № 906/262/21 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме щодо самопредставництва юридичної особи (частина п'ята статті 164 Господарського кодексу України) та щодо якості поставленої продукції (статей 673, 675, 678, 679 Цивільного кодексу України). Також скаржник вказує, що дана справа становить виняткове значення для скаржника.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що:
07.08.2020 між ТОВ "Плац" та ТОВ "Орел-Ойл" укладено договір поставки нафтопродуктів №85/20 (далі - Договір);
на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв нафтопродукти за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними і частково виконав оплату за одержану продукцію, і такі дії сторін свідчать про укладення і подальше схвалення Договору обома сторонами;
заборгованість ТОВ "Орел-Ойл" за поставлені нафтопродукти у сумі 398 780,12 грн. підтверджується первинними обліковими документами;
у матеріалах справи наявні докази на підтвердження повноважень у директора
ТОВ "Плац" Олексенка С.О. підписувати Договір та представляти інтереси позивача в суді;
нафтопродукти прийняті відповідачем без зауважень і претензій щодо якості. Якість поставленої продукції чи непередача сертифікатів якості чи інших документів не є предметом спору у даній справі;
накладні та товарно-транспортні накладні підписані представниками сторін і підписи представника одержувача у видаткових накладних і товарно-транспортних накладних засвідчені відбитком печатки ТОВ "Орел-Ойл", що підтверджує повноваження особи на здійснення господарської операції від юридичної особи-відповідача, оскільки печатка відноситься до даних, що ідентифікують особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських правовідносинах. Відсутні докази про звернення до компетентних органів із заявою про втрату печатки;
відповідач не навів обґрунтованих доводів чи доказів, які б давали підстави для сумніву щодо достовірності доданих позивачем до позовної заяви документів у частині їх підписання директором ТОВ "Орел-Ойл" та скріплення печаткою.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Суд не вважає наведені скаржником обґрунтування такими, що дають підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки зазначені у касаційній скарзі доводи стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення, то суд зазначає, що незгода з рішенням суду апеляційної інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Орел-Ойл" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.08.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 906/262/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Орел-Ойл" клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Орел-Ойл" на рішення господарського суду Житомирської області від 11.08.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі № 906/262/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов