31 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 902/431/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України")
на рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2021 та
постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021
за позовом ТОВ "Оператор ГТС України"
до дочірнього підприємства "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (далі - ДП "Монтажник" ТОВ "Торговий дім "Валінор")
про стягнення 530 489,19 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
12.01.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) ТОВ "Оператор ГТС України" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №902/431/21 у частині відмови в позові ТОВ "Оператор ГТС України" до ДП "Монтажник" ТОВ "Торговий дім "Валінор" про стягнення 27 191,19 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Оператор ГТС України". Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Предметом позову у даній справі є стягнення 530 489,19 грн., а, отже, ціна позову у справі № 902/431/21 не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.
У касаційній скарзі заявник зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а", "в" частини третьої статті 287 ГПК України. Скаржник вказує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме питання зменшення штрафних санкцій. Також скаржник вказує, що дана справа становить виняткове значення для скаржника, яке обумовлено порушенням його майнових прав (нарахування пені).
Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що:
матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000189 (далі - Договір). Разом з тим, відповідач подав заяву про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 543,82 грн. - 1%;
якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій;
вирішення питання про зменшення розміру пені є право суду. Відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів; до відповідача застосовано таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та "інфляційних нарахувань", які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, правомірно застосував це право та дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50% - до 27 191,19 грн.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Доводи, які викладені в касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятим судовим рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.
Щодо наведених у касаційній скарзі доводів стосовно того, що справа має для скаржника виняткове значення Суд зазначає, що незгода з ухваленими рішенням судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача є звичайним передбачуваним процесом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява
№ 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №902/431/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293
ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення господарського суду Вінницької області від 15.07.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 у справі №902/431/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов