01 лютого 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/4795/21
Суддя Байталюк Володимир Дмитрович, розглянувши матеріали за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас»
до селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини»
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 84828,16 грн
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини», в якому просить стягнути з відповідача 20% річних в сумі 3626,73 грн, пеню в сумі 4680,17 грн та штраф в сумі 76521,26, а також 25000 грн витрат на професійну правничу допомогу і додаткову винагороду в розмірі 5% від стягнутої рішенням суду суми з відповідача та 2270 грн судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання договору поставки № 03/05-1 від 03.05.2018 та додатків до нього позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 382606,32 грн, проте останній здійснив їх оплату з порушенням строків, визначених договором, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу зазначені вище штрафні санкції, проценти річних та інфляційні втрати.
1.2. У відзиві на позов відповідач навів хронологію поставки товарів та оплат. Також зазначив, що за період з 03.11.2017 по 25.11.2021 позивач не пред'являв відповідачу жодних вимог, або претензій щодо сплати йому неустойки за договором поставки. При цьому, у відзиві не вказано ані про необґрунтованість позову, ані про визнання позову відповідачем.
Також, відповідач заявив клопотання у змісті якого просить позовні вимоги задовольнити частково, зменшити розмір нарахованого штрафу до 1 грн, пені до 1 грн, річних відсотків до 50 %, що становить 1813,36 грн, у зв'язку з тим, що на час подання позовної заяви селянське (фермерське) господарство «Земля Буковини» повністю виконало зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості товару, і не має жодної заборгованості перед позивачем, більше того такий розрахунок проведений 4 роки тому, позивач вимагає стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 84828,15 грн при загальній сумі поставленого товару 382606,32 грн. Також відповідач відзначає, що селянське (фермерське) господарство «Земля Буковини» є сільськогосподарським підприємством, яке отримує кошти від реалізації сезонної продукції, здійснило розрахунок з позивачем до кінця поточного 2017 маркетингового року. Строк затримки оплати поставленого товару з урахуванням специфіки господарської діяльності відповідача був незначним - до 1 місяця в залежності від додатку до договору, тому вважає, що розмір неустойки є значним та надмірним, а тому наявні виняткові обставини, які є підставою для застосування положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та зменшення як пені, річних відсотків, так і штрафу.
Відповідачем заявлено вимогу про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у сумі 30000 грн.
1.3. Позивач надав суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що оплату поставлених товарів відповідач здійснив з порушенням строків, що свідчить про суттєве порушення виконання відповідачем зобов'язань по договору поставки та грубе порушення умов договору щодо своєчасної оплати отриманих товарів.
Проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечує та вважає, що подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкції та річних у розмірі 50 % є намаганням уникнути відповідальності за порушення своїх договірних зобов'язань.
Також у відповіді на відзив позивач вказує на необґрунтованість вимог щодо стягнення з нього витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем.
Окрім того, позивач подав заяву про пропущення відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
2.1. 03.05.17 між товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» та селянським (фермерським) господарством «Земля Буковини», було укладено Договір поставки № 03/05-1 (далі - Договір), пунктом 1.1 якого передбачено, що в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
2.2. За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).
За змістом п. 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрив) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.
Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до Договору (п. 3.1 Договору).
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у Додатках до цього Договору. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного Договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі рахунків для оплати, сертифікату, інструкції щодо використання та застосування даного товару (п.п. 6.2, 6.3 Договору).
2.3. Згідно п. 3.5 Договору Товар, що був переданий покупцю лише згідно накладних (без укладення додатку), має бути оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною.
Отже, поставлені товари за видатковою накладною № 9517 від 13.10.2017 мали бути оплачені не пізніше 23.10.2017.
Всього на виконання умов Договору та Додатків № 1-7, видаткової накладної № 9517 від 13.10.2017 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товарів на загальну суму 382606,32 грн, в т.ч. ПДВ.
Отже, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 382606,32 гри, в т.ч. ПДВ, в наступні терміни:
- до 15.10.2017 вартість товарів на суму 341585,76 грн згідно Додатків № 2, 3, 4, 5, 6, 7;
- до 20.10.2017 вартість товарів на суму 20010,96 грн згідно Додатку № 1;
- до 23.10.2017 вартість товарів на суму 20009,60 грн згідно видаткової накладної № 9517 від 13.10.2017.
Однак, всупереч умовам Договору відповідачем здійснено оплату вказаних товарів з порушенням строків оплати, визначених Договором.
Відповідачем оплачено вказані товари лише 03.11.2017 в сумі 382606,32 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.
2.4. Розділом 7 Договору за порушення передбачених Договором зобов'язань встановлено, що Покупець:
- за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1 Договору);
- у разі прострочення Покупцем платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого товару (п. 7.8 Договору);
- у разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 Договору Покупець, відповідно до ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, 20 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої заборгованості (п. 7.7 Договору).
Пунктом 7.9 Договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо їх стягнення, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3-х років.
У зв'язку з цим, у відповідності до розділу 7 Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу:
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1 Договору) в розмірі 4680,17 грн;
- штраф (п. 7.8 Договору) в розмірі 76521,26 грн;
- 20 % річних від простроченої суми (п. 7.7 Договору) в розмірі 3626,73 грн.
3. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
3.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
3.2. Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
3.3. Згідно змісту 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
3.4. Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 ЦК України: «Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.».
Додатками до Договору 1-7, видатковою накладною № 9517 та довіреностями підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за договором поставки № 03/05-1 від 03.05.2017 на загальну суму 382606,32 грн, а з виписки банку по рахунку позивача вбачається, що відповідач в повному обсязі оплатив визначену у видаткових накладних вартість товару.
3.5. За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
3.6. Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до частини першої статті 598, частини першої статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
У статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Аналогічно приписами статті 193 ГК України унормовано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
3.7. У постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 927/490/18 зазначено, що: «Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).
3.8. Як вірно зазначає позивач, що відповідач повинен був сплатити позивачу кошти у розмірі 382606,32 грн, в т.ч. з ПДВ, в наступні терміни:
- до 15.10.2017 вартість товарів на суму 341585,76 грн, згідно додатків №№ 2,3,4,5,6,7;
- до 20.10.2017 вартість товарів на суму 20010,96 грн, згідно додатку № 1;
- до 23.10.2017 вартість товарів на суму 20009,60 грн, згідно видаткової накладної № 9517 від 13.10.2017.
Однак, оплату поставлених товарів відповідачем проведено із систематичними порушеннями строків, а саме:
- оплату товарів по додатку № 1 здійснено лише 03.11.2017, період прострочення - 13 днів;
- оплату товарів по додатках №№ 2,3,4,5,6,7 здійснено 03.11.2017, період прострочення - 18 днів;
- оплату товарів по видатковій накладній № 9517 від 13.10.2017 здійснено 03.11.2017, період прострочення - 10 днів.
У зв'язку з цим, у відповідності до розділу 7 Договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу:
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п. 7.1.1 Договору) в розмірі 4680,17 грн;
- штраф (п. 7.8 Договору) в розмірі 76521,26 грн;
- 20 % річних від простроченої суми (п. 7.7 Договору) в розмірі 3626,73 грн.
3.9. Пеня, штраф та 20 % річних.
Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України та статті 230 ГК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з частиною першою ст. 230 та частиною шостою статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта ст. 231 ГК України).
Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно змісту ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до приписів частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.
Пунктом 7.1.1 Договору, сторони передбачили відповідальність Покупця за несвоєчасну оплату продукції у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.
Крім того, в разі прострочення Покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, Покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20 % від суми несвоєчасно сплаченого Товару (пункт 7.8 Договору).
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення штрафу відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.
При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі №910/6046/16, від 21.05.2018 по справі №911/1967/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17 та від 09.07.2018 у справі №903/647/17.
Позивачем також заявлено до стягнення 3626,73 грн - 20 % річних. За розрахунком позивача 20 % річних нараховуються на суму курсової різниці в загальному розмірі 3626,73 грн за періоди з урахуванням строків оплати за кожним Додатком до Договору.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, пунктом 7.7 Договору сторони дійшли згоди, щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України та встановили її в розмірі 20 %.
Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов'язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, штрафу та відсотків річних, суд зазначає, що він є арифметично правильним.
3.10. Зменшення розміру штрафних санкцій.
Разом з тим, відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру нарахованого штрафу до 1 грн, пені до 1 грн, річних відсотків до 90 %, що становить 1813,36 грн.
При розгляді клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та відсотків річних суд виходить з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таку ж правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, а також у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі № 903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19.
Крім того, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Зважаючи на обставини справи, те, що: відповідач вчасно не оплатив поставлений йому обумовлений Договором природний газ, не пояснюючи суду причин порушення договірних зобов'язань, що не відповідає договірним умовам, а також не надавши суду відповідних доказів про причини невчасної оплати природного газу; навіть суттєві штрафні санкції на які погодився відповідач схвалюючи умови Договору, не стали пересторогою для нього від порушення договірних зобов'язань; суд не вважає обставини наведені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій винятковими, та такими, що дають підстави для зменшення стягуваних штрафних санкцій.
Також, суд враховує, що навіть суттєві штрафні санкції на які погодився відповідач схвалюючи умови Договору, не стали пересторогою для нього від порушення договірних зобов'язань.
Таким чином, суд, опираючись на встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом, наданим йому статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, вважає за можливе задовольнити частково клопотання відповідача та зменшити розмір штрафних санкцій на 80 %, а відсотків річних на 50 %. Відповідно стягненню підлягають 936,03 грн пені, 15304,18 грн штрафу, 1813,37 грн 20 % річних, а в решті стягнення слід відмовити.
3.11. Також, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про пропущення відповідачем строку подання відзиву на позовну заяву, оскільки згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 30.11.2021 про відкриття провадження у даній справі відповідач отримав 15.12.2021. Тобто, строк для подання відзиву на позов закінчувався 04.01.2022, а відзив на позов надісланий відповідачем на адресу суду 29.12.2021.
4. Висновки за наслідками розгляду справи.
Таким чином, за результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що позивач поставив відповідачу Товар, чим виконав свій обов'язок за Договором, проте відповідач неналежно виконував умови Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим з нього на користь позивача слід стягнути 936,03 грн пені, 15304,18 грн штрафу, 1813,37 грн 20 % річних.
У решті позовних вимог щодо стягнення 3744,14 грн пені, 61217,08 грн штрафу, 1813,36 грн 20 % річних слід відмовити.
5. Розподіл судових витрат.
5.1. Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 2270 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн та додаткову винагороду 5 % від стягнутої рішенням суду суми з відповідача.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
За змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за приписами частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем надано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000,00 грн та стягнення додаткової винагороди 5 % від стягнутої рішенням суду суми з відповідача, що відносно задоволеної суми заборгованості дорівнює 902,68 грн. Всього 25902,68 грн.
Як доказ понесених витрат, позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 25/11 від 25.11.2021, додаткову угоду від 17.12.2021 та від 25.11.2021, акт приймання-передачі послуг від 06.01.2022 на суму 25000 грн, опис наданих послуг у справі № 926/4795/21 від 06.01.2022, платіжне доручення № 8363 від 24.11.2021.
У контексті викладеного суд зауважує, що відповідач не заявляв клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Своєю чергою суд вважає понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу дійсними, необхідними та співмірними зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг у суді, а тому визнає їх обґрунтованими та розумними.
5.2. Відповідачем подано клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу із наданням договору про надання правничої допомоги від 21.12.2021, додатку до договору № 1 від 21.122021, яким встановлено вартість 1 (однієї) години роботи адвоката 3000 грн, акт надання послуг від 21.12.2021 та платіжне доручення № 1191 від 28.12.2021 на суму 30000 грн.
Позивачем заявлено клопотання про зменшення суми відшкодування на професійну правничу допомогу, що передбачене статтю 126 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із ненаданням відповідачем документального підтвердження обсягу та переліку отриманих послуг з правової допомоги у цій справі.
Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
У матеріалах справи знаходиться договір 21.12.2021 про надання правової допомоги, укладений між відповідачем та адвокатом з додатком № 1 до договору від того ж числа. Пунктом 1.1 додатку до договору визначено, що розмір ставки адвокатського гонорару за 1 годину роботи складає 3000 грн. Факт надання послуг підтверджується актом надання послуг (пункт 1.3 додатку до договору).
Між клієнтом (відповідачем) та адвокатом укладено акт надання послуг від 29.12.2021, в якому погоджено опис робіт виконаних адвокатом при наданні професійної правничої допомоги у даній справі.
Дослідивши матеріали заяви відповідача про розподіл судових витрат та матеріали справи, суд дійшов висновку про її часткове задоволення у зв'язку із наступним.
У змісті акту надання послуг зазначено, що витрати на збір доказів, підготовку, складання та подачу відзиву на позовну заяву становлять 30000 грн за 10 годин роботи адвоката.
На переконання суду витрати щодо збору доказів, підготовки, складання та подачу відзиву на позовну заяву у розмірі 30000 грн є не співмірними, оскільки згідно матеріалів справи будь-яких доказів по справі відповідачем не було подано, а зміст відзиву на позовну заяву складає хронологія поставки товарів та оплат, а також зазначення відсутності жодних вимог, або претензій позивача щодо сплати відповідачем неустойки за Договором.
У зв'язку з цим суд вирішив зменшити витрати щодо збору доказів, підготовку, складання та подачу відзиву на позовну заяву адвокатом до 3000 грн.
Отже, загальна сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка підлягає стягненню з позивача складає 3000,00 грн.
5.3. Згідно частини одинадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 22902,68 грн.
5.4. Згідно пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В пункті 3.17.4 постанови Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Враховуючи те, що позовні вимоги обґрунтовані, а судом зменшено розмір неустойки, судовий збір в сумі 2270,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
6. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене, оскільки учасники справи у судове засідання не викликались, а також тимчасову непрацездатність судді за період з 17.01.2022 по 28.01.2022 рішення складено та підписано 01.02.2022.
Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини» про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 84828,16 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Земля Буковини» (60415, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Молодія, ідентифікаційний код 31248879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код 30048570) за договором поставки № 03/05-1 від 03 травня 2017 року пеню в сумі 936,03 грн, штраф в розмірі 15304,18 грн, 20 % річних в сумі 1813,37 грн, судовий збір в сумі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 22902,68 грн.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» (08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 4В, ідентифікаційний код 30048570).
Відповідач - селянське (фермерське) господарство «Земля Буковини» (60415, Чернівецька область, Чернівецький район, с. Молодія, ідентифікаційний код 31248879).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення - з дня складання повного судового рішення).
Суддя В. Байталюк
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/