Україна
Справа №2-956/2010р.
25 травня 2010 року Первомайський міський суд Луганської області
в складі: головуючого судді Русанової Т.Т.,
при секретарі Шалімовій Ю.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом позивача ОСОБА_1 до відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він належить до соціальної групи „ Дітей війни ” так як народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і на 02.09.1945 року йому було менше 18 років, тобто згідно ст. 1 закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” до дітей війни відносяться особи, яким на час закінчення Другої Світової війни (2 вересня 1945 року) не виповнилось 18 років. Належність до вказаної соціальної групи також підтверджується довідкою виданою Управлінням праці та соціального захисту населення у м. Первомайську.
Згідно ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року. Однак у 2008, 2009 роках отримував лише 49,80 грн., не зважаючи на те, що повинен був отримувати 149,40 грн. на місяць, зараз він також отримує 49,80 грн.
У ст. 1 Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою, визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення згідно ст. 3 є головним обов'язком держави, згідно ст. 21 права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів відповідно до ст. 22 не може бути звужений.
Верховна Ради України при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняє дію інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного відповідно до ст. ст. 46, 48 Конституції України.
Зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії в часі та/або за колом осіб і має здійснюватися відповідно до вимог Конституції України. Ця юридична процедура знаходиться в органічному зв'язку із скасуванням законів, внесенням до них змін та доповнень. Отже, у такому випадку законом про Державний бюджет України припиняється на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупиняється дія механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян, що призводить до обмеження права на соціальний захист. Систематичне зупинення законами про Державний бюджет України дії чинних законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій фактично скасовує їх дію.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму, ст. 46 ч.3 Конституції України, та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Отже, відповідно до частини третьої ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст. 6ч. 2, ст. 19ч.2, ст. 68ч.1 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України, а саме: рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 (справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, має систематичний характер.
У ст. 8 ч. 2 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України - усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
До повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 85ч.1п3, ст. 91 Конституції України належить прийняття законів. Виключно законами України встановлюються, зокрема, Державний бюджет України і бюджетна система України відповідно до ст. 92ч.2п.1 Конституції України.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період про що зазначено у ст. 96 ч. 1 Конституції України, шляхом прийняття відповідного закону. Питання складення, розгляду, затвердження, звіту та контролю за використанням коштів Державного бюджету України регламентовані положеннями ст.ст. 95, 96, 97, 98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (далі - Кодекс).
Вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в ст. 95 ч.2 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Кодексу. Встановлений ст. 95 ч.2 Конституції України, та ст. 38ч.2 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій ст. 27 Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень що закріплено ст. 48 Конституції України.
Отже предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та рішенні від 22 травня 2008року №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Також незаконність таких змін підтверджена і у рішення Конституційного Суду України 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) яким були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення Закону України „ Про Державний бюджет України на 2008 рік”, зокрема пункт п.41 розділу другого «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» цього закону, у якій було вказано, що « Дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Пенсійний фонд, як орган виконавчої влади, від якого залежить реалізація його прав нічого не зробив аби виплачувати йому належну за законом доплату до пенсії.
Згідно діючого законодавства, а саме ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно ст. 62 ч.1 абзацу 5 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року - 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 411 гривень, згідно ст. 62 ч.3 цього ж закону для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», збільшений на 1 відсоток. Тобто з урахуванням вищевикладеного розмір пенсії за віком з 1 січня 2007 року складає 383,80 грн, з 1 квітня 2007 року складає 410.06 грн., з 1 жовтня 2007 року - 415.11 грн.
Отже дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги з 01.01.2007 року по 01.04.2007 року складають 115,14 грн щомісячно, з 01.04.2007 року по 01.10.2007 року - 123.01 грн. щомісячно, а з 01.10.2007 року 124.53 грн. щомісячно.
Таким чином, починаючи з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року йому не сплачено 1457,07грн.
Згідно ст. 58 ч.1 абзацу 4 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 гривня, з 1 липня 2008 року - 482 гривні, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень.
Отже дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги складають з 1 січня 2008 року - 141 грн., з 1 квітня 2008 року - 144,3 грн. щомісячно, з 1 липня 2008 року - 144.6 грн. щомісячно, а з 1 жовтня 2008 року - 149.40 грн. щомісячно. Тобто з урахуванням того, що їй сплачувалось з 1 січня 2008 року - 47 грн., щомісячно, з 1 квітня 2008 року - 48,1 грн. щомісячно, з 1 липня 2008 року - 48,2 грн. щомісячно, а з 1 жовтня 2008 року - 49.80 грн., за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року йому не сплачено 1158,60грн.
Згідно ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет на 2009 р.» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає на 01 січня 2009 р. - 498 грн. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р., прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність складає: з 1.11.2009 р. - 573 грн., з 1.01.2010 р. - 695 грн.
Отже дітям війни підвищення до пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державної соціальної допомоги складають з 01 січня 2009 р. по 31 жовтня 2009 р. -149,40 грн., з 1 листопада 2009 р. по 31 грудня 2009 р. - 171,9 грн., з 01 січня 2010 р. по 01 лютого 2010 р. - 208,5 грн., але він отримує лише 49,80 грн., отже йому не доплачено за період з 01 січня 2009 р. по 31 жовтня 2009 р. - 996 грн ., з 1 листопада 2009 р. по 31 грудня 2009 р. - 244,2 грн ., з 1 січня 2010 р. по 1 квітня 2010 р. - 476,1 грн.
Але відповідач в порушення частини п'ятої статті 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, ігнорують зазначене рішення Конституційного Суду України.
Він звертався з письмовою заявою до Пенсійного фонду у м. Первомайську з проханням виплачувати йому зазначену доплату, однак у своєму листі від № 1027/н-11 від 02.04.2010 р. Пенсійний фонд відмовив йому у виплаті доплати мотивуючи це відсутністю визначення мінімального розміру пенсії за віком та посиланням на Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Бездіяльність відповідача грубо порушує його конституційні права і свободи, позбавляє його законного права на отримання доплат до пенсії, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача, який повинен був негайно здійснити заходи щодо виплати йому доплати до пенсії. Тому він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Також відомо до листа Вищого адміністративного суду України № 1623/13/13-09 від 01.12.2009 р. нарахування та виплата у 2009 р. дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тобто в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п.5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа № 1-29/2007), та п.6 рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа №1-28/2008) від 22 травня 2008 року, рішення Конституційного Суду України має преюдиціональне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визначені неконституційними.
Просить суд зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську здійснити перерахунок та виплату йому доплати у вигляді підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком, або прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законодавством України на відповідний період з 1 січня 2007 р. по 1 квітня 2010 р. та в подальшому виплачувати це підвищення відповідно до ст.. 6 Закон України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача сплачені судові витрати.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала заяву в якій просила справу розглянути за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відповідач надав письмові заперечення проти позову. Позов не визнає, посилаючись на те, що в УПФУ м. Первомайська знаходиться на обліку ОСОБА_1, 1937 року народження. ОСОБА_1 із заявою звернулася в березні 2010 р. до УПФУ в м. Первомайську про підвищення їй пенсії, згідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». УПФУ в м. Первомайську заявниці було дано роз'яснення з цього питання.
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 - ІУ від 18.11.2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї ст. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом.
Згідно ч.2 ст. 5 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком , а ч.1 цієї статті передбачено, що дія інших нормативно - правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках передбачених цим законом, або в частині , що не суперечить цьому закону.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно Законом України «Про державний бюджет України» визначається будь -які видатки Держави на загально суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 цього Закону).
Враховуючи, що згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує КМУ, то дії УПФУ в м. Первомайську не можуть бути визнані такими, що не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідали вимогам вищезазначених правових актів, тому і не було підстав для обов'язку щомісячно виплачувати доплату до пенсії.
Ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489 - У від 19.12.2006 року встановлено, що в 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 З № 2195- ІУ, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на кого поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. З 01 січня 2007 року зазначена норма реалізована в автоматизованому режимі за матеріалами пенсійних справ. Розмір надбавки інвалідам дітям війни з 01.01.2007р. складав 19 грн., з 01.04.2007р. - 20,30 грн., з 01.10.2007р. - 20,55 грн.
По тим підставам, що позивач не являється інвалідом, то в 2007 році він не одержував зазначену надбавку до пенсії на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Згідно зі ст. 41 ЗУ«Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107 від 28.12.2007 року дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановлених для учасників війни - 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Тому, згідно діючого законодавства з 01.01.2008 року позивачка отримувала підвищення до пенсії у розмірі 47 грн.; з 01.04.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн.
З ростом прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність, розмір підвищення до пенсії збільшується.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року у справі № 10 - рп2008 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положенням п.41 розділу ІІ ЗУ «Про Державний бюджет України 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, рішення про відновлення дії вищезазначеного законодавчого акту України у редакції, чинній до внесення змін до нього, Верховною Радою України не приймалося. Внаслідок цього, порядок обчислення підвищення до пенсії залишився неврегульованим. Тому, відповідно до п.8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн., з 01.01.2009 р. - 49,80 грн.
Згідно ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. А це означає, що право приймати закони, вносити зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам, у тому числі Конституційному Суду України. З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не іншим чином.
Приймаючи рішення Конституційний Суд України не має компетенції відловлювати дію положень, що діяли раніше. Ухвалою Конституційного суду України від 19.05.2009 року № 27-у/2009 було встановлено, що непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої ст. 28 Закону № 1058-ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у ст. 6 Закону № 2195-ІV. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30% якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії. Заповнення прогалин має здійснюватися законодавцем, а тому вирішення цього питання не належить до повноважень Конституційного суду України.
У зв'язку з тим, що Верховною Радою України не приймалося рішення стосовно поновлення дії норм закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяли до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до законодавчих актів України», застосувати положення ст. 6 у редакції Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяв до 01.01.2008 року правових підстав немає.
Згідно з положенням, управління ПФУ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами КМУ.
На підставі ст. 6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої положення у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Крім того, згідно ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тому, вважає, що початок позовної давності починається з дня отримання відповіді УПФУ в м. Первомайську, а саме з 02.04.2010 р.
Тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розглянути справу буз участі представника УПФУ в м. Первомайську.
Дослідивши надані докази, письмові заперечення, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В суді встановлено:
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Золоте Луганської області, є пенсіонеркою, пенсію отримує в Первомайському Управлінні Пенсійного фонду України.
Позивач надав довідку № 977 від 26.07.2005 року, видану Управлінням праці та соціального захисту населення м. Первомайська, яка підтверджує наявність у нього статусу «діти війни».
Цей статус позивача відповідачем не заперечувався.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» №2195\1У від 18.11.2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» призупинена дія ст. 6 зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчій актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідними критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську здійснити перерахунок підвищення пенсії «дитині війни» за 2009 рік підлягають задоволенню.
Ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» від 27.04.2010 р. передбачено, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 р., що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, цим законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрі України.
Таким чином в 2010 р. діє ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, та Постанова КМУ від 28.05.2008 р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка передбачає, зокрема, виплату дітям війни підвищення до пенсії у таких розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10 грн., з 01.07.2008 року - 48,20 грн.; з 01.10.2008 року - 49,80 грн; з 01.01.2009 р. - 49,80 грн. Виходячи з загального правила про пріоритет Законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 01.01.2010 р. по квітень 2010 р. та в подальшому.
Оскільки позивач, як дитина війни, з 01.01.2008 р. отримує від відповідача регулярно щомісячно зазначену соціальну виплату, і спір стосується тільки її розміру, суд вважає за можливе прийняти рішення про розрахунковий розмір такої виплати, задовольнивши позов частково, конкретні розрахунки підвищення повинен визначити відповідач відповідно до своїх функцій та компетенції. В рамках заявлених позовних вимог суд вважає за можливе прийняти рішення про покладення на відповідача обов'язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., з 01 січня 2010 р. по квітень 2010 р. з урахуванням раніше здійснених виплат, та в подальшому.
Оскільки позивач позовні вимоги не обмежив кінцевим терміном, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок після 01.01.2010 року виплачувати ОСОБА_1 до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни на період дій ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 - ІУ від 18.11.2004 року у редакції, яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки, на підставі ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. Пенсійний Фонд України його підприємства, установи та організації звільнені від сплати державного мита, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.
Передбачений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю у 3-и роки позивачем не пропущений.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р., з 01 січня 2010 р. по 30 квітня 2009 р. з урахуванням раніше здійснених виплат та в подальшому на період дій ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 - ІУ від 18.11.2004 року у редакції, яка передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міський суд Луганської обл. протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Русанова Т.Т.
З оригіналом згідно
Рішення не набрало законної сили
Суддя Первомайського міського суду Русанова Т.Т.