Справа № 471/1058/21
Провадження №3/471/7/22
Номер рядка звіту 156
"01" лютого 2022 р.
Суддя Братського районного суду Миколаївської області Гукова І.Б., за участю секретаря Кравченко Л.В., захисника Петренко О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч. 1 ст. 130, ст. 124, 122-4 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
В провадження Братського районного суду Миколаївської області надійшли справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП, 122-4 КУпАП.
Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 117565 30.11.2021 року о 01 год. 15 хв. на автодорозі Братське-Людмилівка, біля перехрестя Ганнівка-Людмилівка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується даними алкотесту, зробленому за допомогою алкотестера Драгер, результати тесту становлять 1,77 промиле.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОБ № 117564, 30.11.2021 року о 01:15 год. на автодорозі Братське-Людмилівка, біля перехрестя Ганнівка-Людмилівка, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 не впорався з керуванням, в наслідок чого виїхав на зустрічну смугу, де здійснив зіткнення з транспортним засобом під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР 18 № 210631, 30.11.2021 року о 01:15 год. на автодорозі Братське-Людмилівка, біля перехрестя Ганнівка-Людмилівка, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д/н НОМЕР_1 , залишив місце ДТП до якого він причетний.
Згідно ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Враховуючи той факт, що справи про адміністративні правопорушення вчиненні однією особою вважаю за необхідне об'єднати справи в одне провадження.
Під час судового розгляду справи захисник Петренко О.В. зазначила, що належних та допустимих доказів на підтвердження саме керування транспортним засобом, вчинення ДТП суду не надано, а обов'язок доказування покладається на орган, що склав протокол. Просила суд закрити провадження у справі в зв'язку з відсутність складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
Пункт 2.3. б Правил дорожнього руху зобов'язують водія бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
Відповідальність за порушення ст.. 124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до вимог п. 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ст.. 122-4 КУпАП настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а ст. 245 цього Кодексу передбачає, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). При цьому відповідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, свідків тощо, а згідно ч. 2 обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно рапорту, який наявний в матеріалах справи, 30.11.2021 року о 02:01год. до служби 102 надійшло повідомлення, що 30.11.2020 року о 02:00 год. за адресою: Братський район, с. Сергіївка, траса, сталося ДТП між авто ВАЗ 2108 д.н НОМЕР_2 та пасат д.н НОМЕР_1 . Заявник ОСОБА_2 .
Отже, згідно рапорту ДТП сталося о 02:00 годині, тоді як згідно протоколів про адміністративне правопорушення, час пригоди-01:15 год.
Під час судового розгляду судом було досліджено відеозапис, доданий до матеріалів справи, на якому зафіксовано перебування водія ОСОБА_1 у відділку поліції, його проходження медичного огляду на стан сп'яніння, однак на запитання працівника поліції «чи керували Ви авто та скоїли ДТП» ОСОБА_1 відповів, що авто не керував, хто скоїв ДТП йому не відомо.
Будь-якого іншого доказу керування транспортним засобом та вчинення ОСОБА_1 ДТП суду не надано.
В письмових пояснення ОСОБА_2 відсутні відомості щодо того, що саме ОСОБА_1 вчинив ДТП.
За приписами ст.. 130 КУпАП відповідальність настає саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, або за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом" (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі "Кобець проти України" (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням».
Суд усвідомлює суспільну небезпеку правопорушень, пов'язаних з керування транспортними засобами особами у стані алкогольного сп'яніння, необхідність невідворотності покарання порушників та створення умов, які би перешкоджали розповсюдженню таких правопорушень.
Проте необхідність дотримання вимог статті 62 Конституції України (неможливість обґрунтовувати обвинувачення припущеннями, а усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитись на її користь), вимог статті 6 Конвенції (щодо забезпечення прав обвинувачених) та застосування основних принципів та європейських стандартів щодо рівня доказового забезпечення («поза розумних сумнівів»), дає суду підстави для висновку про недоведеність достатніми та неспростованими доказами факту вчинення ОСОБА_3 інкримінованих йому адміністративних правопорушень.
Пунктом п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що суду органом поліції не надано доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, перебування його в автомобілі в стані алкогольного сп'яніння, не підтверджує факту керування цим транспортним засобом, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,-
Справи про адміністративні правопорушення № 471/1056/21 (провадження № 3/471/5/22), справи № 471/1057/21 (провадження № 3/471/6/22) та справи № 471/1058/21 (провадження № 3/471/7/22) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП та ст. 122-4 КУпАП, об'єднати в одне провадження та присвоїти загальний № 471/1058/21 (провадження № 3/471/7/22).
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, ст.. 122-4 КУпАП у зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя - Гукова І.Б.