Провадження № 2/470/22/22
Справа № 470/671/21
31 січня 2022 року смт Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Михалюк С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача - адвоката Мачачі О.М. про залишення позовної заяви без розгляду,
30 листопада 2021 року акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» (далі АТ «КРЕДОБАНКк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 37973 грн. 95 коп.
Ухвалою суду від 03 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
18 січня 2022 року від представника відповідача адвоката Мачачі О.М. (діє на підставі договору та ордеру про надання правової допомоги від 17 грудня 2021 року) надійшло клопотання про залишення позовної заяви АТ «КРЕДОБАНК» без розгляду, через наявність у кредитному договорі №2730/4142ЕСLKB36РТІ укладеному 27 січня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 третейського застереження.
Представник позивача - адвокат Павленко С.В. в судове засідання не з'явився, до суду направив заяву про розгляд справи за його відсутності, доводів з приводу клопотання представника відповідача не висловив.
Відповідач та її представник в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Вивчивши клопотання представника відповідача суд доходить наступного.
Обґрунтовуючи клопотання представник відповідача вважав, що оскільки кредитний договір №2730/4142ЕСLKB36РТІ укладений 27 січня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та відповідачкою, за яким 04 липня 2017 року право вимоги до ОСОБА_1 , було відступлено позивачу, містить третейське застереження, відповідно до якого всі спори, що виникають при його виконанні, у тому числі і щодо стягнення заборгованості підлягають розгляду у Третейському суді, позовна заява позивача підлягає залишення без розгляду відповідно до п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Однак такі доводи представника відповідача суд вважає помилковими з огляду на наступне.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Статтею 6 Закону України "Про третейські суди" визначено категорії справ, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонено третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судом», який набрав чинності 12 березня 2011 року, частину перша статті 6 Закону України «Про третейські суди» було доповнено пунктом 14, згідно з яким третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
У постанові від 12 грудня 2018 року по справі № 755/11648/15-ц Велика Палата Верховного Суду зокрема підтримала правовий висновок Верховного Суду України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1716цс15, та зазначила, що спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону № 1701-IV, незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом України від 03 лютого 2011 року № 2983-VI «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» який набрав чинності 12 березня 2011 року, виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Відмежування цивільних правовідносин за участю споживачів від правовідносин з іншими суб'єктами здійснюється на підставі визначення правової форми їх участі в конкретних правовідносинах.
А тому, незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
З огляду на викладене, суд доходить висновку що оскільки правовідносини у справі за позовом АТ «КРЕДОБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, виникають зі споживчого кредиту, вказана справа не підвідомча третейському суду, що виключає можливість її вирішення третейським судом.
Крім цього матеріали справи не містять доказів того, що між АТ «КРЕДОБАНК» позивачем у зазначеній справі та ОСОБА_1 укладалась угода про передачу спору на розгляд третейського суду.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для застосування п.6 ч.1 ст.257 ЦПК України і залишення позовної заяви АТ «КРЕДОБАНК» без розгляду, а тому у задоволенні клопотання представника відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст.260-261, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Мачачі О.М. про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С. Ф. Орлова