вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"27" січня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/998/21
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г. при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 127 440, 85 грн. та матеріали зустрічного позову Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" про стягнення 15 888,96 грн. штрафних санкцій
представники:
від позивача (відповідач за зустрічним): Конихов О.О.;
від відповідача (позивач за зустрічним): Годицький А.І.
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення заборгованості в сумі 127 440, 85 грн.
Ухвалою суду 15 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на "07" грудня 2021 р. на 14:00 год. Ухвалою суду від 22.11.2021 р. заяву представника ТОВ "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" - адвоката Конихова О.О. про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "07" грудня 2021 року, в режимі відеоконференції задоволено.
Ухвалою суду від 30.11.2021 р. клопотання представника відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про участь у судовому засіданні, яке відбудеться "07" грудня 2021 року, в режимі відеоконференції задоволено.
29 листопада 2021 року від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає суму основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних, однак зазначає, що загальний розмір нарахувань за весь період становить 3% річних - 2 681,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 397,37 грн., оскільки 02.07.2021 року було проведено часткову оплату в розмірі 5 040,00 грн., а тому починаючи з 02.07.2021 року розрахунок 3% річних та інфляційні втрати повинні були нараховуватись на суму 117 360,00 грн. заборгованості, а не з 03.07.2021 року. Крім того, просить суд про повернення позивачу 50 відсотків судового збору з Державного бюджету України у зв'язку з визнанням позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Крім того, 29.11.2021 року від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на електронну адресу суду надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 7 320,96 грн. - пені та 8 568,00 грн. - штрафу.
Ухвалою суду від 06.12.2021 року прийнято зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Призначено засідання суду для спільного розгляду зустрічного позову разом із первісним позовом на "28" грудня 2021 р. на 13:00 год.
20 грудня 2021 року представником відповідача (позивача за зустрічним) надіслано на електронну адресу суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів сплати основного боргу в розмірі 117 360,00грн.
28 грудня 2021 року представником позивача (відповідач за зустрічним) надіслано на електронну адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідачем за первісним позовом сплачено суму основного боргу в розмірі 117 360,00 грн.
Крім того, надіслано на електронну адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач за зустрічним позовом визнає позов та просить суд застосувати положення ч.1 ст.130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення з державного бюджету 50% судового збору позивачу за зустрічним позовом.
Ухвалою суду від 28.12.2021 року закрито підготовче провадження у справі 918/998/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "27" січня 2022 року.
Представник первісного позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом інфляційних втрат та 3% річних підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Зустрічний позов визнав та просив суд застосувати положення ч.1 ст.130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення з державного бюджету 50% судового збору позивачу за зустрічним позовом. Крім того, заявив клопотання про повернення судового збору у зв'язку з закриттям провадження у справі за первісним позовом в частині сплаченої основної заборгованості в сумі 117 360,00 грн. та 50% судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем за первісним позовом сум основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.
Представник відповідача (позивача за зустрічним) позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у зустрічній позовній заяві. Первісний позов відповідач визнає з урахування сплаченої суми основного боргу, однак зазначає, що загальний розмір нарахувань за весь період становить 3% річних - 2 681,72 грн. та інфляційні втрати в розмірі 7 397,37 грн., оскільки 02.07.2021 року було проведено часткову оплату в розмірі 5 040,00 грн., а тому починаючи з 02.07.2021 року розрахунок 3% річних та інфляційні втрати повинні були нараховуватись на суму 117 360,00 грн. заборгованості, а не з 03.07.2021 року та просить суд застосувати положення ч.1 ст.130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення з державного бюджету 50% судового збору позивачу за первісним позовом. Крім того, заявив клопотання про повернення 50% судового збору у зв'язку з визнанням відповідачем за зустрічним позовом позовних вимог, заявлених в зустрічному позові.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з первісної позовної заяви, 18.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудкомплекс" (далі - позивач, постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - відповідач, замовник) укладено договір поставки №53-122-01-20-09958 (далі - договір)(а.с. 9-11).
Відповідно до п. 1.1, п. 1.1 Договору поставки Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника певну продукцію, а Замовник в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору поставки) (а.с. 11).
Пунктом 1.2. визначено, що предметом поставки по Договору є продукція: 31230000 - 7 Частини електророзподільної чи контрольної апаратури (далі - "Продукція"), яка передбачена Специфікацією №1 до Договору.
Положеннями пункту 2.2. визначено, що загальна сума договору становить 122 400 грн.
Згідно з пунктом 3.1. строк поставки продукції становить 60 календарних днів з дати оприлюднення Договору поставки на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно до інформації розміщеної на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу (https://prozzoro.gov.ua/tender/UA-2020-06-17-000676-b) Договір поставки опубліковано 18.08.2020 року.
На виконання умов договору Постачальником поставлено Продукцію наступними частинами: 16 грудня 2020 року на загальну суму 102 240,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №18; 28 грудня 2020 року на загальну суму 20 160,00 грн., що підтверджуються видатковою накладною №22 (а.с. 17).
З огляду на вищезазначене, Постачальником виконано зобов'язання з поставки продукції Замовник в повному обсязі.
Відповідно до п. 6.1. Договору поставки оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
В день поставки Продукції, Постачальником зареєстровано у ЄРПН податкові накладні №33 від 16.12.2020 та №34 від 28.12.2020 (а.с. 16).
В свою чергу, ярлики на придатну продукцію складено Замовником 28.12.2020 року за №1-7-673 та №1-7-709 (а.с. 15).
Враховуючи наведене, оплата за поставлену Продукцію мала бути здійснена Замовником протягом 45 календарних днів - до 11.02.2021 року.
Замовник, в свою чергу, здійснив лише часткову оплату за поставлену продукцію 02.07.2021 р. у розмірі 5 040,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6457 (а.с. 13).
Відтак, станом на 02.07.2021 року Замовником здійснено оплату за поставлену продукцію лише в розмірі 5 040,00 грн.
З метою мирного врегулювання спору позивачем 13.10.2021 року направлено відповідачу претензію №11/2021 про необхідність сплати заборгованості за Договором поставки (а.с. 13-14).
У відповідь Відповідач листом від 23.10.2021 №18512/001-юр, підтвердив наявність заборгованості за Договором поставки та зобов'язувався погасити її в повному обсязі (а.с. 18).
Враховуючи наведене загальний розмір заборгованості Відповідача за Договором поставки станом на 10.11.2021 року становить 117 360,00 грн.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів належної оплати заборгованості за отриманий від позивача товар. При цьому, суд враховує, що відповідач повністю підтвердив розмір основної заборгованості. Таким чином, заборгованість на момент подання позовної заяви становила 117 360,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи було погашено суму основного боргу в розмір 117 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13752, 13753 та 13755 від 14.12.2021 року.
Таким чином, станом на 27.01.2022 року основна заборгованість відповідача за поставлений товар повністю погашена.
Також за неналежне виконання зобов'язання позивач просить суд стягнути 7 398,72 грн. - інфляційного збільшення та 2 682,13 грн. - 3% річних.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням умов договору поставки товару №53-122-01-20-09958 щодо своєчасної оплати поставленого товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України. (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За приписами ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З положень ст. 509 ЦК України, що кореспондується із ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У силу положення статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на загальну суму 122 400,00 грн. Проте, всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач не оплатив вартість зазначеного товару в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" на момент подання позовної заяви становила 117 360,00 грн.
Під час розгляду справи відповідачем було погашено суму основного боргу в розмір 117 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 13752, 13753 та 13755 від 14.12.2021 року.
Таким чином, станом на 27.01.2022 року основна заборгованість відповідача за поставлений товар повністю погашена.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи викладене, господарський суд закриває провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 117 360,00 грн.
Поряд з тим, в поданій позовній заяві позивач просить суд стягнути 7 398,72 грн.- інфляційного збільшення та 2 682,13 грн. - 3% річних за порушення строків оплати за поставлений товар.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
При цьому, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Окрім того, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
За умовами п. 6.1. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється за умови реєстрації Постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Початок перебігу строку починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Як вбачається з матеріалів справи, що ярлики на придатну продукцію складено Замовником 28.12.2020 року за №1-7-673 та №1-7-709.
Таким чином, останній день сплати поставленої продукції припадає на 11.02.2021 року.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Замовник здійснив часткову оплату за поставлену продукцію 02.07.2021 р. у розмірі 5 040,00 грн., а тому починаючи з 02.07.2021 року розрахунок 3% річних та інфляційні втрати повинні були нараховуватись на суму 117 360,00 грн. заборгованості, а не з 03.07.2021 року.
Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір інфляційних втрат становить 7 397,37 грн., при заявленому 7 398,72 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 7 397,37 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 1,35 грн. слід відмовити.
Крім того, суд, здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих 3% становить 2 681,72 грн., при заявленому - 2 682,13 грн. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають 3%, які за розрахунком суду складають 2 681,72 грн. У решті позовних вимог в частині стягнення 3% в сумі 0,41 грн. слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд констатує, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 397 грн. 37 коп. - інфляційного збільшення та 2 681 грн. 72 коп. - 3% річних підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення. В частині стягнення інфляційного збільшення в розмірі 01 грн. 35 коп. та 3% річних в розмірі 0 грн. 41 коп. слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 130 ГПК України, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем визнано наявну заборгованість до початку розгляду справи по суті та заявлене позивачем клопотання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору (89,76 грн.), сплаченого при поданні позову. Решта судового збору в розмірі 89,76 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з цим, позивачу підлягає повернення судового збору в розмірі 2 090,47 грн. у зв'язку з закриттям провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 117 360,00 грн.
Крім того, позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначив, що орієнтовані витрати понесені позивачем у зв'язку з розглядом справи складають 16 000 грн., при цьому на підтвердження понесення таких витрат, позивачем до справи не надано жодних доказів.
Згідно ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 26 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що представник позивача у судовому засіданні зробив відповідну заяву про те, що докази будуть подані до суду разом із заявою про стягнення витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, зазначене питання буде вирішено судом в установленому порядку.
Разом з цим, дослідивши матеріали справи та подані докази, суд встановив, що зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" про стягнення 15 888,96 грн. штрафних санкцій підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Замовник, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербудкомплекс" (далі - Постачальник, Відповідач) за результатами закупівлі UА-2020-06-17-000676-b згідно Закону України "Про публічні закупівлі", було укладено договір поставки № 53-122-01-20-09958 від 18.08.2020 (далі - договір поставки), згідно умов якого ТОВ "Інтербудкомплекс" було взяте на себе зобов'язання поставити Замовнику продукцію вартістю 122 400,00 грн. згідно специфікації № 1 до договору протягом 60 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі" (пункт 3.1. договору).
Договір було оприлюднено 18.08.2020 року (інформація щодо дати оприлюднення договору розміщена у вільному доступі на сайті РROZZORO, номер закупівлі - UА-2020-06-17- 000676-b), відповідно, з урахуванням частини 5 статті 254 ЦК України, перебіг строку поставки закінчився 19.10.2020 року.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що продукція поставляється на умовах DDР згідно Інкотермс-2010, місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, місто Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
Відповідно пункту 8.4. договору датою поставки є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем продукції, тобто дата фактичної передачі продукції Вантажоодержувачу в місці поставки.
В порушення умов договору, поставка продукції була здійснена ТОВ "Інтербудкомплекс" з простроченням, а саме: 17.12.2020 року на суму 102 240,00 грн. за видатковою накладною № 18 від 16.12.2020 року; 28.12.2020 року на суму 20 160,00 грн. за видатковою накладною № 22 від 28.12.2020 року.
Пунктом 9.1 договору поставки передбачено обов'язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Враховуючи, що постачальник припустився прострочення поставки продукції в строки визначені п. 3.1. договору, позивач просить суд стягнути з останнього на підставі п. 9.1. договору 7 320,96 грн. - пені та 8 568,00 грн. - штрафу.
Вказані обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступне.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із виконанням умов договору поставки товару №53-122-01-20-09958 щодо своєчасної поставки товару, регулювання яких здійснюється ГК України, ЦК України, тощо.
Відповідно абзацу 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько- правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 271 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.
Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України наголошує, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до умов договору перебіг строку поставки закінчився 19.10.2020 року, однак в порушення умов договору, поставка продукції була здійснена ТОВ "Інтербудкомплекс" з простроченням, а саме: 17.12.2020 року на суму 102 240,00 грн. за видатковою накладною № 18 від 16.12.2020 року; 28.12.2020 року на суму 20 160,00 грн. за видатковою накладною № 22 від 28.12.2020 року.
Пунктом 9.1 договору поставки передбачено обов'язок Постачальника сплатити Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% вартості непоставленого товару.
Враховуючи, що постачальник припустився прострочення поставки продукції в строки визначені п. 3.1. договору, позивач за зустрічним позовом керуючись ч. 2 ст. 232 ГПК України та на підставі пункту 9.1 договору нарахував та просить суд стягнути з останнього 7 320,96 грн. - пені та 8 568,00 грн. - штрафу.
Судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE перевірено доданий позивачем розрахунок пені, визнано його правильним та обгрунтованим.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 7 320,96 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, судом, здійснено власний розрахунок штрафу в розмірі 7% вартості непоставленого товару, визнано його правильним та обгрунтованим.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу 7% вартості непоставленого товару в розмірі 8 568,00 грн. підтверджуються матеріалами справи, грунтуються на законі, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сукупним аналізом наведених вище норм права, взятих судом до уваги тверджень сторін та досліджених доказів, суд констатує, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 7 320,96 грн. - пені та 8 568,00 грн. - 7% штрафу підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частиною 1 статті 130 ГПК України, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідачем за зустрічним позовом визнано наявну заборгованість до початку розгляду справи по суті та заявлене позивачем за зустрічним позовом клопотання про повернення позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу за зустрічним позовом з державного бюджету 50 відсотків судового збору (1 135,00 грн.), сплаченого при поданні позову. Решта судового збору в розмірі 1 135,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" - задовольнити частково.
2. Провадження у справі в частині стягнення 117 360,00 грн. - закрити в зв'язку з відсутністю предмету спору.
3. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, ЄДРПОУ 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" (03045, м. Київ, провулок Віто-Литовський, буд. 15, ЄДРПОУ 32846559) 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 37 коп. - інфляційного збільшення, 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 72 коп. - 3% річних та 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 76 коп. - судового збору.
4. У задоволенні позову в частині стягнення інфляційного збільшення в розмірі 01 грн. 35 коп. та 3% річних в розмірі 0 грн. 41 коп. - відмовити.
5. Зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" - задовольнити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" (03045, м. Київ, провулок Віто-Литовський, буд. 15, ЄДРПОУ 32846559) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, ЄДРПОУ 05425046) 7 320 (сім тисяч триста двадцять) 96 коп. - пені, 8 568 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 00 коп. - штрафу та 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн. 00 коп. - судового збору.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
8. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУДКОМПЛЕКС" (03045, м. Київ, провулок Віто-Литовський, буд. 15, ЄДРПОУ 32846559) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 23 коп., сплачений за платіжними дорученнями № 190 від 10 листопада 2021 року на загальну суму 2 270,00 грн. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
9. Повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська обл., м. Вараш, ЄДРПОУ 05425046) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 135 (одну тисячу сто тридцять п'ять) грн. 00 коп., сплачений за платіжними дорученнями № 12925 від 22 листопада 2021 року на загальну суму 2 270,00 грн., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 918/998/21. Ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 01 лютого 2022 року.
Суддя Романюк Ю.Г.