вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
13.01.2022 Справа № 917/1058/21
м.Полтава
за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, проспект Свободи, 4-а, м.Кременчук, Полтавська область, 39600 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах
1. Полтавської обласної державної адміністрації, вул.Соборності,45, м.Полтава, 36014
2. Кам"янопотоківської сільської об"єднаної територіальної громади в особі Кам"янопотоківської сільської ради, вул.Миру,19, с.Кам"яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, 39763
до 1. Кременчуцької районної державної адміністрації, вул.Соборна, 14/23, м.Кременчук, Полтавська область,39600, Кременчуцький район, Полтавська область.
2. Фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича, АДРЕСА_1 .
ІІІ особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (вул.Уютна,23, м.Полтава, 36039)
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору, повернення земельної ділянки.
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Кам"янопотоківської сільської об"єднаної територіальної громади в особі Кам"янопотоківської сільської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької районної державної адміністрації та Фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича, в якому просить суд:
1. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області №68 від 14.02.2011, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб"єкту підприємницької діяльності фізичній особі Панікарському Юрію Вікторовичу для рибогосподарських потреб та надано в оренду, терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 11,181га (кадастровий номер 5322480400:10:000:0188), з них: 8,0га - під ставками; 3,181га - під прибрежно-захисну смугу, в тому числі 0,193га під гідротехнічними спорудами; 2,988га - під пасовищами, за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради.
2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181га, яка розташована за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, укладений 31.05.2012 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем Панікарським Юрієм Вікторовичем, зареєстрований у Кременчуцькому міжрайонному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 21.06.2012 за №532240004001438.
3.Зобов"язати фізичну особу підприємця Панікарського Юрія Вікторовича (адреса: АДРЕСА_1 , податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181га, розташовану за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.07.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.08.2021.
Від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 28.07.2021 за вхід. №8334 надійшли пояснення по суті спору, в яких ІІІ особа підтримує позов Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, поданого в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Кам"янопотоківської сільської об"єднаної територіальної громади в особі Кам"янопотоківської сільської ради .
Також від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про можливість розгляду справи без участі представника.
19.08.2021 за вхід. №9132 від Виконавчого комітету Кам"янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області надійшов лист з повідомленням про підтримання позову.
07.09.2021 за вхід. №9962 від Фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича надійшов відзив на позов. Відповідач просить суд залишити позов прокурора без розгляду посилаючись на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.
13.09.2021 за вхід. №10182 від Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшла заява, в якій прокурор просить пункт 4 позовної заяви (пункт 3 ухвал суду) вважати викладеним в наступній редакції:
- Зобов"язати фізичну особу підприємця Панікарського Юрія Вікторовича (адреса: АДРЕСА_1 , податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181га, розташовану за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, Кам"янопотоківській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області (адреса: вул.Миру,19, с.Кам"яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, податковий номер платника податку 22547199), шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
Дана заява прийнята судом.
28.09.2021 за вхід. №10826 від Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив Фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича
09.12.2021 за вхід. №13718 від Фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 09.12.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 13.01.2022.
У судовому засіданні 13.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив.
Проведеним Кременчуцькою окружною прокуратурою вивченням стану додержання вимог земельного та водного законодавства на території Кременчуцького району, виявлено факт порушення вимог зазначеного законодавства під час надання у користування фізичній особі-підприємцю Панікарському Юрію Вікторовичу (далі - ФОП Панікарський Ю.В.) земельної ділянки водного фонду на території Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП Панікарський Ю.В. зареєстрований 09.07.2003 року та видами економічної діяльності відповідно є: 03.12 - прісноводне рибальство (основний), 47.89 - роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 03.22 - прісноводне рибальство (аквакультура).
Так, розпорядженням Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області №68 від 14.02.2011 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі Панікарському Юрію Вікторовичу на території Білецьківської сільської ради та надано в оренду терміном 25 років земельну ділянку загальною площею 11,181 га з них: під ставками 8.0 га, під прибрежно- захисними смугами - 3,181 га, в тому числі під гідротехнічними спорудами - 0,193га, під пасовищами - 2,988 га для рибальських потреб за рахунок земель запасу Білецьківської сільської ради
На підставі розпорядження між Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області та ФОП Панікарським Ю.В. 31.05.2012 укладено договір оренди земельної ділянки за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, загальною площею 11,181 га, кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, терміном на 25 років.
Договір оренди земельної ділянки зареєстровано у відділі Держкомзему у Кременчуцькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.06.2012 за № 53224000400138.
Прокурор зазначає, що розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 68 від 14.02.2011 прийнято, а договір оренди земельної ділянки від 31.05.2012 укладено з порушенням норм земельного і водного законодавства, а тому вони є незаконними, підлягають скасуванню та, відповідно, визнанню недійсним.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до ст. З Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.
Згідно ст. 4 вищевказаного Кодексу, до земель водного фонду належать землі зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, інтими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
У відповідності до ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, прибережними захисними смугами навколо водойм, гідротехнічними, водогосподарськими спорудами.
Статтею 59 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно- оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Статтею 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об'єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.
У листі Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України №483/03-05 від 17.02.2021 зазначено, що відповідно до кадастрової карти України встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5322480400:10:000:0188 розташовано штучно створений об'єкт - ставок. З урахуванням положень та вимог ст.4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України землі зайняті цими ставком, їх гідротехнічні споруди та прибережні захисні смуги, канали належать до земель водного фонду.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181 га, яка передана ФОП Панікарському Ю.В. в оренду Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, відноситься до земель водного фонду.
15.12.2020 Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області проведено перевірку дотримання вимог законодавства Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області в процесу прийняття розпорядження від 14.02.2011 № 68 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб'єкту підприємницької діяльності фізичній особі Панікарському Юрію Вікторовичу на території Білецьківської сільської ради».
За результатами перевірки встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 31.05.2012, яким надана фізичній особі-підприємцю Панікарському Юрію Вікторовичу в довгострокове платне користування земельна ділянка площею 11,181 га кадастровий номер 5322480400:10:000:0188 для рибогосподарських потреб, укладений усупереч вимог статей 122, 124 Земельного кодексу України, що викладено в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1285-ДК/1112/АП/09/01/-20 від 15.12.2020.
Так, статтею 17 Земельного кодексу України (в редакції станом на 14.02.2011) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 14.02.2011) визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 14.02.2011) визначено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на 14.02.2011) визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Пунктом 12 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Отже, органи виконавчої влади є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
Згідно зі ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних
б
робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Згідно з Концепцією розвитку водного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 року № 1390-ХІУ, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.
Загальнодержавною програмою розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, затвердженої Законом України «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», закріплені поняття: рибогосподарське підприємство (рибницьке, рибальське, рибопереробне) - суб”єкт підприємницької діяльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), відтворення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресурсів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства; товарне рибництво - вирощування у спеціально створених штучних умовах або визначених для цього рибогосподарських водних об'єктах товарної риби та інших водних живих ресурсів, що реалізуються населенню або використовуються рибопереробними підприємствами як сировина.
Отже, поняття водне господарство та рибогосподарські потреби - це істотно різні поняття.
Кременчуцька районна державна адміністрація не мала права на розпорядження земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства (рибогосподарських потреб), оскільки відповідно до ч. З ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 14.05.2011) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків визначених ч. 7 цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків визначених ч. 7 цієї статті.
Отже, Кременчуцька районна державна адміністрація на момент видачі розпорядження перебрала на себе повноваження обласної державної адміністрації, тим самим ототожнивши два різних поняття «водне господарство» та «рибне господарство», визначення яких закріплені діючим законодавством.
Потребу у веденні водного господарства не можна ототожнювати з потребами та цілями, для яких надаються у користування на умовах оренди водні об'єкти згідно зі ст. 51 Водного кодексу України, зокрема, для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.
Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 68 від 14.02.2011 передані в оренду земельні ділянки водного фонду саме для ведення рибного господарства.
В той же час рибне господарство це зовсім інша галузь економіки, зокрема це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції (п. 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1192, яким врегульовані відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства).
Крім того, ст. 25 Закону України «Про тваринний світ» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.
Виходячи з наведеного, затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у користування для рибогосподарських потреб на момент видачі розпорядження віднесено до виключної компетенції обласної державної адміністрації.
На підставі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від
23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, котра наводить 12 видів цільового призначення земель водного фонду: 10.01 для експлуатації та догляду за водними об'єктами; 10.02 для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.03 для експлуатації та догляду за смугами відведення; 10.04 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.05 для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.06 для сінокосіння; 10.07 для рибогосподарських потреб; 10.08 для культурно- оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 10.09 для проведення науково-дослідних робіт; 10.10 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд; 10.11 для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12 для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно- заповідного фонду.
Таким чином, ведення водного господарства - лише один з видів цільового призначення земель водного фонду, а тому передача земельних ділянок водного фонду для ведення водного господарства обмежується підрозділами 10.01-10.12 Класифікації. У свою чергу, виділення та передача земельної ділянки для рибогосподарських потреб (підрозділ 10.07) не є веденням водного господарства, а відтак Кременчуцька районна державна адміністрація не була вправі розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки уповноваженим органом щодо передачі такої земельної ділянки являлася Полтавська обласна державна адміністрація, в силу п. «б» ч. З ст. 122 Земельного кодексу України.
За вимогами ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.
Отже, поняття водне господарство та рибницьке господарство не є тотожними, що свідчить про те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладання договору оренди землі у Кременчуцької районної державної адміністрації були відсутні повноваження для передачі земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб.
Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.
Таким чином установлено, що Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, всупереч вимогам закону, і з перевищенням наданих законом повноважень, розпорядилась земельною ділянкою, що знаходиться за межами населених пунктів, а тому розпорядження № 68 від 14.02.2011 є протиправним та підлягає скасуванню.
Незаконне утримання та використання ФОП Панікарським Ю.В. спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та порядок використання водних об'єктів, та відповідно майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження такими об'єктами.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди.
Як визначено частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»).
Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Так, для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ч. 1 п.289. ст. 289 Податковий кодекс України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (п. 289.1 ст. 289 Податковий кодекс України).
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України «Про оцінку земель»), за ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.
Таким чином, обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, однак, у Договорі розмір плати за користування земельною ділянкою визначено у твердій грошовій формі в сумі 2907,06 грн. за 11,181 га на рік (п.8 Договору).
Відповідно до п. 4 спірного Договору слідує, що нормативна грошова оцінка наданої в оренду для ФОП Панікарському Ю.О. земельної ділянки загальною площею 11,181 га не проводилась. Дана обставина також підтверджується відповіддю, наданою Міськрайонним управлінням у Кременчуцькому району та м.м. Кременчуці, Горішніх плавнях № 10-16-0.171-152/122-21 від 22.02.2021.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а договір у цій частині суперечить приписам чинного законодавства.
Отже, спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 2 Закону України «Про плату за землю», а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки, орендну плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки, то договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним.
Так, у відповідності до ст.ст.271,277 Податкового кодексу України базою опадаткування земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено встановлюється від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Відповідно до ст.288.5 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
288.5.1. не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
Таким чином, за умов визначення орендної плати у договорі оренди земельної ділянки без проведення нормативної грошової оцінки, даний договір підлягає визнанню недійсним.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 08.04.2015 у справі № 3-41 гсі5, від 20.05.2015 у справі № 3- 70гс15, від 01.07.2015 у справі № 3-297гс15, від 01.07.2015 у справі № 3- 298гс15, від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 924/187/18, від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18.
Аналогічної позиції додержується Вищий господарський суд України у справах №916/2284/14 від 02.04.2015, № 916/2287/14 від 02.12.2014, в яких зазначено, що спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст.ст. 15, 21 Закону України «Про оренду землі», а саме: без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Підстави недійсності правочину передбачені також ч. 1 ст. 207 ГК України, а саме: господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 3 ст. 152 ЗК України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною.
Статтями 203, 228 ЦК України передбачено, що правочини не можуть суперечити цивільно-правовому законодавству, не повинні бути спрямовані на порушення інтересів і пошкодження майна держави, територіальної громади, незаконним заволодінням ним, а тому, при таких обставинах, договір визнається недійсним.
При встановленні недійсності таких правочинів, відповідно до ч.І ст.216 Цивільного кодексу України, сторони зобов'язані повернути одна одній все, що вони одержали на виконання таких правочинів.
Відповідно до ст. 202, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, зміст якого не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України способами захисту прав на земельні ділянки є: визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Земельний кодекс України у ст. 210 передбачає, що угоди з приводу земельних ділянок, укладені з порушенням встановленого законом порядку, визнаються недійсними за рішенням суду.
Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частиною 2 цієї статті передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Як вже було встановлено вище, Кременчуцька районна державна адміністрація не мала повноважень щодо передачі земельної ділянки площею 11,181 га для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в оренду ФОП Панікарському Ю.В., оскільки обсяг необхідної цивільної дієздатності для вчинення даного правочину у неї був відсутній, а тому вказаний правочин підлягає визнанню недійсним.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину одна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Так, вимога прокурора про зобов'язання фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича (адреса: АДРЕСА_1 , податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181га, розташовану за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, Кам"янопотоківській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області (адреса: вул.Миру,19, с.Кам"яні Потоки, Кременчуцький район, Полтавська область, податковий номер платника податку 22547199), шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача 2 у відзиві на позов на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд зазначає наступне.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наведений порядок при поданні заступником керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації та Кам"янопотоківської сільської об"єднаної територіальної громади в особі Кам"янопотоківської сільської ради даного позову був дотриманий, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним листом Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області до Полтавської обласної державної адміністрації від 08.02.2021 за № 32-1150вих21, листом Полтавської обласної державної адміністрації від 17.02.2021 за № 2271/1/01-52, повідомленням Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області від 27.05.2021 до Кам'янопотоківської сільської ради та листом Кам'янопотоківської сільської ради № 938/02-17 від 24.06.2021.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку прокурор належним чином підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та відхиляє як необґрунтовані аргументи відповідача 2.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Судові витрати відповідно до до статті 129 ГПК України покладаються на відповідачів.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області №68 від 14.02.2011, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду суб"єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 для рибогосподарських потреб та надано в оренду, терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 11,181га (кадастровий номер 5322480400:10:000:0188), з них: 8,0га - під ставками; 3,181га - під прибрежно-захисну смугу, в тому числі 0,193га під гідротехнічними спорудами; 2,988га - під пасовищами, за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181га, яка розташована за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, укладений 31.05.2012 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та фізичною особою підприємцем Панікарським Юрієм Вікторовичем, зареєстрований у Кременчуцькому міжрайонному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 21.06.2012 за №532240004001438.
4.Зобов"язати фізичну особу підприємця Панікарського Юрія Вікторовича (адреса: АДРЕСА_1 , податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку кадастровий номер 5322480400:10:000:0188, загальною площею 11,181га, розташовану за межами населених пунктів Білецьківської сільської ради Кременчуцького району, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.
5. Стягнути з Кременчуцької районної державної адміністрації ( вул.Соборна, 14/23, м.Кременчук, Полтавська область,39600, Кременчуцький район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 04057586) на користь Полтавської обласної прокуратури (м.Полтава, вул.1100-річчя Полтави,7, реєстраційний рахунок №UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір у розмірі 3405,00грн.
6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Панікарського Юрія Вікторовича, ( АДРЕСА_1 , ПНПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 3405,00грн.
Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У зв"язку з відпусткою судді, повний текст рішення складено та підписано: 01.02.2022
Суддя Кльопов І.Г.