36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.07.2020 Справа № 917/809/14
скарга Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Куйбишева, 22-а, м.Полтава, 36000)
на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пецяк Людмили Вікторівни (вул.Героїв-Пожежників,13, м.Полтава, 36014)
по справі №917/809/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", вул.Саперно-Слобідська, 22, літера"А", нежитлове приміщення з №1 по №14 групи приміщень №309, м.Київ, 03039
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Куйбишева, 22-а, м.Полтава, 36000
третя особа: Служба автомобільних доріг у Полтавській області, вул.Куйбишева, 22-а, м.Полтава, 36039
про стягнення 14805370,40грн.
Суддя Кльопов І.Г.
Секрет судового засідання Заріцька І.В.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання
Обставини справи. До господарського суду Полтавської області надійшла скарга Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Полтава по справі №917/809/14 на бездіяльність головного державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пецяк Людмили Вікторівни, в якій скаржник просить суд визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пецяк Людмили Вікторівни щодо не зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 307,40грн. по виконавчому провадженні №54202323 неправомірною та зобов"язати усунути порушення шляхом зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 370,40грн. (вхід. №34).
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.05.2020 скаргу призначено до розгляду на 19.05.2020.
У зв'язку з прийняттям суддею участі у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів 19.05.2020 засідання не відбулося.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.05.2020 розгляд скарги призначено на 04.06.2020.
20.05.2020 за вхід. №5423 від ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) надійшов відзив з проханням відмовити у задоволенні скарги.
Ухвалою від 23.06.2020 суд постановив розгляд скарги відкласти на 16.07.2020
09.07.2020 за вхід. №7262 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" надійшли пояснення по справі. Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" заперечує проти задоволення скарги, посилаючись на те, що на момент завершення виконавчих документів, заборгованість за виконавчими документами та виконавчі збори в повному обсязі боржником не погашено.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.06.2014 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл", стягнуто з Дочірнього підприємства “Полтавський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" заборгованість за Договором субпідряду №01-07-12/с від 24.05.2012р. у розмірі 14 805 370,40грн., а також 73080,00грн. судового збору.
08.08.2014 Господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення.
На підставі наказу Господарського суду Полтавської області від 08.08.2014 №917/809/14 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрите виконавче провадження ВП№54202323, щодо стягнення коштів з ДП “Полтавський облавтодор” ВАТ “ДАК Автомобільні дороги України”.
14.02.2020 року стягувачем подано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), заяву про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №54202323, щодо стягнення коштів з ДП “Полтавський облавтодор” ВАТ “ДАК Автомобільні дороги України” в порядку частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження”.
Державним виконавцем постановою від 30.04.2020 наказ №917/809/14 від 08.08.2014 повернуто стягувачу на підставі п.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження".
Скаржник вказує, що при винесенні постанови про повернення виконавчого документу стягувачу по виконавчому провадженні ВП№54202323, головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пецяк Людмила Вікторівна не вирішила питання щодо зняття арешту з коштів боржника.
За даних обставин, вважаючи, що дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Пецяк Людмили Вікторівни щодо не зняття арешту з майна (коштів) Дочірнього підприємства “Полтавський облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” у сумі 14 805 370,40грн. по ВП№54202323, суперечать положенням статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” та ч. 3 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, скаржник звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Пецяк Людмили Вікторівни щодо не зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 370,40грн. по ВП№54202323, неправомірною та зобов'язати усунути порушення шляхом зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 370,40грн.
Відділ примусового виконання рішень УЗПВР у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у відзиві просить суд відмовити в задоволенні скарги та повідомляє наступні обставини:
- постановою від 26.06.2017 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа.
- постановою від 26.06.2017 вказане виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження ЗВП 34007292.
- в межах зведеного виконавчого провадження ЗВП 34007292, постановами відділу від 25.02.2014, 25.03.2014, 14.04.2014, 06.05.2014, 07.08.2014, 05.02.2014, 19.03.2014, 23.04.2015, 25.02.2015, 06.04.2016, 22.04.2016, 06.05.2016, 08.06.2016, 05.07.2017, 06.07.2017; 04.09.2019 та 27.12.2019 накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках боржника, а також на рахунках, відкритих боржником через свої філії, які є окремими юридичними особами.
- постановами від 28.03.2014 та від 15.11.2019 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.
- до відділу примусового виконання рішень надійшла заява стягувача № 101/3 від 07.02.2020 щодо повернення вищезазначеного виконавчого документа.
- постановою від 17.02.2020 виконавче провадження виведено із зведеного виконавчого провадження ЗВП 34007292.
- постановою від 30.04.2020 наказ 17/809/14 від 08.08.2014 господарського суду Полтавської області повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.І статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
У зв”язку з тим, що виконавчий збір в сумі 1487 845,04 грн. з боржника не стягнуто та заборгованість за зведеним виконавчим провадженням не погашена, державний виконавець вважає, що підстави для припинення арешту відсутні.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги за скаргою є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При постановленні ухвали, суд виходив з такого.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У відповідності до частин 1 та 2 статтею 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження” арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об'єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.
Суд наголошує, що виконавчий документ - наказ № 917/809/14 від 08.08.2014 господарського суду Полтавської області повернутий стягувачу державним виконавцем саме за його заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що повертаючи наказ № 917/809/14 від 08.08.2014 господарського суду Полтавської області стягувачу за його заявою, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) мав зняти арешт з майна (коштів) боржника у розмірі 114 805 370,40 грн.
Державним виконавцем доказів, що ним знято арешт з майна боржника при поверненні наказу № 917/809/14 від 08.08.2014 до суду не подано.
Посилання виконавця на те, що виконавчий збір в сумі 1 487 845,04 грн. з боржника не стягнуто та на те, що заборгованість за зведеним виконавчим провадженням не погашена, тому підстави для припинення арешту відсутні, суд відхиляє як необгрунтовані з огляду на положення ч.3 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" - у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).
Крім того, згідно ст.ст.41, 55 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що державним виконавцем не виконано прямих вказівок Закону щодо зняття арешту з майна боржника.
З врахуванням викладеного та встановлених судом фактичних обставин справи, враховуючи наявні у справі документи, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення скарги Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вх. № 34 від 08.05.20) в частині вимог про визнання бездіяльності головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Пецяк Людмили Вікторівни щодо не зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 370,40 по ВП№54202323 неправомірною.
Щодо вимоги про зобов'язання усунути порушення шляхом зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 370,40грн., суд зазначає про її задоволення з огляду на визнання доводів скаржника щодо бездіяльності державного виконавця у здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№54202323 обгрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Так, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вказане вище, за наявності встановлених вище обставин, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог скаржника та задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 232 - 236, 342 - 345 ГПК України, господарський суд, -
1. Скаргу Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (вх. № 34 від 08.05.20) у справі № 917/809/14 задовольнити.
2. Визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) щодо не зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 307,40грн. по виконавчому провадженні №54202323 неправомірною та зобов"язати усунути порушення шляхом зняття арешту з майна (коштів) боржника у розмірі 14 805 370,40грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст складено і підписано 16.07.2020
Суддя Кльопов І.Г.