про відмову у видачі судового наказу
"31" січня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/139/22
Суддя Господарського суду Одеської області Рога Н.В., розглянувши заяву (вх.№155/22 від 20.01.2022р.) Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (65074, м. Одеса, вул. Косовська, буд.2-д, код ЄДРПОУ - 25830731) про видачу судового наказу до боржника - Фізичної особи-підприємця Різник Оксани Олександрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради (далі - Управління) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) Різник Оксани Олександрівни грошових коштів у розмірі 17 237 грн 33 коп.
В обґрунтування заяви Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради зазначає, що 24.01.2019р. між Управлінням (Уповноважений орган) та ФОП Різник О.О. (Користувач) укладено Договір №ТС-28/19, відповідно до п.2.1. Договору Уповноважений орган надає Користувачу право за плату тимчасово використовувати місце під розташування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності загальною площею 13,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, або інших об'єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ та/або організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Відповідно до п. 4.2.4 Договору Користувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим Договором;
Пунктом 4.2.10 Договору визначено, що Користувач зобов'язаний відшкодувати у повному обсязі витрати, понесені Уповноваженим органом з вини Користувача у зв'язку з невиконанням приписів Уповноваженого органу про усунення виявлених порушень встановленого порядку розміщення тимчасових споруд;
Згідно п.5.2 Договору Користувач має вносити плату за Договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок Заявника;
Пунктом 3.1.4 Договору визначено, що Уповноважений орган має право за рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради провести демонтаж власними силами або залучити третіх осіб задля проведення демонтажу тимчасових споруд, належних Користувачу.
Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Користувач має відшкодувати Уповноваженому органу завдані збитки відповідно до чинного законодавства, що не звільняє Користувача від виконання умов Договору.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради №281 від 26.08.2021р. «Про демонтаж тимчасових споруд» тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, встановлена боржником за вказаній у п.2.1. Договору адресою: АДРЕСА_2 , на територіях, які є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси, підлягає демонтажу.
На виконання даного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Управлінням було видано боржнику припис про демонтаж тимчасової споруди від 31.08.2021р. р. №119227, згідно вимог якого ФОП Різник О.О. мала власними силами та коштом провести у термін до 05.09.2021р. демонтаж належної їй тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
Однак, у зв'язку з невиконанням вказаного вище припису, 24.09.2021р. Управлінням було здійснено демонтаж тимчасової спору, що була встановлена за адресою: АДРЕСА_2 власними коштами із залученням третіх осіб.
Так, у зв'язку з залученням ФОП Іванченко С.Ю. для здійснення демонтажу тимчасової споруди Управлінням було витрачено 12 360 грн з місцевого бюджету.
Крім того, у зв'язку з перебуванням тимчасової споруди з дня проведення демонтажу до теперішнього часу під цілодобовою охороною на штрафному майданчику, Управлінням було понесено витрати на її зберігання та охорону у розмірі 4 877 грн 33 коп.
На підставі вищенаведеного, керуючись п.п. 4.2.10., 6.1 Договору заявник просить видати наказ на стягнення з ФОП Різник О.О. витрат у розмірі 17 237 грн 33 коп., понесених Управлінням у зв'язку з невиконанням ФОП Різник О,О. взятих на себе зобов'язань за Договором №ТС-28/19 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 24.01.2019р.
Відповідно статті 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення збитків у розмірі у розмірі 17 237 грн 33 коп., понесених Управлінням у зв'язку з невиконанням ФОП Різник О,О. взятих на себе зобов'язань за Договором №ТС-28/19 на право тимчасового користування місцями для розташування тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності від 24.01.2019р., відшкодування яких передбачено п.п. 4.2.10., 6.1 Договору, у зв'язку з чим заявник дійшов висновку, що обов'язки щодо сплати таких збитків випливають з Договору.
З цього приводу суд зазначає, що правові норми щодо відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди закріплені у ст.22 Цивільного кодексу України, згідно із частиною першою якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З матеріалів справи вбачається, що розмір витрат, понесених Управлінням, визначається на підставі Договору про закупівлю послуг за державні кошти №ДЗ-2020/1 від 27.04.2020р., укладеного між Комунальною установою «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської місткої ради» та ФОП Іванченко С.Ю. , відповідно до п.1.2 якого предметом Договору є послуги з демонтажу тимчасових споруд та елементів вуличної торгівлі.
Заявник зазначає, що на виконання вказаного Договору ФОП Іванченко С.Ю. надано послуги на суму 12 360 грн у зв'язку з демонтажем тимчасової споруди, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ФОП Різник О.О. , що, з позиції заявника, підтверджується Актом проведення демонтажу (тимчасової споруди, елементу вуличної торгівлі, об'єкта стихійної торгівлі) від 24.09.2021р. та платіжним дорученням №157 від 04.10.2021р. на суму 68 426 грн.
Крім того, заявник зазначає, що на виконання Договору №01/01-21 про закупівлю послуги із забезпечення системи безпеки від 01.02.2021р., укладеного між Комунальною установою «Муніципальна служба розвитку торгівлі Одеської місткої ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Авангард Юг», було сплачено на користь ТОВ «Агентство безпеки «Авангард Юг» 16 650 грн витрат на зберігання та охорону на штрафному майданчику тимчасової споруди, що належить ФОП Різник О.О. , що підтверджується платіжним дорученням 160 від 07.10.2021р.
Отже, витрати заявника, які за своєю правовою природою є реальними збитками, виникають з Договору про закупівлю послуг за державні кошти №ДЗ-2020/1 від 27.04.2020р. та Договору №01/01-21 про закупівлю послуги із забезпечення системи безпеки від 01.02.2021р.
Заявником не додано доказів укладення окремого (додаткового) договору з боржником або вирішення питання про узгодження розміру збитків між сторонами за Договором №ТС-28/19.
Отже, для встановлення розміру збитків, понесених Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, підлягають дослідженню правовідносини, що виникли на підставі договорів, стороною за якими не є і заявник і боржник.
Таким чином, суд дійшов висновку, що грошові кошти у розмірі 17 237 грн 33 коп., щодо стягнення яких Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради подано заяву про видачу судового наказу, не виникають з Договору №ТС-28/19 від 24.01.2019р., у зв'язку з чим не підлягають розгляду в порядку наказного провадження у відповідності до ч.1 ст.148 ГПК України.
За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради судового наказу в порядку п.3 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Відповідно до ч.2 ст.153 ГПК України відмова у вигляді судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись п.3 ч. 1 ст. 152, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради у видачі судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Різник Оксани Олександрівни грошових коштів у розмірі 17 237 грн 33 коп.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Н.В. Рога