79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
31.01.2022 Справа № 914/2641/21
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс», м. Львів,
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд», м. Новояворівськ Львівської області,
про: стягнення 175 716,15 грн суми основного боргу та 14838,54 грн пені
Суддя Н.Є. Березяк
Секретар судового засідання А.П. Полянський
За участю представників сторін:
від позивача: Раб М.О. - представник;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» про стягнення 255 716,15 грн суми основного боргу та 14838,54 грн неустойки у вигляді пені.
Ухвалою суду від 17.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.10.2021.
Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.
01.11.2021 через відділ документообігу позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог в зв'язку із сплатою відповідачем частини суми основного боргу в якій він просить стягнути з ТОВ «Вікнабуд» 175716,15 грн. основного боргу, 14838,54 грн. пені та судові витрати. Зазначена заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Через відділ документообігу суду 22.11.2021 (вх.№ 27864/21) представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи докази сплати заборгованості на суму 110000,00 грн.
В судовому засіданні 31.01.2022 представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та долучених до справи доказів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу згідно накладних було передано у власність товар, а також надано транспортні послуги, пов'язані із доставкою такого товару. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару та транспортних послуг виконав частково, заборгованість станом на день розгляду справи становить 175716,15 грн. В зв'язку з порушенням строків оплати позивачем нарахована пеня в розмірі 14838,54 грн., яку просить стягнути з відповідача разом із сумою основного боргу та судовими витратами.
Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, відзив на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив, вимог ухвал суду не виконав, виклики у судове засідання надсилалися за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві та зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказана ухвала також була розміщені на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 31.01.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суд заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
14.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКНАБУД» (Замовник/Покупець) було укладено договір поставки №1-14/09/2017.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставляти та передавати у власність покупця (відповідача), а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити будівельні матеріали ( надалі Товар) , перелік та повна вартість якого визначається у видаткових накладних.
Відповідно до 1.2. договору сторони передбачили, що за замовленням Покупця Постачальник погоджується надавати транспортно-експедиторські послуги.
На виконання умов вищевказаного договору, за період з 22.02.2021 по 20.07.2021 позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних товар та надав відповідачу послуги з перевезення згідно актів, товарно-транспортних накладних на загальну суму 256 890,03 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та не заперечується відповідачем.
Відповідно до Розділу 5 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар відбувається протягом 2 банківських днів від настання однієї з обставин: , якщо з моменту поставки кожної окремої партії товару пройшло 30 календарних днів незалежно відл вартості товару, або якщо вартість поставленого і неоплаченого товару досягла або перевищила 150000,00 грн..
Як стверджує позивач, станом на 22.02.2021 вартість поставленого і неоплаченого товару складала 368826,12 грн., отже обставина щодо оплати вартості поставленого товару настала 22.02.2021.
Станом на 20.07.2021 заборгованість відповідача за поставлений товар та надані послуги складала 255716,15 грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін Актом звірки розрахунків.
За порушення строків оплати відповідно до п.6.2 Договору позивачем нарахована пеня в розмірі 14838,54 грн., яку просить стягнути з відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати вартості товару, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 255716,15 грн. основного боргу та 14838,54 грн. пені.
Під час розгляду справи відповідачем частково було погашено суму основного боргу в розмірі 110000,00 грн., що підтверджується долученими до справи платіжними дорученнями та не заперечується позивачем. В цій частині провадження у справі підлягає закриттю.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу газопостачання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статті 610, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідачем доказів наявності обставин, зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань перед позивачем не подано, в матеріалах справи такі відсутні.
Відповідно до п.6.2 Договору, за необґрунтовану відмову від розрахунку за Товар або прострочення оплати Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок за період з 22.02.2021 по 20.07.2021 до стягнення з відповідача підлягає 14838,54 грн. пені.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач жодним чином на заперечив проти позовних вимог та не надав доказів на їх спростування.
Відповідно до статті 129 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, приймаючи до уваги заяву позивача про зменшення позовних вимог, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2858,32 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 231,232, 233, 236, 237, 238, 247 - 252 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» ( 81053 Львівська область м.Новояворівськ, вул. І.Мазепи, буд.6, код ЄДРПОУ 30328888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівекотранс» (79034 м. Львів, вул. Навроцького,33 Код ЄДРПОУ 41380748) 145 716,15 грн основного боргу, 14 838,54 грн. пені, 2858,32 грн судового збору.
3. В решта частині позовних вимог провадження у справі закрити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.02.2022.
Суддя Березяк Н.Є.