вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
27 січня 2022 рокуСправа № 912/3365/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" (вул. Лазаряна, 3, оф. 5, м. Дніпро, 49010)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" (вул. Короленко, 2Б, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100)
про стягнення 32 641,39 грн
секретар судового засідання Колісник Т.В.
представники сторін участі в судовому засіданні не брали,
в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" про стягнення 5 000,00 грн основного боргу, 6 991,88 грн 25% річних, 20 649,51 грн штрафу, з покладенням на відповідача судових втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №920917 від 19.09.2017 в частині проведення розрахунків за товар.
Ухвалою від 06.12.2021 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судовий розгляд на 28.12.2021.
28.12.2021 господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні до 27.01.2022.
Представник позивача участі в судовому засіданні не брав, хоча позивач належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2500674703422 - ухвали про відкриття провадження у справі (а.с. 37).
Представник відповідача участі в судовому засіданні не брав, хоча відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2502205250878 (а.с. 38).
Відзив на позов відповідач не подав.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив таке.
19.09.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" укладено Договір поставки № 920917 (далі Договір) (а.с. 7-10).
Відповідно до п. 1.1., 3.3., 3.4., 4.3., 7.3, 7.4., 8.1 Договору Постачальник зобов'язується протягом терміну дії цього Договору передати Покупцеві у власність товар - мастильні матеріали, експлуатаційні рідини для автомобілів та іншої техніки, інші комплектуючі до транспортних засобів тощо, окремими партіями згідно з відповідними замовленнями Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар (далі по тексту - Товар) та своєчасно оплатити його на умовах, що визначені цим Договором.
Оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем у формі 100% передоплати на підставі рахунку протягом 1 (одного) банківського дня, що виставляється Постачальником, в обумовлені цим Договором строки шляхом перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.
Покупець здійснює розрахунки за відповідну партію Товару у формі попередньої оплати повної вартості партії Товару Покупцю.
Передача Товару відбувається за накладною, уповноваженій особі Покупця, яка має належним чином оформлену довіреність на отримання Товару. У випадку відсутності довіреності у уповноваженої особи її повноваження на прийняття Товару підтверджуються проставлянням відповідної печатки (штампу) Покупця на видатковому документі або здійсненням інших дій, які підтверджують факт отримання Товару.
У випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника, відповідно до ст. 625 ЦК України, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 % річних від простроченої суми.
У разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, Постачальник матиме право, крім стягнення передбаченої Договором пені додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.
Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє протягом 1 (одного) року, але в будь-якому випадку до моменту повного розрахунку Покупцем за поставлений Товар.
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
На виконання у мов Договору позивачем поставлено товар на загальну суму 103 247,53 грн, що підтверджує видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та виставлено відповідні рахунки на оплату, а саме:
- видаткова накладна №2419 від 14.05.2021 на суму 18 969,60 грн та рахунок на оплату по замовленню №4740 від 13.05.2021 (а.с. 11, 12);
- видаткова накладна №2594 від 20.05.2021 на суму 39 689,38 грн та рахунок на оплату по замовленню №5051 від 20.05.2021 (а.с. 13, 14);
- видаткова накладна №2633 від 24.05.2021 на суму 13 942,66 грн та рахунок на оплату по замовленню №5163 від 24.05.2021 (а.с. 15, 16);
- видаткова накладна №2745 від 27.05.2021 на суму 30 645,89 грн та рахунок на оплату по замовленню №5360 від 27.05.2021 (а.с. 17, 18).
Однак, відповідачем лише частково сплачено вартість отриманого товару в сумі 98 247,53 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями, а саме: №2201 від 25.06.2021 на суму 20 000,00 грн, №2285 від 07.07.2021 на суму 13 247,53 грн, № 2358 від 22.07.2021 на суму 10 000,00 грн, № 2415 від 28.07.2021 на суму 28 969,60 грн, № 2638 від 08.09.2021 на суму 6 030,40 грн, № 2698 від 24.09.2021на суму 10 000,00 грн, №2738 від 01.10.2021 на суму 5 000,00 грн, №2756 від 08.10.2021 на суму 5 000,00 грн (а.с. 19-26).
Таким чином, на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 5 000,00 грн.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю, поставив відповідачу Товар на загальну суму 103 247,53 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що отриманий товар за Договором оплачений відповідачем частково в сумі 98 247,53 грн заборгованість за отриманий товар складає 5 000,00 грн.
Заборгованість в сумі 5 000,00 грн відповідачем не спростована, доказів сплати заборгованості до суду не надані, а тому позовні вимоги в частині сплати основної заборгованості підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення нараховані на суми боргу 6 991,88 грн 25% річних та 20 649,51 грн штрафу.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Статями 216, 230 Господарського кодексу України передбачено відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у вигляді сплати штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За визначенням, наведеним в ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У силу вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до п. 7.3., 7.4. Договору у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, на вимогу Постачальника, відповідно до ст. 625 ЦК України, Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 25 % річних від простроченої суми.
У разі, якщо прострочення платежу триватиме більше одного місяця, Постачальник матиме право, крім стягнення передбаченої Договором пені додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 20 % від простроченої суми.
Господарський суд, перевіривши нарахування позивачем штрафу, встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору, відтак підлягає стягненню в заявленому розмірі.
Перевіривши розрахунок 25 % річних судом встановлено арифметичні помилки при здійснені розрахунку та неправильність визначення періоду заборгованості. Так, позивачем визначено початок виникнення заборгованості за видатковою накладною №2745 від 27.05.2021 на суму 30 645,89 грн 28.05.2021 в той час коли, з урахуванням положень ст. 253 Цивільного кодексу України, правильним є початок заборгованості з 29.05.2021.
Здійснивши власний розрахунок 25 % річних за допомогою програми Ліга Закон судом встановлено:
- за період з 28.05.2021 по 29.05.2021 на суму 72 601,64 грн відсотки річних складають 99,45 грн;
- за період з 29.05.2021 по 24.06.2021 на суму 103 247,53 грн відсотки річних складають 1909,37 грн;
- за період з 25.06.2021 по 07.07.2021 на суму 83 247,53 грн відсотки річних складають 741,25 грн, що виходить за межі суми нарахованої позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі суми, визначеної у позові правильною сумою є 684,23 грн відсотків річних;
- за період з 08.07.2021 по 21.07.2021 на суму 70 000,00 грн відсотки річних складають 671,23 грн;
- за період з 22.07.2021 по 27.07.2021 на суму 60 000,00 грн відсотки річних складають 246,58 грн, що виходить за межі суми нарахованої позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі суми, визначеної у позові правильною сумою є 246,57 грн відсотків річних;
- за період з 28.07.2021 по 07.09.2021 на суму 31 030,40 грн відсотки річних складають 892,66 грн, що виходить за межі суми нарахованої позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі суми, визначеної у позові правильною сумою є 892,65 грн відсотків річних;
- за період з 08.09.2021 по 23.09.2021 на суму 25 000,00 грн відсотки річних визначені позивачем правильно та складають 273,97 грн;
- за період з 24.09.2021 по 30.09.2021 на суму 15 000,00 грн відсотки річних складають 71,92 грн;
- за період з 01.10.2021 по 07.10.2021 на суму 10 000,00 грн відсотки річних складають 47,95 грн, що виходить за межі суми нарахованої позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі суми, визначеної у позові правильною сумою є 47,94 грн відсотків річних;
- за період з 08.10.2021 р по 23.11.2021 на суму 5 000,00 грн відсотки річних складають 160,96 грн, що виходить за межі суми нарахованої позивачем, а оскільки суд не може виходити за межі суми, визначеної у позові правильною сумою є 157,53 грн відсотків річних, всього на суму 5 054,86 грн, яка і підлягає задоволенню.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафних санкцій, з власної ініціативи, виходячи з такого.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч. 3 ст. 15 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру штрафних санкцій. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Окрім того, згідно з позицією Верховного Суду, отримання кредитором, зокрема, процентів річних за ст. 625 Цивільного кодексу України, оцінюється судами як сума, яка поряд з штрафними санкціями, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника (постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, від 02.12.2020 у справі № 913/698/19).
Відповідно, присудження кредитору процентів річних дозволяє суду зменшити розмір штрафних санкцій.
При застосуванні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Зі змісту зазначених норм убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Під час розгляду справи судом встановлено, що сума заборгованості складає 5 000,00 грн, а нараховані штрафні санкції складають 20 649,51 грн тобто, більше ніж в чотири рази більше основної заборгованості, що на думку суду не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності.
При цьому, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем будь-яких збитків від невиконання відповідачем умов договору.
Крім того, відповідачем погашено більше 95 % від вартості поставленого за спірний період товару.
Дана поведінка відповідача та встановлені обставини враховуються судом як обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо розміру штрафу та надають можливість його зменшення на 50 % до 10 324,76 грн, що відповідає вимогам справедливості, добросовісності та розумності та не порушує розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічної позиції дотримується Центральний апеляційний господарський суд у постанові №912/684/21 від 20.12.2021.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме 5 000,00 грн основного боргу, 5 054,86 грн 25 % річних та 10 324,76 грн штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам, без урахування зменшення судом штрафних санкцій.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" (вул. Короленко, 2Б, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100, ідентифікаційний код 34515141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" (вул. Лазаряна, 3, оф. 5, м. Дніпро, 49010, ідентифікаційний код 32794258) 5 000,00 грн основного боргу, 5 054,86 грн 25 % річних, 10 324,76 грн штрафу та 2 135,39 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "Масло Трейд" (вул. Лазаряна, 3, оф. 5, м. Дніпро, 49010 та пр-т Праці, 9А, м. Дніпро, 49041); Товариству з обмеженою відповідальністю "Єврощебінь" (вул. Короленко, 2Б, м. Новоукраїнка, Кіровоградська область, 27100).
Повне рішення складено 01.02.2022.
Суддя М.С. Глушков