вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"26" січня 2022 р. м. Київ
Справа № 911/3384/21
Господарський суд Київської області у складі:
судді Ейвазової А.Р.,
за участі секретаря судового засідання Жиглій А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровик» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіара-Агро» про стягнення 574 918,12грн, за участю представників від:
позивача - Стеценко О.О. (ордер серії ЧН № 039963 від 25.01.2022);
відповідача - не з'явилися
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Цукровик” (далі - СТОВ «Цукровик») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТІАРА-АГРО” (далі - ТОВ «Тіара-агро») про стягнення 574 918,12грн з яких: 479 052грн - основний борг; 64 996,80грн - втрати від інфляції за період з жовтня 2019 року по вересень 2021 року; 30 869,32грн - 3% річних за період з 17.09.2019 по 09.11.2021.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки №22-к/19 від 11.09.2019 в частині здійснення оплати товару у встановлений договором строк (а.с.1-4).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.11.2021 відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 14:00 15.12.2021, а також встановлено строк для подання відзиву на позов (а.с.90-91).
Копія вказаної ухвали отримана відповідачем 23.11.2021, а позивачем - 26.11.2021, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень №№0103280493922, 0103280493841 (а.с.93-94).
08.12.2021 у строк, встановлений судом, від відповідача надійшов відзив на позов (здано відділенню зв'язку для відправлення до суду 07.12.2021).
У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відхиляючи заявлені вимоги відповідач посилається на необґрунтованість розрахунку втрат від інфляції та процентів, який за твердженням відповідача здійснено позивачем - всупереч п.10.2 договору (а.с.95-98).
15.12.2021 судом постановлено ухвали, що занесені до протоколу засідання, якими:
- встановлено позивачу та відповідачу строки для подання відповідно відповіді на відзив та заперечення;
- у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:15 12.01.2022 (а.с.107-108).
Копія ухвали від 15.12.2021, якою відповідача повідомлено про дату, час і місце підготовчого засідання, отримана відповідачем - 21.12.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103280434373 (а.с.112).
11.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.117-118, здано для відправлення до суду відділенню зв'язку 10.01.2022).
Відповідь на відзив подана позивачем з пропущенням встановленого судом строку, про продовження якого клопотань судом не отримано, тому у відповідності з ч.ч.1, 2 ст.118 ГПК України суд залишив її без розгляду.
Ухвалою від 12.01.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2022 о 15:30, зобов'язано позивача надати для огляду оригінали документів, долучених до позовної заяви у копіях (договору, додаткових угод, видаткових та товарно-транспортних накладних тощо).
Копія відповідної ухвали отримана відповідачем 18.01.2022, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103281167689 (а.с.128).
В судове засідання 26.01.2022 представник відповідача не з'явився і про причини неявки суд не повідомив; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача суд не отримував.
Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.
12.08.2019 між СТОВ «Цукровик» (постачальник) та ТОВ «Тіаро-Агро» (покупець) укладено договір постачання товару №18-к/19 (а.с.7-8, 101, далі - договір №18-к/19).
Відповідно до умов такого договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити зерно кукурудзи українського походження врожаю 2018р. (надалі - товар) (п. 1.1 договору №18-к/19).
Згідно п. 2.1 договору №18-к/19 загальна кількість товару і одиниця виміру - 100 +/- 10% тон, ціна товару з ПДВ 5200грн/т (п. 5.1).
У відповідності до п. 5.2 договору №18-к/19, загальна сума договору складає усього 3 640 000грн з ПДВ.
У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 договору №18/к-19 попередня оплата у розмірі 100% від вартості партії товару має бути перерахована постачальнику протягом 1 банківського дня з моменту виписки рахунку-фактури; остаточний термін оплати складає 1 банківський день з моменту поставки товару.
Як узгоджено сторонам: датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця, а датою поставки товару - дата підписання сторонами видаткових накладних (п.п.6.5, 8.2 договору №18-к/19).
Вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, що визначено його п.9.1.
Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №1 від 17.08.2019 до вищевказаного договору, якою п. 5.1 договору №18-к/19 викладено у новій редакції та встановлено ціну одиниці товару партії у кількістю 42,24т, поставленого 16.08.2019, у розмірі 5127грн/т з ПДВ, а ціну одиниці товару партії у кількості 41,12т, поставленої 16.08.2019, у розмірі 5150грн/т (а.с.9).
21.08.2019 між сторонами укладено додаткову угоду №2 до вищевказаного договору, якою сторонами погоджено, що ціна одиниці партії товару у кількості 40,6т, поставленого 21.08.2019, складає з ПДВ 5148грн/т (а.с.11).
На виконання зобов'язань договором №18-к/19 позивачем за період з 12.08.2019 по 21.08.2019 передано позивачу товар на загальну суму 2 170 925,28грн, що підтверджується видатковими накладними (а.с.13-20), транспортування якого здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних (а.с.21-40).
Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договір №21-к/19 від 09.09.2019 (а.с.42-43, 102-103, далі - договір №21-к/19).
Відповідно до умов договору №21-к/19 постачальник (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити зерно кукурудзи українського походження врожаю 2019р. (надалі - товар) (п. 1.1).
Як визначено п.п. 2.1, 5.1, 5.2 договору №21-к/19: загальна кількість товару і одиниці виміру - 80 +/- 10% тон, а ціна товару з ПДВ - 4800грн/т; загальна сума договору - 384 000грн з ПДВ.
У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 договору №21-к/19 попередня оплата в розмірі 100% від вартості партії товару має бути перерахована постачальнику протягом 1 банківського дня з моменту виписки рахунку-фактури, а остаточний термін оплати - 1 банківський день з моменту поставки товару.
Згідно п.п. 6.5, 8.2 договору: датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця, а датою поставки товару - дата підписання сторонами видаткових накладних.
Як узгоджено сторонами, договір №21-к/19 набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.9.1 договору).
На виконання умов вказаного договору позивачем 10.09.2019 поставлено відповідачу товар на загальну суму 408 384грн, що підтверджується видатковою накладною №1812 від 10.09.2019 (а.с.44), перевезення якого здійснено у відповідності до товарно-транспортних накладних 10.09.2019 (а.с.45-48).
Також між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 11.09.2019 укладено договір постачання товару №22-к/19 (а.с.50-51, 100, далі договір №22-к/19).
Відповідно до умов договору №22-к/19 постачальник зобов'язався поставити та передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити зерно кукурудзи українського походження врожаю 2019р. (далі - товар) (п. 1.1 договору).
Згідно п.п. 2.1, 5.1, 5.2 договору №22-к/19: загальна кількість товару і одиниця виміру - 200 +/- 10% тон, ціна одиниці товару з ПДВ - 4200грн/т; загальна сума договору - 840 000грн з ПДВ.
У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 договору №22-к/19 попередня оплата в розмірі 100% від вартості партії товару має бути перерахована постачальнику протягом 1 банківського дня з моменту виписки рахунку-фактури, а остаточний термін оплати - 1 банківський день з моменту поставки товару.
Як визначено п.п. 6.5, 8.2 договору, датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця, а датою поставки товару - дата підписання сторонами видаткових накладних.
Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
На виконання зобов'язань за договором позивач в період з 11.09.2019 по 14.09.2019 поставив відповідачу товар на загальну суму 1 060 668грн, що підтверджується видатковими накладними №1821 від 11.09.2019, №1823 від 12.09.2019, №1825 від 13.09.2019, №1826 від 14.09.2019 (а.с.52-55). Транспортування відповідного товару здійснено у відповідності до товарно-транспортних накладних №Р1821 від 11.09.2019, №Р1821/1 від 11.09.2019, №Р1823 від 12.09.2019, №Р1825 від 13.09.2019, №Р1826 від 14.09.2019, №Р1826/1 від 14.09.2019 (а.с.56-67).
При цьому, всього за вказаними договорами позивачем поставлено товар на загальну суму 3 639 977,28грн (2170925,28+408384,00+1060668).
Згідно наданої позивачем виписки з рахунку за період з 01.01.2019 по 26.10.2021 відповідачем здійснювались оплати за товар, поставлений у відповідності з такими договорами, з призначенням платежу: «часткова оплата за зерно кукурудзи згідно дог. №18-к/19 від 12.08.2019» - перераховано 2 500 925,28грн; «часткова оплата за зерно кукурудзи згідно дог №21-к/19»- перераховано 660 000 грн (а.с.69-72).
Отже, фактично в оплату за договором №18-к/19 перераховано більше, ніж сума, на яку поставлено товар, а саме: поставлено - 2 170925,28грн; перераховано - 2 500 925,28грн. Частина відповідних оплат, перерахована понад вартість поставленого товару за договором №18-к/19, позивачем фактично зарахована в оплату товару за іншим договором - №21-к/19.
Всього оплачено товар, поставлений у відповідності з вказаними договорами на загальну суму 3 160 925,28грн.
06.01.2021 позивач направив відповідачу вимогу №5/в від 05.01.2021 про погашення боргу в розмірі 479 052,00грн (а.с.73), до якої також додано рахунок від 30.12.2020 на оплату на суму 479 052грн (а.с.74) згідно договору №22-к/19 від 11.09.2019, що підтверджується описом вкладення до відправлення №1750003660225 та фіскальним чеком (а.с.75).
Як свідчить акт звірки, підписаний сторонами, станом на 20.09.2021 борг відповідача перед позивачем за поставлений у відповідності з вказаними договорами товар складає 479 052грн (а.с.76-78).
Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку оплатити отриманий від позивача товар, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення взятих на себе грошових зобов'язань.
Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.
Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Укладені між сторонами у даній справі договори №№18-к/19, 21-к/19, 22-к/19 за своєю правовою природою є договорами поставки.
Як визначено ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як визначено ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, сторонами в укладених договорах змінено загальне правило, визначене вказаною нормою, та встановлено остаточний термін оплати один банківський день з моменту поставки товару.
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем не здійснено повну оплату поставленого товару у встановлений строк, ним допущено порушення зобов'язань. Фактично, враховуючи здійснені зарахування оплат позивачем, заперечень щодо яких відповідачем не висловлено, залишилось не виконаним зобов'язання відповідача з оплати товару на суму 479 052грн, яке виникло в силу факту укладення договору №22-к/19.
Отже, заявлені вимоги в частині основного боргу у розмірі 479052грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 64 996,80грн втрат від інфляції за період з жовтня 2019 року по вересень 2021 року та 30 869,32грн - 3% річних за період з 17.09.2019 по 09.11.2021.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині відповідач посилався на невірність здійсненого позивачем розрахунку та положення п.10.2 договору №22-к/19.
У відповідності до п. 10.3 договору №22-к/19, у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Отже, таким пунктом договору сторони встановили неустойку у вигляді пені за прострочення строку оплати. Проте, у даній справі позивачем не заявлено вимог щодо стягнення пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Фактично позивач помилково вважає, що вищевказаним пунктом договору №22-к/19 сторонами встановлено розмір процентів, нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України. Так, за фактом порушення строку виконання грошового зобов'язання можуть нараховуватись проценти, передбачені ст.625 ЦК України, у т.ч. у розмірі, встановленому договором, та пеня, якщо її застосування передбачено договором або законом.
При цьому, розмір процентів, які підлягають нарахуванню у відповідності з ст.625 ЦК України, сторонами договором не змінено.
Перевіривши надані позивачем розрахунки процентів та втрат від інфляції, суд встановив, що такі розрахунки є арифметично вірними, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 64 996,80грн втрат від інфляції та 30 869,32грн - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по оплаті позову судовим збором у розмірі 8623,78грн, понесені позивачем, суд повністю покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тіара-Агро» (ідентифікаційний код 37066439; 09600, Київська обл. Рокитнянський р-н, смт.Рокитне, вул. Ентузіастів, 7) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровик» (ідентифікаційний код 30829636; 17584, Чернігівська область, Прилуцький район, смт. Линовиця, вул. Заводська,4) 479052грн основного боргу, 64 996,80грн втрат від інфляції, 30 869,32грн - 3% річних, а також 8623,78грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 01.02.2022.
Суддя А.Р. Ейвазова