"12" січня 2022 р.
м. Київ
Справа № 911/2455/21
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Фізичної особи-підприємця Маховецького Дмитра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, буд. 205, код ЄДРПОУ 30796166)
про стягнення боргу, штрафу, пені, 3% річних та втрат від інфляції за договором купівлі-продажу № 0402В1 від 04.02.2021
за участю представників:
позивача: Бевзюк О.О.
відповідача: Шупик О.А.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 10.08.2021 фізичної особи-підприємця Маховецького Дмитра Олексійовича до приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське" про стягнення суми заборгованості із урахуванням штрафних санкцій за договором купівлі продажу № 0402В1 від 04.02.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу, на виконання умов якого, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 250000,00 грн, водночас, відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар у визначений сторонами строк, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем. Окрім основної суми боргу у розмірі 250000,00 грн позивачем, у зв'язку із простроченням оплати, нараховано відповідачу також 15435,00 грн пені, 75000,00 грн штрафу, 10500,00 грн втрат від інфляції та 3000,00 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.08.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.
Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 08.09.2021 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 21.09.2021 судом відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання призначено на 04.10.2021, встановлено строк для подання відповідачу - відзиву на позов (з дотримання вимог ст. 165 ГПК України) з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; доказів, що підтверджують надіслання відзиву з додатками позивачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Також судом задоволено клопотання позивача про участь адвоката у всіх судових засіданнях у режимі відеоконференції з Господарським судом Харківської області та призначити розгляд справи у режимі відеоконференції.
У підготовчому судовому засіданні 04.10.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 18.10.2021, наступне засідання визначено проводити в режимі відео конференції.
18.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не заперечував проти існування заборгованості, проте заперечував проти розрахунків позивача щодо нарахування штрафних санкцій.
У підготовчому судовому засіданні 18.10.2021 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до наступного судового засідання, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 08.11.2021.
08.11.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
08.11.2021 відповідачем подано заяву для надання останньому відповіді на відзив для ознайомлення.
За наслідками підготовчого судового засідання 08.11.2021 судом встановлено відповідачу строк для подання заперечення на відповідь на відзив до наступного судового засідання та відкладено розгляд справи на 22.11.2021. Судове засідання визначено проводити в режимі відеоконференції.
Судове засідання, яке призначалося судом на 22.11.2021 у режимі відеоконференції не відбулося з огляду на перебування судді Черногуза А. Ф. у вимушеній відпустці, у зв'язку із самоізоляцією через короновірусну хворобу. Беручи до уваги вказану обставину, суд ухвалою від 06.12.2021 визначив нову дату та час проведення судового засідання - 22.12.2021 о 14-00.
У підготовчому судовому засіданні 22.12.2021 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.01.2022.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.01.2022 судом відкрито розгляд справи по суті, заслухано вступне слово учасників справи, досліджено докази, проведено судові дебати та ухвалено рішення у справі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Фізичною особою-підприємцем Маховецьким Дмитром Олексійовичем (продавець, позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Шевченківське" (покупець, відповідач) 04.02.2021 укладено Договір купівлі-продажу №0402В1 (далі - Договір), за яким продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає та сплачує корма для тварин (у т.ч. макуха соняшника, шрот соняшника та інш.) в подальшому - товар, який зазначено у специфікації, що є додатком до цього договору та його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору).
Ціна однієї тони товару, загальна вартість та об'єм (кількість) товару визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору на кожну партію товару, а також видаткових накладних та рахунках фактурах. Остаточна кількість та загальна вартість кожної партії товару вказується у видатковій накладній та може відрізнятися від кількості та суми, вказаній в Специфікації. Специфікації, видаткові накладні та рахунки-фактури оформлюються на кожну партію товару. Розрахунок покупцем за товар за цим Договором проводиться за кожну партію товару в безготівковій формі шляхом переказу грошей на поточний рахунок продавця по факту відвантаження товару на склад покупця протягом 5-ти банківських днів, якщо інше не зазначено в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (розділ 2 Договору).
Відповідно до розділу 3 Договору продавець передає Товар по кількості у відповідності до видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками сторін. Товар вважається переданим покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Право власності на відвантажений товар переходить з моменту підписання видаткової накладної. Умови поставки товару - доставка товару здійснюється за рахунок покупця за адресою: Київська область., Києво-Святошинський район, с. Гореничі.
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. Покупець за порушення обов'язку визначеного у п. 2.3. цього Договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку прострочення строків оплати більше ніж на 10 (десять) днів покупець у кожному випадку сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми боргу, яка існувала на одинадцятий день прострочення. Сторона, що порушила цей Договір, зобов'язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням, незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшення збитків, окрім випадків коли остання своїми винними (умисними або необережними) діями (дією чи бездіяльністю) сприяла виникненню або збільшенню збитків (п. 6.3., 6.6., 6.7. Договору).
Пунктами 7.1., 7.2., 7.3., Договору сторони погодили, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п 7.1. цього Договору, та закінчується 31.12.2021. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Між сторонами 04.12.2021 укладено Специфікацію №1 до договору купівлі-продажу №0402В1 від 04.02.2021, якою визначено: найменування товару - макуха сонячна; одиниця виміру - тон; ціна за 1 тону - 10000,00 грн; загальна кількість 25 тон (+/- 15%); сума - 250000,00 грн. Також Специфікацією визначено, що оплата даної партії товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару на склад покупця.
Обгрунтовучи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним згідно видаткової накладної №1 від 22.02.2021, продано відповідачу товару на суму 250000,00 грн. Відповідачем в порушення умов Договору, у визначені строки, поставлений позивачем товар не оплачено, у зв'язку з чим, позивачем нараховано відповідачу окрім основної суми боргу у розмірі 250000,00 грн, також 15435,00 грн пені, 75000,00 грн штрафу, 10500,00 грн втрат від інфляції та 3000,00 грн 3% річних.
Надаючи свої пояснення щодо позову відповідач зазначив, що він не заперечує проти заявлених позовних вимог, проте заперечує проти розрахунків позивача щодо нарахування штрафних санкцій та стверджує, що вини є неправильними і надає власні розрахунки.
Суд дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази вважає за необхідне зазначити на наступному.
Правовідносини, що виникли в результаті виконання даного Договору регулюються відповідними положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо купівлі-продажу та поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем в якості доказу виконання умов Договору №0402В1 від 04.02.2021 та Специфікації №1 надано видаткову накладну на поставку товару №1 від 22.02.2021 на суму 250000,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана сторонами та скріплена їх печатками.
Факт поставки товару не заперечується відповідачем.
Про належне виконання зобов'язань позивачем свідчить також відсутність скарг та/або заперечень відповідача щодо якості, відповідності товару тощо.
Отже, видаткова накладна №1 від 22.02.2021 є підтвердженням поставки товару відповідачу на суму 250000,00 грн.
У Специфікації №1 сторони, зокрема, погодили, що оплата даної партії товару здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару на склад покупця.
Водночас, з наданих позивачем банківських виписок вбачається, що з моменту поставки товару (22.02.2021) до моменту подачі позову до господарського суду (18.08.2021) від відповідача на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти в рахунок оплати боргу за видатковою накладною №1 від 22.02.2021 не надходили.
Таким чином, з наведених обставин суд констатує порушення відповідачем умов п. 2.1 Договору №0402В1 від 04.02.2021 та ст. 655 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 250000,00 грн боргу обґрунтованими, підтвердженими належними та допустити доказами, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вже зазначалось п. 6.6. Договору сторони погодили, що покупець за порушення обов'язку визначеного у п. 2.3. цього Договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення. У випадку прострочення строків оплати більше ніж на 10 (десять) днів покупець у кожному випадку сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми боргу, яка існувала на одинадцятий день прострочення.
При цьому порушення умов Договору відповідачем встановлено судом вище, а отже позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф та пеню.
Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та встановлено, що він є арифметично вірним (250000,00 * 30% = 75000,00), а отже, сума штрафу у розмірі 75000,00 грн підлягає стягненню з відповідача.
Водночас, суд, перевіряючи розрахунки позивача щодо нарахування пені встановив, що вони є арифметично невірними, позаяк позивачем невірно взято дату початку періоду з якої останній мав право нараховувати пеню, а саме, позивач починає нараховувати пеню з 14.03.2021, тоді як у нього виникло право на нарахування пені з 16.03.2021, враховуючи те що сторонами у Специфікації №1 погоджено у строк оплати протягом 21 календарного дня, а товар відповідачу було поставлено 22.02.2021. Таким чином останнім днем для оплати товару у відповідача було 15.03.2021, а з 16.03.2021 почалося прострочення платежу та відповідно у позивача виникло право нарахування пені (про вказані обставини також наголошує відповідач).
Відтак судом перераховано розмір пені за період з 16.03.2021 по 10.08.2021 на суму 250000,00 грн та встановлено, що сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача складає 14910,96 грн.
Щодо нарахування втрат від інфляції та 3% річних.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Так, позивачем нараховано відповідачу 10500,00 грн втрат від інфляції за період з березня 2021 по липень 2021 та 3000,00 грн 3% річних за період з 14.03.2021 по 10.08.2021.
Судом перевірено нарахування 3% річних та встановлено те, що попри помилку позивача щодо початкового періоду нарахування, встановлену судом раніше, останнім нараховано 3% річних у меншому розмірі, ніж вони складають за період з 16.03.2021 по 10.08.2021. У зв'язку з тим, що суд не може з власної ініціала виходити за межі позовних вимог, сума 3% річних підлягає до стягнення у розмірі, заявленому позивачем - 3000,00 грн.
Разом з тим, судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування втрат від інфляції та встановлено, що розрахунок є неправильним, позаяк позивачем невірно застосовано сукупний індекс інфляції - 104,2 тоді як вірний - 102,3.
Між тим, суд зазначає, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).
На підставі зазначеного суду звертає увагу на те, що у березні місяці у позивача виникло право нараховувати втрати від інфляції з 16.03.2021, а отже, в контексті викладених принципів нарахування, за березень 2021 інфляційні втрати в даному випадку не нараховуються.
Отже судом здійснено розрахунок втрат від інфляції в межах періодів, заявлених позивачем та встановлено, що втрати він інфляції складають - 5788,33 грн та підлягають підставному стягненню з відповідача.
Відтак на підставі викладеного суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 250000,00 грн боргу, 75000,00 грн штрафу, 3000,00 грн 3% річних, 14910,96 грн пені, 5788,33 грн втрат від інфляції. В решті позовних вимог суд відмовляє.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське" (08114, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі, вул. Леніна, буд. 205, код ЄДРПОУ 30796166) на користь Фізичної особи-підприємця Маховецького Дмитра Олексійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 250000,00 грн боргу, 75000,00 грн штрафу, 3000,00 грн 3% річних, 14910,96 грн пені, 5788,33 грн втрат від інфляції, а також 5201,52 грн судового збору.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2022.
Суддя А.Ф. Черногуз