ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.01.2022Справа № 910/13704/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Габорака О.М., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" до політичної партії "Європейська Солідарність" про стягнення 3 737 384,64 грн,
за участю представників:
позивача: Медвідь Л.М.;
відповідача: Іванюка В.І.;
У серпні 2021 товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з політичної партії "Європейська Солідарність" (далі - Партія) заборгованості в розмірі 3 737 384,64 грн, з яких: 3 149 376,00 грн - основний борг, 179 713,64 грн - інфляційні втрати, 69 648,26 грн - три проценти річних, 338 646,74 грн - пеня, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлових приміщень від 25 липня 2017 року № к-132.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі № 910/13704/21, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23 вересня 2021 року.
22 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, безпідставність та пропуск строків позовної давності. Крім того, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
У підготовчому засіданні 23 вересня 2021 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.
23 вересня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 28 жовтня 2021 року.
4 жовтня 2021 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчених копій документів, доданих до відзиву.
6 жовтня від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Підприємство навело доводи та аргументи на спростування правової позиції відповідача.
13 жовтня 2021 року до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Партії від цієї ж дати до Підприємства про зміну договору оренди.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року вказану зустрічну позовну заяву Партії та додані до неї документи повернуто заявнику.
28 жовтня 2021 року до суду від Партії надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, а також клопотання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 17.12. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з поданням Партією апеляційної скарги на ухвалу суду від 20 жовтня 2021 року про повернення зустрічної позовної заяви.
28 жовтня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали про відмову в задоволенні клопотання Партії від цієї ж дати про зупинення провадження у справі та про відмову в задоволенні клопотання відповідача від цієї ж дати про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 листопада 2021 року.
29 жовтня 2021 року до суду від Партії надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
1 листопада 2021 року до суду від Партії надійшли заперечення на відповідь на відзив.
11 листопада 2021 року до суду від Підприємства надійшли заперечення щодо прийняття заперечень відповідача на відповідь на відзив.
24 листопада 2021 року до суду від Підприємства надійшла заява в порядку частини 8 статті 128 ГПК України щодо подачі доказів понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
25 листопада 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про відкладення судового засідання на 23 грудня 2021 року.
8 грудня 2021 року до суду від Підприємства надійшли заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.
22 грудня 2021 року до суду від Підприємства надійшло повідомлення про результати розгляду апеляційної скарги Партії на ухвалу суду від 20 жовтня 2021 про повернення зустрічного позову.
У судовому засіданні 23 грудня 2021 року відповідач заявив усне клопотання про відкладення судового засідання.
23 грудня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволені заявленого клопотання.
У судовому засіданні 23 грудня 2021 року відповідач подав клопотання про повернення у підготовче провадження у даній справі.
23 грудня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволені вказаного клопотання Партії.
У судовому засіданні 23 грудня 2021 року відповідач заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.
23 грудня 2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 13 січня 2022 року.
4 січня 2022 року на адресу суду від Північного апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист від 28 грудня 2021 року № 910/13704/21/09.1-14.1/494/21 разом з оригіналом постанови суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2021 року для приєднання до матеріалів справи.
Також у цей же день на адресу суду від Підприємства надійшли пояснення щодо застосування пункту 7 Перехідних положень Господарського кодексу України (далі - ГК України).
У судовому засіданні 13 січня 2022 року відповідач повідомив суд про подане ним клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просив його задовольнити.
13 січня 2022 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 20 січня 2022 року.
У судовому засіданні 20 січня 2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, а також просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25 липня 2017 року між Партією та Підприємством було укладено договір оренди № к-132, за умовами якого останнє передало в строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, визначені в пункті 1.2. даного правочину, а відповідач зобов'язався прийняти їх та сплачувати позивачу орендну плату.
Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Відповідно до пунктів 1.2., 1.4. договору об'єктом оренди за цією угодою є нежитлові приміщення, площею 266 кв.м, на першому поверсі будівлі (літера "М") та 35 кв.м - на другому поверсі цієї ж будівлі, що в загальному становить 301 кв.м даної будівлі, що знаходиться за адресою: 01015, місто Київ, вулиця Лаврська, 16. Дані приміщення належить позивачу на праві власності.
Як визначено умовами договору, Підприємство передає Партії вказані приміщення у користування на підставі акту приймання-передачі, що підписується сторонами та є невід'ємною частиною цієї угоди.
Пунктами 4.1., 4.2. даного правочину встановлено, що договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками. Договір діє до 31 липня 2018 року. Строк оплати приміщень починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень та закінчується 31 липня 2018 року.
Згідно з пунктом 5.1. угоди протягом трьох робочих днів по закінченню строку оренди, визначеного пунктом 4.1., відповідач зобов'язаний повернути позивачу приміщення, а останній - прийняти їх на підставі акту приймання-передачі, що підписується сторонами.
Пунктами 6.1., 6.2., 6.5., 6.14. договору сторони погодили, що орендна плата, яка підлягає сплаті відповідачем за користування приміщеннями, встановлюється сторонами за взаємною домовленістю у розмірі 183,06 грн (разом з ПДВ) за 1 кв.м приміщення на місяць. Загальна сума місячної орендної плати, яка підлягає сплаті відповідачем, визначається шляхом множення щомісячного орендного платежу, вказаного у пункті 6.1. договору, на площу приміщення, що вказана у пункті 1.2. даного правочину, та становить 55 101,06 грн (разом з ПДВ). Орендна плата сплачується Партією у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Підприємства, вказаний у договорі (якщо реквізити іншого рахунку не будуть повідомлені позивачем у письмовій формі) за кожний поточний місяць не пізніше 10 числа кожного місяця, протягом якого відповідачем використовувалися приміщення. В інших випадках, не вказаних у договорі, розмір орендної плати може бути змінений за взаємною домовленістю сторін шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
Партія зобов'язалася своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату (пункт 7.4.3. договору).
Відповідно до пунктів 8.1., 8.5. договору при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за цією угодою винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки в повному обсязі згідно чинного законодавства України. У той же час сторони домовились, що відповідач не несе відповідальності за порушення строків оплати за договором, якщо воно мало місце у зв'язку з неперерахуванням Національним агентством з питань запобігання корупції на рахунок Партії коштів, виділених з державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій, та про зазначені обставини відповідач письмово повідомив позивача.
Договором передбачено, що всі зміни до нього вносяться за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод у письмовій формі. Такі зміни набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін, якщо інше не встановлено в самій додатковій угоді (пункти 9.1., 9.2. договору).
1 серпня 2017 року між Підприємством та Партією підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування зазначені приміщення загальною площею 310 кв.м за вказаною у договорі адресою.
Судом встановлено, що до спірного договору були внесені зміни шляхом укладання додаткових угод.
Так, 19 липня 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, за якою строк оренди, передбачений пунктом 4.1. договору, було продовжено до 31 липня 2019 року включно.
13 листопада 2018 року укладено додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої з 1 грудня 2018 року зменшено загальну площу орендованих приміщень з 301 кв.м до 266 кв.м, зменшено загальну суму місячної орендної плати до 48 693,96 грн (разом з ПДВ).
30 листопада 2018 року між Підприємством та Партією підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі (повернення) приміщень до договору, відповідно до якого позивач прийняв від відповідача нежилі приміщення загальною площею 35 кв.м.
21 грудня 2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 3, за умовами якої погоджено нову ціну орендної плати - 336,00 грн за 1 кв.м на місяць. Загальна сума місячної орендної плати встановлена в розмірі 89 376,00 грн.
15 жовтня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4, за якою з 1 листопада 2019 року було збільшено загальну площу орендованих приміщень з 266 кв.м до 450 кв.м та збільшено з вказаної дати орендну плату до 400,00 грн за 1 кв.м на місяць. Загальна сума орендної плати встановлена у розмірі 180 000,00 грн (разом з ПДВ).
1 листопада 2019 року між сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нежитлових приміщень, відповідно до якого позивач додатково передав, а відповідач - прийняв у тимчасове платне користування зазначені приміщення загальною площею 184 кв.м за вказаною адресою.
28 листопада 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 5, за умовами якої з вказаної дати припинено дію пунктів 6.16., 6.16. договору, що регулювали надання послуг з утримання орендованого приміщення та порядок розрахунків за ці послуги.
Додатковою угодою від 3 грудня 2019 року № 5/01 продовжено строк оренди до 31 грудня 2021 року.
Додатковими угодами: від 1 квітня 2020 року № 6, від 30 квітня 2020 року № 7, від 27 травня 2020 року № 8, від 22 червня 2020 року № 9, від 23 липня 2020 року № 10, від 31 грудня 2020 року № 11, - у період з 1 квітня 2020 року по 31 січня 2021 року встановлено розмір орендної плати з 1 квітня 2020 року - 200,00 грн за 1 кв.м. Загальна сума оренди за місяць - 90 000,00 грн (разом з ПДВ).
Вказані обставини не заперечувалися сторонами.
На виконання умов договору позивачем були виставлені рахунки-фактури та складені акти здачі-приймання робіт за період з жовтня 2019 року по серпень 2021 року, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Акти здачі-приймання робіт підписані та скріплені печатками сторін лише за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року, інші - не підписані та не скріплені печаткою Партії.
Однак факт належного виконання орендодавцем своїх зобов'язань за вказаним договором підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаної угоди.
Також судом встановлено, що відповідачем був наданий гарантійний лист від 26 листопада 2019 року, за яким Партія гарантувала здійснення оплати заборгованості за договором протяги 5 робочих днів з моменту перерахування коштів на її рахунок.
Однак відповідач не виконав своїх зобов'язань по сплаті вказаних орендних платежів.
Підприємство неодноразово зверталося до Партії з листами, копії яких наявні у матеріалах справи, з вимогами погасити спірну заборгованість, які залишені останньою без задоволення.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що Партія своїх зобов'язань за вищевказаним договором оренди належним чином не виконала, внаслідок чого в останньої виникла заборгованість перед позивачем, яка становить 3 149 376,00 грн. та складається з орендних платежів за жовтень 2019 року - серпень 2021 року.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Заперечуючи проти позову, Партія вказувала на те, що вона не отримувала коштів за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій", крім того не мала можливості користуватися орендованими приміщеннями через карантинні обмеження.
Однак з наявних у матеріалах справи копій: листа Національного агентства з питань запобігання корупції Департамент Запобігання політичної корупції від 1 вересня 2021 року № 01/09/21-07, звіту Партії за 4 квартал 2019 року та звіту за 1 квартал 2020 року, - вбачається, що вказаним органом державної влади у спірний період у повній мірі здійснювалося державне фінансування статутної діяльності відповідача.
Також в матеріалах справи містяться копії виставлених позивачем у вказаний період рахунків за спожиту Партією електричну енергію та воду, що підтверджує факт використання останньою спірних приміщень під час карантинних обмежень.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем.
Таким чином, аргументи Партії проти задоволення позову є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором оренди з жовтня 2019 року по серпень 2021 року, яка складає 3 149 376,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Партія на момент прийняття рішення не надала документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про задоволення вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу.
Також у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем передбаченого укладеним між сторонами договором обов'язку щодо сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з вказаної особи 338 646,74 грн пені.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Однак пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.
Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 року № 611 до 31 серпня 2021 року.
За таких обставин, дія Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX фактично надає можливість нараховувати штрафні санкції більше, ніж за шість місяців.
Останнім днем шестимісячного строку для нарахування пені по першому спірному орендному платежу за жовтень 2019 року є 11 квітня 2020 року. Однак, оскільки Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності з 2 квітня 2020 року, продовжено вказаний шестимісячний строк на період дії карантину, тому позивач правомірно нарахував пеню по зазначеній заборгованості по 13 серпня 2021 року.
Що стосується інших періодів нарахування пені, то вони здійснені позивачем на заборгованість по орендним платежам, які виникли після жовтня 2019 року, у зв'язку з чим до цих платежів також застосовуються положення пункту 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України.
Заперечуючи проти позову, відповідач подав заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 257, пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний пункт був також введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року.
Враховуючи положення пункту 6.5. договору, останнім днем сплати оренди цього платежу за жовтень 2019 року було 10 жовтня 2019 року, 11 жовтня 2019 року - перший день прострочення. За таких обставин останнім днем для подання позовної заяви про стягнення штрафних санкцій за вказаний місяць було б 11 жовтня 2020 року. Проте Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX з 2 квітня 2020 року продовжено строк позовної давності по вимогам щодо стягнення штрафних санкцій на строк дії карантину. Відтак Підприємство, подавши позов у серпні 2021 року, не пропустило строк позовної давності по цій вимозі оскільки карантин не закінчився.
Таким чином, заперечення відповідача про неправомірне нарахування позивачем пені більше як за 6 місяців та заява про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в 1 рік є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.3. договору оренди передбачено, що у випадку порушення орендарем строків сплати орендної плати відповідно до договору, орендодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір пені є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а також не перевищує встановленого законом граничного розміру цієї штрафної санкції, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної суми є обгрунтованою.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % суд зазначає наступне.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається зі змісту назви Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, даний нормативно-правовий акт мав бути спрямований на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Проте всупереч своєму призначенню вказана норма цього закону навпаки надає можливість покласти на контрагентів у господарських правовідносинах додатковий тягар щодо нарахування штрафних санкцій понад встановлений у частині 6 статті 232 ГК України шестимісячний строк.
Внаслідок дії зазначених положень закону відповідачу було нараховано пеню по орендному платежу за жовтень 2019 року за 1 рік і 10 місяців.
Суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Подібна за змістом правова позиція також викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
Враховуючи те, що відповідач не є суб'єктом підприємницької діяльності і фінансується за бюджетною програмою КПКВК 6331020 "Фінансування статутної діяльності політичних партій", зважаючи на положення Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який згідно його назві мав бути спрямований на забезпечення додаткових економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби, суд, врахувавши об'єктивні обставини щодо введених у світі карантинних обмежень, пов'язаних з розповсюдженням COVID-19, дійшов висновку про можливість зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 25 % та стягнення з відповідача на користь позивача 253 985,06 грн вказаної штрафної санкції.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати орендних платежів, позивач також просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 69 648,26 грн, нарахованих у період з 11 жовтня 2019 року по 13 серпня 2021 року та інфляційних втрат у розмірі 179 713,64 грн, нарахованих у період з 11 жовтня 2019 року по 31 липня 2021 року на відповідні суми прострочених орендних платежів за кожен місяць прострочення.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки заявлений Підприємством до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача відповідних сум також підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позовні вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з політичної партії "Європейська Солідарність" (04176, місто Київ, вулиця Електриків, будинок 29А; ідентифікаційний код 21715714) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Київ" (01015, місто Київ, вулиця Лаврська, будинок 16; ідентифікаційний код 00308146) 3 149 376 (три мільйони сто сорок дев'ять тисяч триста сімдесят шість) грн 00 коп. основної заборгованості, 253 985 (двісті п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 06 коп. пені, 179 713 (сто сімдесят дев'ять тисяч сімсот тринадцять) грн 64 коп. інфляційних втрат, 69 648 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот сорок вісім тисяч) грн 26 коп. трьох процентів річних та 56 060 (п'ятдесят шість тисяч шістдесят) грн 77 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення: 31 січня 2022 року.
СуддяЄ.В. Павленко