Справа № 2-1784/10 рік
І М * Я М У К Р А Ї Н И
06 липня 2010 року
Ленінський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого - судді Запорожченко О.О.,
при секретарі - Макаровій Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2; треті особи - ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, за проханням постановити у справі рішення, яким усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачки.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16.03.2006р. між позивачкою та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а позивачка купила приналежну продавцеві на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2006 р. Після чого 31.03.2006р. за позивачкою в Міському комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації" м. Луганська здійснена реєстрація права власності на придбану квартиру, реєстраційний номер 12536045. На момент підписання договору купівлі-продажу, квартира, що є предметом договору, була позивачкою оглянута й обставин, що перешкоджають використанню квартири по цільовому призначенню, виявлено не було. За твердженням продавця ОСОБА_3 прав на відчужувану їм квартиру в третіх осіб, у тому числі за договором наймання або оренди, як у межах, так і за межами України немає. Дані обставини знайшли своє відображення в пунктах 5,6 договору. Після оформлення всіх правовстановлюючих документів позивачка вступила у володіння й користування придбаної за договором купівлі-продажу квартирою й стала розпоряджатися нею за своїм розсудом.
Через якийсь час позивачці стало відомо, що у провадженні Ленінського районного суду м. Луганська перебуває на розгляді позовна заява ОСОБА_2 до неї й ОСОБА_3, у якому вона просить ухвалити рішення про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.03.2006р. частково недійсним, визнанні за нею права власності на Ѕ частку цієї квартири й про вселення в цю квартиру. Таким чином, звернувшись у суд з вищевказаним позовом, ОСОБА_2 оспорювалась, у тому числі, і правомірність придбання позивачкою у власність квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_3 16.03.2006р.
07.10.2009р. Ленінський районний суд м. Луганська, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2, було винесено рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнив частково. Судом був визнаний частково недійсним договір від 16.03.2006р., засвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за № 778, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1, купила за 333 730 гривень квартиру АДРЕСА_1. Також було визнане право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, а на ОСОБА_3 був покладений обов'язок виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування коштів за Ѕ частку квартири, отриманих за договором купівлі-продажу від 16.03.2006р. В іншій частині, а саме в частині заявлених ОСОБА_2вимог про вселення, судом їй було відмовлено за необґрунтованістю.
Заперечуючи законність ухваленого в справі рішення, ОСОБА_1 й ОСОБА_3, у межах строків, встановлених ст. 294 ЦПК України, скористалися правом апеляційного оскарження рішення й подали апеляційні скарги на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07.10.2009р. ОСОБА_2, будучи обізнаної про цю обставину, а також і про те, що в силу закону, а саме у відповідності зі ст.223 ЦПК України, ухвалене судом першої інстанції рішення від 07.10.2009р. не набуло законної сили й у зв'язку із чим не підлягає виконанню, самоправно, всупереч волі ОСОБА_1 вселилася у квартиру АДРЕСА_1. Змінивши замок на вхідних дверях квартири, ОСОБА_2 зробила для ОСОБА_1 неможливим доступ у квартиру й, тим самим, зробила дії, що заподіяли істотну шкоду моїм законним правам й інтересам як власника цієї квартири й особи, у якої ця квартира перебувала на той період часу в конкретному користуванні.
Звернення до міліції із заявою про прийняття у відношенні ОСОБА_2 заходів, спрямованих на припинення її протиправних дій, позитивного результату не дали.
24.02.2010р. колегією суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області були розглянуті й задоволені апеляційні скарги на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07.10.2009р. Суд апеляційної інстанції рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07.10.2009р. скасував й ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнанні права власності на Ѕ частку квартири відмовив.
Одержавши на руки рішення апеляційного суду, що набуває законної сили негайно, позивачка повторно звернулася до ОСОБА_2 з вимогою виселитися із квартири, однак ОСОБА_2 добровільно не виселяється із самоправно зайнятого нею житлового приміщення.
На теперішній час ОСОБА_2 продовжує займати квартиру АДРЕСА_1, та як вказує позивачка, тим самим створює їй перешкоди в користуванні належним їй майном. У зв"язку з чим позивачка вимушена звернутись до суду із даним позовом, з проханням постановити рішення про усунення перешкод в користуванні належним їй майном шляхом виселення відповідачки з квартири, а також просила стягнути з відповідачки на її користь сплачені при подачі позову до суду судові витрати.
У судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Відповідачка у судове засідання не з"явилась, причин неявки суду не повідомила, про час та дату судового засідання сповіщалась. Судом її явка визнавалась обов"язковою та приймались заходи щодо належного сповіщення відповідачки про час та дату судового засідання, про що маються відповідні документальні підтвердження в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Суд заслухавши пояснення позивачки та третьої особи, дослідивши матеріали справи, встановив, що 16.03.2006р. між позивачкою та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а позивачка купила приналежну продавцеві на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується копією нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу квартири від 16.03.2006 р. Після чого 31.03.2006р. за позивачкою в Міському комунальному підприємстві "Бюро технічної інвентаризації" м. Луганська здійснена реєстрація права власності на придбану квартиру, реєстраційний номер 12536045. На момент підписання договору купівлі-продажу, квартира, що є предметом договору, була позивачкою оглянута й обставин, що перешкоджають використанню квартири по цільовому призначенню, виявлено не було. За твердженням продавця ОСОБА_3 прав на відчужувану їм квартиру в третіх осіб, у тому числі за договором наймання або оренди, як у межах, так і за межами України немає. Дані обставини знайшли своє відображення в пунктах 5,6 договору. Після оформлення всіх правовстановлюючих документів позивачка вступила у володіння й користування придбаної за договором купівлі-продажу квартирою й стала розпоряджатися нею за своїм розсудом.
Через якийсь час позивачці стало відомо, що у провадженні Ленінського районного суду м. Луганська перебуває на розгляді позовна заява ОСОБА_2 до неї й ОСОБА_3, у якому вона просить ухвалити рішення про визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16.03.2006р. частково недійсним, визнанні за нею права власності на Ѕ частку цієї квартири й про вселення в цю квартиру. Таким чином, звернувшись у суд з вищевказаним позовом, ОСОБА_2 оспорювалась, у тому числі, і правомірність придбання позивачкою у власність квартири АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири, укладеного ОСОБА_1 з ОСОБА_3 16.03.2006р.
07.10.2009р. Ленінський районний суд м. Луганська, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2, було винесено рішення, яким заявлені нею позовні вимоги задовольнив частково. Судом був визнаний частково недійсним договір від 16.03.2006р., засвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_4 у реєстрі за № 778, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1, купила за 333 730 гривень квартиру АДРЕСА_1. Також було визнане право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, а на ОСОБА_3 був покладений обов'язок виплатити ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок відшкодування коштів за Ѕ частку квартири, отриманих за договором купівлі-продажу від 16.03.2006р. В іншій частині, а саме в частині заявлених ОСОБА_2 вимог про вселення, судом їй було відмовлено за необґрунтованістю.
Заперечуючи законність ухваленого в справі рішення, ОСОБА_1 й ОСОБА_3, у межах строків, встановлених ст. 294 ЦПК України, скористалися правом апеляційного оскарження рішення й подали апеляційні скарги на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07.10.2009р. ОСОБА_2, будучи обізнаної про цю обставину, а також і про те, що в силу закону, а саме у відповідності зі ст.223 ЦПК України, ухвалене судом першої інстанції рішення від 07.10.2009р. не набуло законної сили й у зв'язку із чим не підлягає виконанню, самоправно, всупереч волі ОСОБА_1 вселилася у квартиру АДРЕСА_1. Змінивши замок на вхідних дверях квартири, ОСОБА_2 зробила для ОСОБА_1 неможливим доступ у квартиру й, тим самим, зробила дії, що заподіяли істотну шкоду законним правам й інтересам позивачки, як власника цієї квартири й особи, у якої ця квартира перебувала на той період часу в конкретному користуванні.
24.02.2010р. колегією суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області були розглянуті й задоволені апеляційні скарги на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07.10.2009р. Суд апеляційної інстанції рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 07.10.2009р. скасував й ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнанні права власності на Ѕ частку квартири відмовив.
Одержавши на руки рішення апеляційного суду, що набуває законної сили негайно, позивачка повторно звернулася до ОСОБА_2 з вимогою виселитися із квартири, однак ОСОБА_2 добровільно не виселяється із самоправно зайнятого нею житлового приміщення.
На теперішній час ОСОБА_2 продовжує займати квартиру АДРЕСА_1.
Викладені обставини підтверджуються наданими до суду копіями документів, що знаходяться в матеріалах справи.
У відповідності до ст.. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.ст. 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Таким чином на підставі викладеного суд приходить до висновку, щодо задоволення позовних вимог позивачки.
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 8 гривень 50 копійок та витрат пов»язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 37 гривень 00 копійок.
Керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 387, 388, 391 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі.
Зобов»язати ОСОБА_2, усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 8 гривень 50 копійок та витрат пов»язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи у розмірі 37 гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя О.О.Запорожченко