01.02.2022 року м.Дніпро Справа № 912/28/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),
судді: Іванов О.Г., Дармін М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)
на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №912/28/21
за позовом Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості, м. Кропивницький
до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро)
про стягнення 79 251, 48 грн.
Позивач - Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області із позовом про стягнення 79 251,48 грн. виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2021 року у справі № 912/28/21 позов задоволено.
Суд стягнув з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 49027, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 21 А, ідентифікаційний код 43314918) на користь Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості (25015, м.Кропивницький, вул. Маланюка, 15, ідентифікаційний код 22218952) 79 251,48 грн, виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду, а також 2 102, 00 грн судового збору.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору.
Апелянт зазначає, що кошти, сплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю мають бути стягнуті саме з нього, а не з апелянта, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 буде виплачений і середній заробіток за час вимушеного прогулу і допомогу по безробіттю. При цьому обидві ці виплати фактично будуть здійснені за рахунок коштів державного бюджету.
Суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача до Міжрегіонального управління, як правонаступника ліквідованого Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, оскільки останнє було ліквідоване, а не реорганізоване.
Також апелянт посилається на те, що ухвалюючи оскаржуване рішення від 12.10.2021 суд першої інстанції порушив п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, а саме прийняв судове рішення про права, інтереси та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права та обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що Кіровоградським міськрайонним центром зайнятості спірну суму коштів допомоги по безробіттю виплачено ОСОБА_1 за період з 15.01.2020 по 22.10.2020, якого за рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/243/20 було поновлено на роботі.
Тобто, рішення Господарського суду Кіровоградської області у даній справі №912/28/21 впливає на права та обов'язки ОСОБА_1 .
Натомість, суд першої інстанції формально підійшовши до розгляду справи, не врахувавши зазначені доводи відповідача, характер спірних правовідносин та того, що рішення у справі впливатиме на права та обов'язки ОСОБА_1 не залучив останнього до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що є окремою підставою для скасування оскаржуваного рішення. Адже, встановлення обставин взаємовідносин, прав та обов'язків щодо певної особи необхідно здійснювати за умови залучення цієї особи до участі у справі.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволені позову Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості про стягнення коштів у сумі 79 251,48 грн необхідно відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач), суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г. від 19.11.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі №912/28/21. Вирішено розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом голови ліквідаційної комісії ГТУЮ у Кіровоградській області "Про звільнення ОСОБА_1 " №930/к від 26.12.2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 29.12.2019 року у зв'язку з ліквідацією державного органу відповідно до п.1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", з припиненням державної служби.
08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського міськрайонного центру зайнятості із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю (а.с. 61-62).
На підставі представлених ОСОБА_1 документів, позивач відповідно до наказу від 14.01.2020 №НТ200114 надав йому статус безробітного з 08.01.2020 та за наказом від 15.01.2020 №НТ200115 призначив допомогу по безробіттю з 15.01.2020 по 08.01.2021 (а.с. 63).
Допомога по безробіттю ОСОБА_1 була призначена позивачем як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу понад 10 років - 70% середньої заробітної плати залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70% - 180 к.д.
У подальшому рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 по справі №340/243/20 скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 26.12.2019 №930/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено його на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу (а.с. 70-76).
23.10.2020 Головним територіальним управлінням юстиції у Кіровоградській області виконано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.10.2020 по справі №340/243/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом видання наказу за №18/к (а.с. 77).
Відповідно до довідки Кіровоградського МРЦЗ від 02.12.2020 № 06-34/1466/7, ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю за період з 15.01.2020 по 22.10.2020 у загальній сумі 79 251,48 грн (а.с. 68).
На виконання ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" позивачем видано наказ від 26.11.2020 №263-Д "Про повернення коштів" та направлено на адресу Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області повідомлення від 02.12.2020 №06-34/1465/9 з обґрунтуванням та пропозицією добровільного повернення суми виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду (а.с. 64-65).
Відповідач отримав повідомлення від 02.12.2020 №06-34/1465/9 - 03.12.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 67). Проте, відповіді не надав, кошти не повернув.
Враховуючи, що дата видання відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду - 23.10.2020, позивач припинив виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 23.10.2020 у зв'язку з припиненням реєстрації безробітного, отже, за твердженням позивача, відповідач має відшкодувати всю суму коштів допомоги по безробіттю, що виплачена ОСОБА_1 за період з 15.01.2020 по 22.10.2020 у загальній сумі 79 251,48 грн.
Звертаючись до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із позовом про стягнення з відповідача 79 251,48 грн допомоги по безробіттю, виплачених ОСОБА_1 , позивач - Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості, посилався на те, що необхідною умовою для стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку з поновленням працівника на роботі за рішенням суду є доведення позивачем правомірності сум такого нарахування, їх розміру та відсутність підстав для припинення такої виплати.
Задовольняючи позовні вимоги, та стягуючи на користь позивача кошти в розмірі 79 251,48 грн, виплачених ОСОБА_1 під час перебування на обліку в центрі зайнятості у період з 15.01.2020 по 22.10.2020, як безробітної особи, господарський суд першої інстанції виходив з того, що сплачені кошти підлягають відшкодуванню відповідачем у відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, оскільки із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 8, абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Положенням про Державну службу зайнятості України, затвердженого наказом Міністерства розвитку, економіки та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663 визначено, що Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки). Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), у разі їх створення, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної служби зайнятості, інших закладів освіти державної служби зайнятості (далі - заклади освіти Служби), а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою. Державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Пунктами 1, 5, 6 Положення про Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості, затвердженого наказом Кіровоградського обласного центру зайнятості від 10.06.2016 №108-Д-2016 визначено, що Кіровоградський міськрайонний центр зайнятості є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості. Базовий центр зайнятості як юридична особа публічного права має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутовий штамп і печатку із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом згідно з ЄДРПОУ, інші печатки та штампи.
Відповідно до статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою.
Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 (далі - Порядок).
За змістом пункту 22 Порядку, рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.
Згідно зі статтею 44 Закону України "Про зайнятість населення", зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон № 1533-III) встановлено, що страховим випадком є, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 1533-III видом забезпечення є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Таким чином, наведеними положеннями чинного законодавства передбачено що особи, які втратили роботу з незалежних від них обставин (безробітні) та зареєструвалися у встановленому порядку, набувають право на матеріальне забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 1533-III, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 1533-III застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб від 6 до 10 років - 60 відсотків.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону № 1533-III передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Рішенням Кіровоградською окружного адміністративного суду від 22.10.2020 по справі №340/243/20, зміненим Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.08.2021 визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 26.12.2019 №930/к "Про звільнення ОСОБА_1 " та поновлено його на посаді начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області. Крім того, стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 по 22.10.2020 в сумі 258 186,15 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У даному випадку саме відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, а тому саме на відповідача покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення її на роботі за рішенням суду, а тому господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення сплаченої позивачем суми з відповідача.
При цьому, доводи відповідача, що кошти, сплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю мають бути стягнуті саме з нього, а не з апелянта, оскільки в даному випадку ОСОБА_1 буде виплачений і середній заробіток за час вимушеного прогулу і допомогу по безробіттю, є неспроможними з огляду на наступне.
Статтями 34, 35 Закону № 1533-III передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Посилання апелянта на те, що і середній заробіток і виплачена допомога фактично буде здійснена за рахунок коштів державного бюджету, не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки сплачені кошти хоча і мають різну правову природу - допомога по безробіттю в сумі 79 251,48 грн, стягнення якої є предметом даного спору, підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону № 1533-III, а середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.12.2019 по 22.10.2020 в сумі 258 186,15 грн.- на підставі ч. 2 ст. 235 КЗпП, проте, норми Закону № 1533-III не передбачають жодних підстав чи можливостей зменшення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.
У постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі №910/17530/16 викладено такий висновок, утримання суми даної допомоги у випадку поновлення безробітного на роботі за рішенням суду саме з роботодавця (відповідача) прямо передбачено п. 4 ст. 35 Закону. При цьому, оцінка рішення адміністративного суду про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу без зарахування отриманої третьою особою допомоги по безробіттю не може бути надана в межах даної судової справи.
Доводи відповідача про те, що останній не може бути правонаступником Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, є неспроможними з огляду на наступне.
Так, згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 №870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" (далі - постанова №870) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції за переліком згідно з додатком 1. У Переліку територіальних органів Мін'юсту, що ліквідуються, який є додатком 1 до постанови №870, серед інших є Головне територіальне управління юстиції у Кіровоградській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Положеннями ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 16.04.2021 здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи - Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (ідентифікаційний код 34894735), номер запису: 1004441110026004450.
Поряд з цим, в пункті 3 постанови №870 установлено, що міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Кіровоградської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.10.2021 року у справі №912/28/21- залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.02.2022.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя М.О.Дармін