ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
18 січня 2022 року Справа № 906/252/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Дика А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 (суддя Соловей Л.А.) у справі №906/252/21
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м.Київ)
до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (м.Коростишів Житомирської області)
про стягнення 11956605,97грн,
за участю представників сторін:
позивача - Роєнко Є.В.
відповідача - Слободяник П.В.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 у справі №906/252/21 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 05.10.2021 у справі №906/252/21 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 у справі №906/252/21; скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 у справі №906/252/21 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Скаржник не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає його таким, що прийнято при не з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, а також таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, cт. cт. 179, 180, ч. 8 ст. 181 ГК України, cт. ст. 203, 204, 638, 642 ЦК України, п. 5 гл. 1 розділу І, глави 3 розділу IV, п.1 гл. 1 розділу VIII, п.9 гл. З розділу XIV, п. 19 гл. 6 розділу XIV Кодексу ГТС.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання добових небалансів, оплата за які є предметом цього позову (не подано докази, які б свідчили про внесення до діючого договору відповідних змін, з метою приведення його в відповідність до чинного Кодексу ГТС).
Доводить, що договір наявний в матеріалах даної справи, чітко врегульовує відносини саме щодо врегулювання добових небалансів, оплата за які є предметом цього позову, який укладений між сторонами, що відповідає умовам Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2497.
Вважає, що негативні добові небаланси відповідача виникли внаслідок безпідставного відбору відповідачем з газотранспортної системи природного газу у зазначені періоди без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що перелік послуг, зазначених у договорі, є вичерпним та не передбачає вчинення сторонами дій щодо врегулювання саме добових небалансів, натомість додаток №1 (розподіл потужності) та додаток №2 (транспортування) не укладались.
Доводить, що договором встановлено чіткий предмет договору, а саме: транспортування природного газу (в т.ч. визначено Послуги, які надаються на виконання договору) та інші істотні умови договору відповідно до ст. 180 ГК України.
Зазначає, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за липень - грудень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів, як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.
Вважає, що укладаючи договір сторони не ставили в залежність виконання умов договору від підписаних додатків 1, 2 оскільки вказані додатки не стосуються розділу IX договору, щодо визначення вартості щодобових небалансів та порядку розрахунку за них, що є предметом позовних вимог у даній справі.
Звертає увагу суду, що відповідачем вчинено дії, якими схвалено виконання договору, тому останній втратив право стверджувати, що договір транспортування природного газу №1807000392 від 19.09.2018 є неукладеним.
Враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про те, що відсутність додатків до договору вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови, як предмет договору та в силу ст. 181 ГПК України договір № 1807000392 від 19.09.2018 є неукладеним, є абсолютно помилковим та спростовується вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 у справі №906/252/21 та призначено до розгляду на 14.12. 2021 об 16:00 год. Запропоновано відповідачу - у строк до 13.12.2021 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу.
Також роз'яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
12.12.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 у справі №906/252/21 залишити без задоволення, а рішення суду залишити в силі.
22.12.2021 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
13.01.2022 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" в яких вважає, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
В судовому засіданні 18.01.2022 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представникапозивача та відповідача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
19.09.2018 між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами (оператор/позивач) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (замовник/відповідач), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2493 (в тексті договору Кодекс ГТС), укладено договір №1807000392 транспортування природного газу (а.с.19-28), відповідно до умов якого, оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п.2.1 договору).
Згідно з п.2.3 договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: - послуга замовленої потужності в точках виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності); - послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування); - послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Обсяг послуг, що надаються за цим договором (крім послуг балансування), визначається підписанням додатку 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатку 2 (транспортування) (п.2.4 договору).
30.11.2018 сторонами було підписано Додаткову угоду №1; 28.12.2018 - додаткову угоду №2; 01.05.2019 - додаткову угоду №3 та 27.12.2019 - додаткову угоду №4 (29-40).
Відповідно до п.2.1 договору (у редакції додаткової угоди №3 від 01.05.2019), оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред'являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов'язання з відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (п.2.2 договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.05.2019).
Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатку 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатку 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби (п. 2.3. договору у редакції додаткової угоди № 3 від 01.05.2019).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п.2.5 договору).
Відповідно до п.2.6 договору замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених договором, протягом погоджених термінів (п.2.7 договору).
Згідно з п.2.8 договору додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому, додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.
Судом встановлено, що додатки за №№1, 2 та 3 (необхідність складення яких передбачена додатковою угодою №3 від 01.05.2019 до договору) сторонами не укладались.
У п.3.1 договору сторони погодили, що оператор зобов'язаний, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; розміщувати на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг балансування, типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених кодексом; виконувати інші обов'язки та користуватися правами, передбаченими Кодексом та чинним законодавством України.
Оператор має право, серед іншого, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором (п.3.2 договору).
Щодо обов'язків замовника, то такі сторонами погоджено у п.4.1 договору, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених договором та Кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; здійснювати своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.
Замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям (п.4.2 договору).
Порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (п.5.1 договору).
Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством/виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника (п.5.4 договору).
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (далі ЗВТ) (п.5.5 Договору).
У п.п.7.1-7.3 договору сторонами погоджено, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами Договору.
Відповідно до п.9.1 договору сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продажу природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
У разі виникнення у замовника негативного добового небалансу оператор здійснює продаж замовнику, а останній купівлю в оператора природного газу в обсягах негативного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу. У разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а останній продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу (п.9.2 договору).
Розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді (п.9.6 договору).
Згідно з п.11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформляється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).
Судом встановлено, що позивач за результатами співставлення остаточних алокацій подач/відборів відповідачем природного газу до/з газотранспортної системи за період липень-грудень 2019 року виявив наявність у відповідача небалансів як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, на підставі чого здійснив розрахунок остаточних обсягів добового небалансу відповідача за кожну газову добу звітного місяця та визначив його остаточну плату за такі добові небаланси за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць, а саме:
- за липень 2019 виявлено остаточні обсяги добових небалансів у розмірі 138899,00 тис.куб.м. на загальну суму 864406,99грн;
- за серпень 2019 у розмірі 123879,00тис.куб.м. на загальну суму 913775,33грн;
- за вересень 2019 у розмірі 138831,00тис.куб.м. на загальну суму 763923,16грн;
- за жовтень 2019 у розмірі 317746,00тис.куб.м. на загальну суму 1800476,48грн;
- за листопад 2019 у розмірі 352328,00тис.куб.м. на загальну суму 2351522,89грн;
- за грудень 2019 у розмірі 437068,00тис.куб.м. на загальну суму 3263957,01грн;
На підтвердження наявності у відповідача небалансів, як різниці між вказаними алокаціями подач/відборів природного газу, позивачем надані односторонні акти та коригуючі акти врегулювання щодобових небалансів (а.с.41-42, 44-45, 47-78, 50-51, 53-54, 56-57), а також довідки позивача про добові небаланси відповідача за липень-грудень 2019 року (а.с.84-95), акти приймання-передачі природного газу, оформлені між сторонами за липень-грудень 2019 року (а.с.118-123), реєстри файлів завантаження до Інформаційної платформи (а.с.59-83).
Крім цього, у матеріалах справи містяться рахунки №07-2019-1807000392 від 31.07.2019 на суму 864406,99грн.; №08-2019-1807000392 від 31.08.2019 на суму 913775,33грн; №09-2019-1807000392 від 30.09.2019 на суму 763923,16грн; №10-2019-1807000392 від 31.10.2019 на суму 1800476,48грн; №11-2019-1807000392 від 30.11.2019 на суму 2351522,89грн; №12-2019-1807000392 від 31.12.2019 на суму 3263957,01грн (а.с.43, 46, 49, 52, 55, 58).
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" 11956605,97 грн., з яких: 9958061,86 грн. заборгованості з оплати добових небалансів, 1095266,59 грн. пені, 368602,89 грн. 3% річних та 534674,63грн. інфляційних втрат. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову і колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком враховуючи наступне.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Кодексу газотранспортної системи, Законом України "Про ринок природного газу", Цивільним та Господарським кодексами України, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 тощо.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору транспортування природного газу №1807000392 від 19.09.2018.
Позивач доводить, що у період з липня 2019 року по грудень 2019 року було виявлено обсяги добових небалансів на загальну суму 9 958 061,86 грн.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому КГС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Пунктом 2 глави 1 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG / оператором газосховища / газовидобувним підприємством /оператором газорозподільної системи / прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добових небалансів у газотранспортній системі, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2497.
Відповідно до п.1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
В силу положень п.5 глави 1 розділу І Кодексу договір транспортування договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Пунктом 11 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1437 передбачено обов'язок оператора газотранспортної системи з 01 серпня 2018 року надавати послуги транспортування природного газу на підставі договору транспортування природного газу, укладеного відповідно до типового договору транспортування природного газу зі змінами, затвердженими цією постановою.
В затвердженій вищевказаною постановою редакції типового договору передбачений, в тому числі, порядок оплати добових небалансів.
Відповідно до п.9.1 додаткової угоди №3 від 01.05.2019 сторони дійшли згоди, що у разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продажу природного газу замовника в обсягах добового небалансу.
Згідно з ст.35 Закону України "Про ринок природного газу" правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об'єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи. Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах та мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов'язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об'єктів замовників до газотранспортної системи. Оператор газотранспортної системи повинен забезпечити замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування в межах інформації, що знаходиться у розпорядженні оператора газотранспортної системи у відповідний момент часу. Така інформація має надаватися відповідному замовнику в електронному форматі.
Відповідно до п.3 глави 1 розділу V Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи для забезпечення надійної та безпечної експлуатації газотранспортної системи, зокрема, здійснює заходи фізичного балансування.
У розділі XIII Кодексу ГТС (Фізичне балансування) визначено, що замовник послуг транспортування зобов'язаний подавати та відбирати до/з газотранспортної системи природний газ в обсягах, які виникають на підставі умов укладених договорів постачання природного газу, договору транспортування природного газу, технічної угоди та підтверджених номінацій.
Замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.
Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів: 1) купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами; 2) регулювання обсягу надходження газу в газотранспортну систему (точки входу та/або виходу) у випадках, передбачених Національним планом дій та цим Кодексом; 3) регулювання обсягу природного газу, який знаходиться в газотранспортній системі; 4) регулювання обсягу природного газу, який зберігається у газосховищах, які знаходяться в управлінні оператора газотранспортної системи.
Оператор газотранспортної системи має право зарезервувати частину діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи.
Особливі умови, які стосуються використання оператором газотранспортної системи зарезервованої діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховищ, визначаються договором зберігання природного газу.
Технічна угода, що укладається між оператором газосховища та оператором газотранспортної системи, визначає засади управління оператором газотранспортної системи оперативним балансовим рахунком та обсяг природного газу, який може бути взаємно обмінений між вказаними операторами з метою вирівнювання різниць між обсягами, визначеними в номінаціях, і обсягами, фактично направленими до/з газотранспортної системи, а також засади вирівнювання сальдо оперативного балансового рахунку.
Замовник послуг транспортування не відповідає за небаланс, якщо це спричинено діями оператора газотранспортної системи (п.9 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Оператор газотранспортної системи зобов'язаний здійснювати балансування в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат, забезпечуючи замовників безкоштовною, достатньою, своєчасною та достовірною інформацією про статус балансування.
Колегія суддів виходить з того, що АТ "Укртрансгаз" не надало суду доказів вчинення дій з балансування газотранспортної системи.
Відповідно до глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи здійснює балансуючі дії для: підтримання тиску в газотранспортній системі з метою виконання вимог цілісності газотранспортної системи та вимог щодо експлуатації газотранспортної системи; досягнення певної кількості природного газу у газотранспортній системі на кінець доби, що може відрізнятися від кількості, що очікується відповідно до передбачених подач та відборів для такої газової доби, але яка буде сумісна з економічною, ефективною та безпечною експлуатацією газотранспортної системи.
Під час здійснення балансуючих дій оператор газотранспортної системи враховує: власну оцінку попиту на природний газ за газову добу або протягом газової доби, щодо якої здійснюється(-ються) балансуюча(-і) дія(-ї); інформацію про номінації, алокації та виміряні потоки природного газу; тиск природного газу в газотранспортній системі..
Оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування. Під час вчинення балансуючих дій оператор газотранспортної системи має дотримуватись таких принципів: балансуючі дії мають вчинятися на недискримінаційній основі; балансуючі дії мають ураховувати обов'язки оператора газотранспортної системи щодо економічної та ефективної експлуатації газотранспортної системи.
З метою здійснення балансуючих дій оператор газотранспортної системи може в якості контрагента проводити операції на торгових платформах.
Оператор газотранспортної системи має право створити та/або використовувати спільну балансуючу платформу для суміжних зон балансування в рамках співпраці з суміжними операторами газотранспортних систем. Якщо впроваджується спільна балансуюча платформа, її експлуатація здійснюється відповідними операторами газотранспортних систем.
З огляду на зазначені обставини справи і положення чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що при встановленні факту наявності чи відсутності врегулювання оператором ГТС добового небалансу та підстав для оплати заявлених вимог, необхідно виходити із доказів, які свідчитать про відхилення у функціонуванні ГТС від її звичайного рівня (загроза цілісності ГТС); доказів, які дії були вчинені оператором ГТС з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій); залежно від результатів вчинення балансуючих дій, оператор ГТС виставляє рахунки за врегулювання небалансів до оплати.
Натомість позивач не довів, а матеріали справи не містять первинних документів та інших доказів, які б стверджували відхилення у функціонуванні ГТС позивача у липні-грудні 2019 року від її звичайного рівня, власну оцінку попиту на природний газ за газову добу або протягом газової доби щодо якої здійснюється балансуюча дія у липні-грудні 2019 року, інформацію про номінації в розрізі усіх замовників послуг транспортування та виміряні потоки природного газу, тиск природного газу в газотранспортній системі, тобто докази, які дії фактичні були вчинені позивачем з врегулювання небалансу (вчинення балансуючих дій), як того вимагають положення розділу XIII та розділу XIV Кодексу ГТС.
Таким чином, у зв'язку з тим, що законодавством визначено процедуру подачі та відібрання газу до/з газотранспортної системи шляхом вчинення Оператором ГТС (позивачем) конкретних дій по врегулюванню обсягів газу в газотранспортній системі, а докази вчинення відповідних дій зі сторони позивача не надані, суд дійшов висновку, що надання таких послуг позивачем не доведено.
Крім того, односторонні акти врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць не містять відомостей про джерела внесення в них інформації, а коригуючі акти врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць не містять пояснень чому відбулися коригування, тим самим ставиться під сумнів достовірність інформації, зазначеної в основних актах.
Суд першої інстанції правильно врахував правову позицію про відсутність у позивача права складати односторонні коригуючі акти про надані послуги викладену у постановах Верховного Суду у справах №927/276/18 від 04.12.2018 , №924/447/18 від 10.04.2019, №920/344/18 від 12.06.2019, №922/1382/18 від 09.10.2019, №903/968/19 від 08.12.2021.
Так, пункт 3 Глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС містить імперативну норму, що оператор газотранспортної системи вчиняє балансуючі дії, шляхом купівлі та продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування, однак, матеріали справи не містять доказів, які свідчать про купівлю короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування.
З урахуванням вищевикладеного, при зверненні до суду з даним позовом, позивач повинен був надати належні докази, які б свідчили про вчинення стосовно відповідача балансуючих дій кожної газової доби шляхом купівлі-продажу короткострокових стандартизованих продуктів та/або використання послуг балансування, як це встановлено п.3 Глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС.
Однак, додані позивачем до позовної заяви докази не є доказами вчинення балансуючих дій шляхом використанням послуги балансування у липні-грудні2019 року і не підтверджують обґрунтованих та реальних витрат оператора ГТС, пов'язаних із врегулюванням добових небалансів відповідача, як це передбачено Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом ГТС.
Колегія суддів вважає за необхідне також звернути увагу скаржника також, що предметом спору у справі №906/857/19 було стягнення з ПрАТ "Коростишівгаз" 7767171,05 грн. - боргу (зобов'язань з оплати щодобових небалансів за березень- червень 2019 року на підставі договору транспортування природного газу №1807000392 від 19.09.2018), 42096,16 грн. - 3% річних та 490191,80 грн. - пені. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.01.2020 у справі №906/857/19 було частково задоволено позов. Разом з тим, в межах даної справи на загальних підставах підлягають доведенню доказами відповідно до ст.ст. 74,76 ГПК України вчинення позивачем дій пов'язаних із врегулюванням добових небалансів відповідача за інший період (липень-грудень 2019 року) ніж у справі №906/857/19.
З урахуванням вище викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем/скаржником не доведено належними та допустимими доказами існування у відповідача заборгованості в сумі 9958061,86 грн. з оплати добових небалансів за період з липня по грудень 2019 року, а відтак, недоведеними є також і похідні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних та пені.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що правильними є доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання добових небалансів, оплата за які є предметом цього позову (не подано докази, які б свідчили про внесення до діючого договору відповідних змін, з метою приведення його в відповідність до чинного Кодексу ГТС), а також з висновком суду першої інстанції, що перелік послуг, зазначених у договорі, є вичерпним та не передбачає вчинення сторонами дій щодо врегулювання саме добових небалансів, натомість додаток №1 (розподіл потужності) та додаток №2 (транспортування) не укладались.
Разом з тим, вказане не спростовує правильного висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в т.ч. у зв'язку із недоведеністю доказами вчинення позивачем дій пов'язаних із врегулюванням добових небалансів відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 227, 229, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.10.2021 (суддя Соловей Л.А.) у справі №906/252/21 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 31.01.2022
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Василишин А.Р.