вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" січня 2022 р. Справа№ 910/11337/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів: Сітайло Л.Г.
Буравльова С.І.
За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.
представників сторін:
від позивача - Бачиш Є.М. (ордер серія АІ №119870 від 10.01.2022);
від відповідача 1- не з'явився;
від відповідача 2 - не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021
у справі № 910/11337/21 (суддя Балац С.В.)
за позовом ОСОБА_1
до 1.Громадської організації "Київське міське фізкультурно - спортивне товариство "Україна"
2.Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання
про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання поновити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/11337/21 повернуто позовну заяву і додані до неї документи заявнику.
Ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що:
- оскільки позивачем оскаржується дотриманням органом управління процедури ухвалення рішення про припинення її повноважень на підставі п.6 ч.1 ст. 41 КЗпП України, даний спір (в частині вимог про визнання незаконним та скасуванні розпорядження відповідача 1 від 29.11.2019 №45-к «Про припинення повноважень директора ДЮСШ м.Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі п.5 ст. 41 КЗпП України») відноситься до юрисдикції господарських судів;
- решта заявлених вимог, є вимогами, що стосуються виключно трудових відносин між позивачем та відповідачем 1, тобто, такі вимоги відносяться до трудових спорів, що в розумінні приписів п.3 ч.1 статті 20 ГПК України, не відносяться до юрисдикції господарських судів; позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Не погоджуючись з ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити провадження у справі та здійснити судовий контроль у зв'язку із правовою невизначеністю (підсудністю) позовного провадження.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що повертаючи позовну заяву позивачу, суд не врахував позиції Великої палати Верховного Суду, правові позиції Верховного Суду та практику відкриття проваджень за аналогічними позовними вимогами, чим позбавив позивача права на судовий захист.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 колегією суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Хрипуна О.О., Сітайло Л.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021, справу №910/11337/21 призначено до розгляду на 01.12.2021.
У зв'язку з перебуванням головуючої судді Пашкіної С.А. у відпустці з 01.12.2021 по 10.12.2021 розгляд справи № 910/11337/21 не відбувся. Питання про призначення справи № 910/11337/21 до розгляду здійснювалось після виходу головуючої судді з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 призначено розгляд справи № 910/11337/21 на 17.01.2022.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці 17.01.2021 у справі № 910/11337/21 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2022 у справі № 910/11337/21 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя: Пашкіна С.А., судді: Сітайло Л.Г., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі № 910/11337/21.
В судове засідання апеляційного господарського суду 17.01.2022 не з'явились представників відповідачів 1 та 2.
Враховуючи те, що відповідач 1 та відповідач 2 про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, неявка відповідача 1 та 2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги у справі по суті, колегія суддів ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності відповідача 1 та відповідача 2.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача судовою колегією встановлено.
ОСОБА_1 звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Громадської організації "Київське міське фізкультурно- спортивне товариство "Україна" та Дитячо-юнацької спортивної школи міста Києва з плавання про визнання незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання поновити на посаді, стягнення недоплаченої суми вихідної допомоги, стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за кожен день вимушеного прогулу.
Позивачем заявлені наступні позовні вимоги:
1) визнати незаконним та скасувати розпорядження відповідача-1 від 29.11.2019 № 45-к "Про припинення повноважень директора ДЮСШ м. Києва з плавання ОСОБА_1 на підставі п. 5 ст. 41 КЗпП України";
2) зобов'язати відповідача-1 поновити негайно ОСОБА_1 на посаді директора ДЮСШ м. Києва з плавання;
3) стягнути з відповідача-2 на користь позивача недоплачену суму вихідної допомоги у розмірі 42079,45грн;
4) стягнути з відповідача-2 на користь позивача компенсацію за невчасну виплату вихідної допомоги у розмірі 22 404,25грн;
5) стягнути з відповідача-2 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, з розрахунку 896,17грн за кожен день вимушеного прогулу, до дати поновлення позивача на роботі відповідним розпорядженням.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Так, представник позивача звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до громадської організації "Київське міське фізкультурно- спортивне товариство "Україна", централізованої бухгалтерії дитячо-юнацьких спортивних шкіл про визнання незаконним та скасування розпорядження поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги та компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 02.04.2021 у справі № 758/245/20, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 02.06.2021, провадження у справі закрито та роз'яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Зазначена ухвала мотивована тим, що оскільки позивачем оскаржується дотримання органом управління процедури ухвалення рішення про припинення її повноважень на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, в силу норм чинного законодавства даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів. Такий висновок суду кореспондується з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.09.20 у справі № 205/4196/18, провадження № 14-670цс19.
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що частина заявлених вимог (окрім вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження відповідача 1 від 29.11.2019 №45-к «Про припинення повноважень директора ДЮСШ м.Києва з плавання ОСОБА_1 ) є вимогами, що стосуються виключно трудових відносин між позивачем та відповідачем 1, тобто, такі вимоги, як зазначає суд, відносяться до трудових спорів, що в розумінні приписів п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Колегія суддів вважає, що зазначена ухвала підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).
Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає як право особи звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
У статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124, частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені.
Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього Рішення).
Єдине обмеження, встановлене Конституцією України, полягає у прямій вказівці закону про обов'язковий досудовий порядок урегулювання такого спору.
Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини.
З урахуванням особливостей створення, діяльності та припинення громадського об'єднання (організації) при вирішенні питання про юрисдикцію суду у спорах за участю громадського об'єднання (організації) необхідно враховувати, що у статті 3 Закону України «Про громадські об'єднання» передбачено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах:1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.
Добровільність передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому.
Самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Відсутність майнового інтересу передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Прозорість, відкритість передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ.
У статті 8 Закону України «Про громадські об'єднання» вказано, що членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом.
Членами (учасниками) громадської спілки можуть бути юридичні особи приватного права, у тому числі громадські об'єднання зі статусом юридичної особи, фізичні особи, які досягли 18 років та не визнані судом недієздатними.
У статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» перелічені права громадського об'єднання. Також окремо зазначені права громадського об'єднання зі статусом юридичної особи, зокрема: право бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до ЄДР.
Спори за участю громадського об'єднання зі статусом юридичної особи як учасника цивільних правовідносин підлягають розгляду у судах відповідно до вимог як ЦПК України, так і Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залежно від змісту позовних вимог та сторін такого спору.
Цей позов подано на захист права позивача щодо дотримання органом управління процедури ухвалення рішення про припинення повноважень позивача, тому заявлені позовні вимоги в повному обсязі підлягають розгляду саме у порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 255, 267-271, 280-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/11337/21 скасувати.
3. Матеріали справи №910/11337/21 повернути до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2022
Головуючий суддя С.А. Пашкіна
Судді Л.Г. Сітайло
С.І. Буравльов