вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2022 р. Справа№ 927/830/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Майданевича А.Г.
Гаврилюка О.М.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 (повне рішення 11.10.2021)
у справі № 927/830/21 (суддя - Демидова М.О.)
за позовом заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дежавної екологічної інспекції у Чернігівській області
до Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство»
про відшкодування шкоди у розмірі 129 354,00 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,
Короткий зміст позовних вимог
Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Дежавної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - ДЕІ, позивач) з позовом до Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» (далі - ДП «Прилуцьке лісове господарство», відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 129 354,00 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території ботанічного заказника місцевого значення "Соколівське" Сокиринського лісництва ДП "Прилуцьке лісове господарство", яке відноситься до об'єктів природно-заповідного фонду, невстановленою особою здійснено незаконну вирубку дуба звичайного в кількості 13 штук різного діаметру, чим завдано збитків державі на суму 129 354,00 грн., які повинен відшкодувати відповідач, як постійний лісокористувач, котрий несе відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» шкоду у сумі 129 354, 00 грн., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища шляхом перерахування одержувачам, а саме: 38 806 грн. 20 коп. - до спеціального фонду Державного бюджету України, 25 870 грн. 80 коп. - до спеціального фонду обласного бюджету Чернігівської обласної ради, 64 677 грн. 00 коп. - до спеціального фонду селищного бюджету Срібнянської селищної ради, стягнуто з Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» на користь прокуратури Чернігівської області 2 270 грн. 00 коп. судового збору.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив незаконну порубку дерев, чим заподіяно матеріальну шкоду лісу (навколишньому природному середовищу), яка становить у загальному розмірі 129 354,00 грн. та станом на момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем цієї шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Прилуцьке лісове господарство» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим (в неповному обсязі досліджені обставини, докази, що мають значення для справи), оскільки всупереч вищенаведеним вимогам, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, суд першої інстанції, на думку скаржника, дійшов помилкових висновків про стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища лише по факту незаконної рубки невстановленими особами, вбачаючи в діях відповідача протиправну бездіяльність та не беручи до уваги доказів, які спростовують бездіяльність відповідача.
Скаржник зазначає, що відповідачем на спростування бездіяльності надано суду першої інстанції разом з відзивом на позов маршрутні рейдові листи, графік проведення рейдів по охороні лісів за період з вересня 2019 року, витяги з системи спостереження за рухомим майном ТОВ «ДЖИ ПІ ЕС ІНВЕСТ» з даними (статистикою) про автомобіль, пробіг, час у русі та картою руху авто станом на 21.09.2019 р., 20.09.2019 р., 18.09.2019 р., 17.09.2019 р., 15.09.2019 р., 14.09.2019 р., 12.09.2019 р. (червоною міткою позначали лісовий масив, де здійснено незаконну рубку; карта руху автомобіля в районі здійснення незаконної рубки є підтвердженням регулярного моніторингу охорони лісових ресурсів), договір про надання послуг з диспетчеризації №01/03-19/1 від 01.03.2019 року. Однак, судом першої інстанції даний доказ не прийнято до уваги та в рішенні не спростовано.
Скаржник вважає, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо факту вирубки. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, які дії, що підлягали обов'язковому виконанню, фактично не були виконані. На думку скаржника, суду необхідно з'ясувати юридичний зміст, значимість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення.
За твердженням скаржника, позивачем та судом не наводяться будь-які докази бездіяльності (чи недостатності проведених з охорони лісів угідь дій) постійного лісокористувача (відповідача). Ними лише зазначаються докази з належності залісненої земельної ділянки у постійному користуванні відповідача та вказується на його обов'язок здійснювати охорону лісу.
Скаржник вважає, що чинні нормативно-правові акти підтверджують, що нести відповідальність за завдану шкоду має виключно особа, яка здійснила незаконну порубку. В оскаржуваному ж рішенні, судом зроблені неправильні висновки щодо протиправної поведінки відповідача та наявності всіх чотирьох елементів цивільно-правового правопорушення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» у справі № 927/830/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 витребувано справу № 927/830/21 у Господарського суду Чернігівської області.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» залишено без руху та надано термін для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
09.12.2021 скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги - надано суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 927/830/21 та ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21.
У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Ткаченка Б.О. повна постанова складена 01.02.2022.
Стислий виклад позицій учасників справи
Від прокурора до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від у справі № 927/830/21 від 11.10.2021 - без змін.
В обгрунтування своєї позиції прокурор посилається на те, що спірні порушення вимог законодавства виявлено на території ДП «Прилуцьке лісове господарство», яке згідно зі ст. 17 Лісового кодексу (далі - ЛК) України є постійним лісокористувачем.
За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Обов'язок щодо збереження лісових насаджень передбачений також установчими документами ДП «Прилуцьке лісове господарство» та посадовою інструкцією лісничого № 4, затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 01.01.2011, посадової інструкції лісника №8, затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 02.01.2018.
А, відтак, прокурор вважає, що виходячи з системного аналізу змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1,5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 ЛК України, ДП «Прилуцьке лісове господарство» як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
За твердженням прокурора протиправна поведінка ДП «Прилуцьке лісове господарство», виразилась у протиправній бездіяльності, яка полягає у незабезпеченні ним та його працівниками охорони лісових насаджень на підвідомчій території. Невиконання ДП «Прилуцьке лісове господарство», та його працівниками встановлених законодавством і Статутом обов'язків з забезпечення охорони лісів на підвідомчій лісовому господарству території призвело до незаконної, самовільної порубки, невстановленими особами, дерев на території Срібнянської селищної ради та заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, в розмірі 129 354,00 грн.
На думку прокурора, неналежне виконання відповідачем встановлених законодавством і Статутом обов'язків безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв'язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Прокурор вважає, що у даному випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення вчиненого ДП «Прилуцьке лісове господарство», передбаченого ст. 1166 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17.09.2019 до Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від лісничого Сокиринського лісництва ДП "Прилуцьке лісове господарство" про те, що в період часу з 18-00 години 13.09.2019 року до 08-30 години 17.09.2019 в урочищі "Соколівське" невстановлена особа здійснила незаконну порубку дуба звичайного у кількості 13 штук різного діаметру.
За даним фактом 18.09.2019 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12019270250000179 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України (а.с. 10).
У ході досудового розслідування встановлено, що 17.09.2019 в урочищі "Соколівське" в кварталі 63 виділі 5 виявлено незаконну порубку дерев лісу, а саме дуба звичайного у кількості 13 штук, про що слідчим Слідчого відділу Срібнянського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області у присутності понятих проведено огляд місця події, про що складено протокол огляду місця події від 17.09.2019 (а.с. 11-12).
Вищезазначене підтверджено Актом огляду місця вчинення лісопорушення від 17.09.2019, складений інженером охорони та захисту лісу ДП «Прилуцьке лісове господарство» Клочко В.М., встановлено діаметри незаконно зрубаних дерев породи дуб звичайний, в кварталі 63 виділі 5 урочища «Соколівське», а саме: 84 см, 60 см - 2 пні, 75 см, 79 см, 51 см, 83 см, 68 см, 72 см, 69 см, 73 см, 78 см, 61 см.
За доводами прокурора вимірювання пнів незаконно зрубаних дерев визначалося відповідачем самостійно за допомогою власних вимірювальних засобів (а.с. 13).
Постановою Срібнянського відділу поліції Прилуцького віділення поліції ГУНП про закриття кримінального провадження від 22.09.2020, кримінальне провадження №12019270250000179 закрите у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі абз. 14 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (а.с. 34).
Постановою Прилуцької окружної прокуратури від 26.07.2021 надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019270250000179 (а.с. 33).
Відповідно до розрахунку, виконаним 30.07.2020 Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної вирубки дерев на території ботанічного заказника місцевого значення "Соколівське" в кварталі 63 виділі 5 Сокиринського лісництва ДП "Прилуцьке лісове господарство" становить 129 354,00 грн. (а.с. 14).
Вказаний розрахунок проведено на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду внаслідок незаконної рубки або пошкодження дерев та рослин, що мають здерев'яніле стебло, до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 № 541, додаток №1.
Згідно листа Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації № 08-07/3238 від 06.11.2020 (а.с. 35) ботанічний заказник місцевого значення «Соколівський» оголошений рішенням Чернігівського облвиконкому № 529 від 04.12.1978 (а.с. 36-38), загальною площею 454 га перебуває у віданні ДП «Прилуцьке лісове господарство». На сьогоднішній день зазначений заказник відноситься до територій та об'єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 375641, ДП «Прилуцьке лісове господарство» на підставі розпорядження Срібнянської райдержадміністрації № 344 від 03.09.2009 надано у постійне користування на території Сокиринської сільської ради урочище «Соколовське» 457,0008 га землі для ведення лісового господарства (а.с. 15).
Відповідно до п.3.1 Статуту ДП «Прилуцьке лісове господарство», затвердженого наказом Державного агенства лісових ресурсів України № 253 від 27.06.2017 (відповідача у справі), підприємство створено з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів, що перебувають у користуванні підприємства (а.с.16-23). Обов'язком підприємства є забезпечення відтворення, охорони, захисту і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів (п.п. 6.2.1 Статуту).
Згідно положень посадової інструкції лісничого №4 (а.с. 24-28), затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 01.01.2011, лісничий є керівником і організатором лісовідновлювальних, лісогосподарських і лісозаготівельних робіт, а також заходів з охорони та захисту лісу в лісництві - основному виробничо-територіальному підрозділі лісгоспу. До завдань та обов'язків лісничого відноситься організація заходів з охорони лісів від самовільних порубок.
Відповідно до положень посадової інструкції лісника №8, затвердженої директором ДП «Прилуцьке лісове господарство» від 02.01.2018 (а.с. 30-32), лісники несуть безпосередньо охорону лісу у ввірених їм обходах і підпорядковуються лісничому лісництва. До обов'язків лісника належить прийняття мір для заборони незаконної рубки лісу (п. 2 розділу IIІ посадової інструкції).
Прокурор стверджує, що оскільки відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій в межах Сокиринського лісництва ДП «Прилуцьке лісове господарство», допустив самовільну порубку 13 дерев породи дуб звичайний, чим спричинено матеріальну шкоду лісовому фонду України, що перебуває під охороною держави, тому має понести відповідальність у вигляді відшкодування шкоди у розмірі, визначеному згідно з вимогами чинного законодавства, а саме у розмірі 129 354,00 грн.
У листі Державної екологічної інспекції №1033-21 від 29.04.2021 (а.с. 48), повідомлено прокуратуру про те, що Державною екологічною інспекцією не проводилися заходи щодо стягнення заподіяної шкоди відповідачем, як постійним лісокористувачем.
Прилуцька окружна прокуратура направила на адресу позивача повідомлення № 3270вих-21 від 27.07.2021 про підготовку позову Прилуцькою окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Господарського суду Чернігівської області про стягнення з відповідача шкоди у сумі 129 354,00 грн. (а.с. 52).
Як зазначив прокурор, за даном фактом Прилуцькою місцевою прокуратурою у 2020 році до Господарського суду Чернігівської області подавався позов до відповідача ДП «Прилуцьке лісове господарство» (справа №927/565/20). Позивачем у справі прокурором визначено Срібнянську селищну раду. Рішенням суду першої інстанції від 12.11.2020 позов прокурора задоволено, однак постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 рішення скасоване та прийнято нове рішення, яким прокурору відмовлено у задоволенні позову. Підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що апеляційний суд визначив належним позивачем Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області. Тобто факт належності позивача підтверджено рішенням суду апеляційної інстанції.
Шкода у сумі 129 354,00 грн. заявлена до стягнення з відповідача за даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Згідно з частиною 3 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Згідно зі статтею 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Відповідно до статті 16 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
Згідно з частиною 1 статті 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Статтею 19 ЛК України визначено права та обов'язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Відповідно до статті 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, серед іншого: здійснювати охорону лісів незаконних рубок.
Статтею 86 ЛК України врегульовано порядок організації охорони і захисту лісів, який передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів в тому числі від незаконних рубок.
Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до статті 89 ЛК України охорону і захист лісів на території України здійснюють:
державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління;
лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.
Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Порядок діяльності державної лісової охорони та лісової охорони визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 90 ЛК України основними завданнями державної лісової охорони є, зокрема забезпечення охорони лісів від незаконних рубок.
Відповідно до положень статті 105 ЛК України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.
Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.
Згідно з статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України). Отже, позивач не повинен доводити
наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому
природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у
діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Виходячи зі змісту норм статей 19, 64, 86, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
А, відтак, колегія суддів зазначає, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 926/869/18.
Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, ДП "Прилуцьке лісове господарство" як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустило самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства в сумі 129 354,00 грн.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що судом першої інстанції не враховано, що вирубка здійснена третіми особами, а не відповідачем, колегією суддів відхиляється, оскільки законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. Підставою позову у даній справі є наявність складу цивільного правопорушення у діях ДП "Прилуцьке лісове господарство", яке як лісокористувач не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустило самовільну вирубку лісу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Доводи, наведені апелянтом в апеляційній скарзі щодо ухваленого судового рішення, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ДП «Прилуцьке лісове господарство» задоволенню не підлягає.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 зупинено дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у даній справі. Оскільки за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення колегія суддів дійшла висновку про залишення його без змін, то дія рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21 підлягає поновленню.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Прилуцьке лісове господарство» - залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівскої області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21 залишити без змін.
2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство «Прилуцьке лісове господарство».
3. Поновити дію рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.10.2021 у справі № 927/830/21.
4. Матеріали справи № 927/830/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Гаврилюк