вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" грудня 2021 р. Справа№ 910/6258/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Шапрана В.В.
Андрієнка В.В.
секретар Рибчич А.В.
за участю
представників: позивача - Кобзар О.В.
відповідача - Деркач В.В.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс", Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
на рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2021 р.
у справі № 910/6258/21 (суддя - Літвінова М.Є.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 369258,26 грн
У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" звернулося з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 369258,26 грн, з яких: 321614,40 грн основного боргу, 32604,74 грн інфляційних втрат та 15039,12 грн 3% річних. Також позивач просив суд покласти на відповідача 32000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2021 р. у справі № 910/6258/21 позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" 3% річних у розмірі 14987,73 грн, інфляційні втрати у розмірі 32604,74 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 321614,40 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині стягнення судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким переглянути питання розподілу судового збору судом першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права.
Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що місцевим судом було безпідставно покладено на нього судовий збір в частині закриття провадження. Відповідач посилається на ч. 1 ст. 130 ГПК, за змістом якої у випадку визнання позову відповідачем вирішується питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору з державного бюджету.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2021 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" у справі № 910/6258/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6258/21 та призначено її до розгляду на 30.11.2021 р.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині залишення за позивачем витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32000 грн.
Так, позивач посилається на те, що ним були надані всі необхідні документи на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" у справі № 910/6258/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6258/21 та призначено її до розгляду на 30.11.2021 р., об'єднано апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.
На електронну адресу суду 09.11.2021 р. від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшло клопотання про участь представника Деркача Валерія Петровича у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 р. задовольнено клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судовому засіданні 30.11.2021 р. у справі № 910/6258/21 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 14.12.2021 р.
У судовому засіданні 30.11.2021 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційних скарг.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
09.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (далі - постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - замовник) було укладено договір поставки № 53-122-01-20-09091 з протоколом розбіжностей до нього (далі - договір).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). Предметом поставки по даному договору є 44420000-0 пароніт, який передбачений специфікацією № 1 до даного договору.
Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 525001,10 грн, крім того ПДВ - 105000,10 грн. Загальна сума договору складає 630001,32 грн. Кількість товару та ціна за одиницю товару вказана у специфікації № 1 (додаток № 1) до даного договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником на умовах: DDP Інкотермс-2010 в строк 50 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі уповноваженого органу згідно Закону України "Про публічні закупівлі". Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, Рівненська обл., склад РВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" (п. 3.1 договору).
Як передбачено п. 4.1 договору, кількість та асортимент продукції визначається у специфікації № 1 (додаток № 1 до договору).
У відповідності до п. п. 6.1, 6.2 договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної у ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС". Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Згідно з п. 8.1 договору приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2 даного договору. Вищевказаний стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді (з можливістю скачування) і знаходиться на офіційному сайгі ДП "НАЕК "Енергоатом" в розділі стандарти НАЕК "Енергоатом" за адресою: http://energoatom.kiev.ua/ua/about-6/company_standards-82.
Пунктом 8.3 договору передбачено, що успішне проходження продукцією вхідного контролю другого етапу (ВК-2) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС" СОУ НАЕК 038:2017.
Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоотримувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції (п. 8.4 договору).
За п. 8.5 договору перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 30.09.2020 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 договору).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 629151,36 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000007 від 10.02.2020 р.
Відповідно до повідомлення відповідача про оформлення ярлика на придатну продукцію пароніт, поставлений за видатковою накладною № РН-0000007 від 10.02.2020 р. пройшов вхідний контроль, що підтверджується ярликами на придатну продукцію № 1-8-164 та №1-8-52 від 01.04.2020, № 1-8-165 від 07.04.2020 р.
07.04.2020 р. відповідач повернув, а позивач прийняв частину поставленої продукції на суму 3673,56 грн.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору поставки № 53-122-01-20-09091 від 09.01.2020 р., свої зобов'язання щодо повної оплати за поставлений товар не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свій обов'язок на виконання умов договору щодо передачі відповідачу товару, загальна вартість якого склала 625477,80 грн, виконав належним чином, однак відповідач за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами, оплатив частково, внаслідок чого у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виникла заборгованість.
Так, на виконання умов укладеного договору відповідачем було здійснено платежі на загальну суму 303863,40 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи.
Отже станом на момент звернення позивача до суду з позовом сума основного боргу відповідача складала 321614,40 грн (625477,80 грн - 303863,40 грн).
Крім цього, після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було частково сплачено основний борг на суму 321614,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4117 від 14.04.2021 р. 100000,00 грн та платіжним дорученням № 10685 від 28.09.2021 р. на суму 221614,40 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи оплату відповідачем після звернення позивача до суду з відповідним позовом суми основного боргу у розмірі 321614,40 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про закриття провадження у справі № 910/6258/21 в частині вказаних позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 32604,74 грн інфляційних втрат та 15039,12 грн 3% річних за період з 23.05.2020 р. по 14.04.2021 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з розрахунку позивача, останнім було помилково включено день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.
Колегія суддів погоджується з перерахунком, здійсненим місцевим судом, відповідно до якого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних на суму 14987,73 грн за загальний період прострочення з 23.05.2020 р. по 14.04.2021 р.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 32604,74 грн інфляційних втрат є обґрунтованою, арифметично правильною та такою, що підлягає задоволенню.
Стосовно заяви позивача про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 32000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Актом приймання-передачі послуг підтверджується волевиявлення сторін та породжуються відповідні юридичні наслідки - набуття та припинення відповідних прав. Такий двосторонній акт свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін на набуття певних прав та обов'язків.
Договором про надання правової допомоги, актом приймання-передачі послуг може підтверджуватися обсяг наданих послуг на професійну правничу допомогу і виконаних робіт та їх вартість.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги від 18.02.2021 р., укладений між адвокатом Кобзарем Олегом Вікторовичем (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" (замовник), додаток № 3 від 12.04.2021 р. до цього договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1270/10 від 30.10.1997 р. та детальний опис робіт (наданих послуг).
Відповідно до п. 1 договору про надання професійної правничої допомоги замовник доручає, а виконавець приймає на себе доручення замовника надавати йому професійну правничу допомогу (послуги правового характеру) в інтересах замовника на умовах, передбачених цим договором, а замовник в свою чергу зобов'язується оплачувати надану правничу допомогу.
Згідно з п. 7 додатку № 3 від 12.04.2021 р. до договору після надання професійної правничої допомоги (після кожної стадії судового розгляду) складатиметься акт, що підписуватиметься сторонами та в якому, зокрема, зазначатиметься вид професійної правничої допомоги, наданої замовнику, строк та порядок її оплати, якщо така оплата не здійснена на момент складання акту.
Вбачається, що позивачем, строки передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України, не надано акт приймання-передачі послуг на виконання п. 7 додатку № 3 до договору про надання професійної правничої допомоги від 18.02.2021 р., а отже не підтверджено належне надання адвокатом послуг та відповідно прийняття їх позивачем.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вбачається, що акт про прийняття результату наданої професійної правничої допомоги від 25.10.2021 р. було надано позивачем разом з апеляційною скаргою 28.10.2021 р., тобто з пропуском строків передбачених нормами чинного законодавства., відтак не приймається колегією суддів.
Разом з цим, сторони в договорі погодили, що належне виконання послуг підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг.
Оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про передачу наданих послуг замовнику (відповідачу) або відмову у підписанні акту прийому-передачі замовником (відповідачем), зважаючи на умови договору, у замовника (відповідача) не виникло обов'язку щодо оплати наданих послуг.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні заяви позивача про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" витрат на професійну правничу допомогу.
Посилання відповідача на ч. 1 ст. 130 ГПК, за змістом якої у випадку визнання позову відповідачем вирішується питання про повернення позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору з державного бюджету, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, зі змісту наведеної процесуальної норми убачається, що для повернення позивачу половини сплаченого судового збору законодавець визначає дві обов'язкові умови:
- відповідач має визнати позов до початку розгляду справи по суті;
- відповідач має визнати всі заявлені до нього позовні вимоги.
Натомість, як вбачається з відзиву на позов, відповідач до початку розгляду справи по суті визнав лише частину позовних вимог - суму основного боргу. Отже, суд зауважує на тому, що у даному випадку відсутні підставі для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2021 р. у справі № 910/6258/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" задоволенню не підлягають.
Щодо аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не всі доводи наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", рішення від 10.02.2010 р.).
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на скаржників.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" та Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2021 р. у справі № 910/6258/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецоборонсервіс" та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 31.01.2022 р.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Шапран
В.В.Андрієнко