вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"31" січня 2022 р. Справа№ 910/11924/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 (повний текст рішення складено 12.11.2021)
у справі № 910/11924/21 (суддя Нечай О.В.)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт"
до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"
про стягнення 104 325,66 грн., -
У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про стягнення 104 325,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором банківського обслуговування та неправомірним користуванням грошовими коштами позивача у сумі 698 585,89 грн., у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні збитки починаючи з 25.06.2020 р.
20.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 85 926,00 грн та 3 % річних у розмірі 25 777,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що дії відповідача щодо розірвання договірних відносин з позивачем, закриття рахунків позивача та перерахування залишків грошових коштів на окремі аналітичні балансові рахунки, визначені банком самостійно, узгоджуються з приписами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", вищевказаного Положення, а також з умовами Договору банківського обслуговування.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що станом на теперішній час спадкова справа, відкрита приватним нотаріусом Саваріною О.С., після смерті учасника ТОВ «Юридична компанія «Енгросс» ОСОБА_1 , триває, жоден зі спадкоємців не отримав свідоцтво про спадщину, що унеможливлює виключення померлого учасника з реєстру та внести відомості про осіб, які успадкували корпоративні права. При цьому, місцевим господарським судом не взято до уваги, що смерть одного з бенефіціарів засновника позивача, за наслідком чого триває спадкова справа, не може бути підставою для перешкоджання апелянту користуватися та розпоряджатися власними коштами. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на виконанні у приватного виконавця Клименко О.О. знаходиться ухвала про стягнення грошових коштів у справі №904/2419/20, відповідно до якої позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП №64389795, однак, відповідачем листом від 24.05.2021 р. відмовлено виконавцю надати номери рахунків для здійснення списання коштів в рамкаї виконання ухвали, з вказаного вище, на думку апелянта, вбачається, що банк протиправно утримує кошти позивача, протиправно користується ними та перешкоджає виконанню судового рішення.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
13.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11924/21.
17.12.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 20.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" (далі - клієнт, позивач) було підписано Заяву про приєднання до Універсального договору банківського обслуговування, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, на підставі якої між позивачем та Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - банк, відповідач) було укладено Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів - юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (далі - Договір банківського обслуговування).
Підписавши Заяву про приєднання до Договору банківського обслуговування, позивач надав відповідачу згоду на відкриття рахунків, а саме: НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978) та НОМЕР_1 (840).
Як зазначає позивач, рішенням загальних зборів ТОВ "Орган з сертифікації "Промстандарт" від 19.05.2020 № 19-05/20 було звільнено директора позивача ОСОБА_2 та призначено директором Денисенко Б.М. , підписанта ОСОБА_4 , а також змінено місцезнаходження товариства на: м. Київ, вул. М. Драй-Хмари, 44, офіс 77.
За твердженнями позивача, фактично до виконання своїх обов'язків директор позивача - Денисенко Б.М. приступив з 25.06.2020.
Позивач зазначає, що станом на 25.06.2020 на банківських рахунках позивача, що були відкриті у відповідача, обліковувались грошові кошти, а саме: на рахунку НОМЕР_1 (980) - в сумі 342 010,02 грн, на рахунку НОМЕР_1 (978) - в сумі 9 488,85 Євро та на рахунку НОМЕР_1 (840) - в сумі 990 дол. США.
За доводами позивача, з моменту призначення директором товариства Денисенка Б.М. відповідач протиправно блокує його банківські рахунки та перешкоджає вільно володіти, користуватись та розпоряджатись власними грошовими коштами.
Позивач також посилається на ту обставину, що належні йому грошові кошти, а саме 342 010,02 грн, 9 488,85 Євро, що еквівалентно 328 598,87 грн, 990 дол. США, що еквівалентно 27 977,00 грн, 30.12.2020 відповідачем були перераховані на аналітичний рахунок, у зв'язку з чим позивач зазначає, що починаючи з 25.06.2020 по теперішній час банк неправомірно користується його грошовими коштами в загальній сумі 698 585,89 грн.
Також, як вбачається з матеріалів справи, рішенням учасника ТОВ "Орган з сертифікації "Промстандарт" № 19/05-2020 від 19.05.2020 звільнено ОСОБА_2 з посади директора позивача з 19.05.2020 та призначено на посаду директора Денисенка Б.М. з 20.05.2020; включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацію про фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо - ОСОБА_4 .
Разом з тим, наказом Міністерства юстиції України № 2175/5 від 24.06.2020 було частково задоволено скарги ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" (учасник позивача) від 25.05.2020 та від 27.05.2020. Скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.05.2020 №12249980023047634 "Скасування реєстраційної дії (для виправлення помилок)", проведену Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кобельницьким С.І. щодо ТОВ "Орган з сертифікації "Промстандарт" (про зміну керівника, складу підписантів, місцезнаходження товариства та зв'язку з юридичною особою).
В матеріалах справи наявний лист від 12.08.2020 (вх. № 54/10-1027 у відповідача), згідно з яким позивач звернувся до відповідача та повідомив, що один із засновників ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_5 подарувала свою частку іншому засновнику ОСОБА_6 та ця інформація з технічних причин не внесена до ЄДР відносно кінцевих бенефіціарних власників позивача. Зазначену інформацію директор позивача Денисенко Б.М. зобов'язався внести до ЄДР не пізніше 01.10.2020, у зв'язку з чим просив відповідача надати доступ до рахунків товариства та провести зміну директора позивача.
У свою чергу, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як станом на дату звернення позивача із вказаною заявою до відповідача, так і на даний час одним із кінцевих бенефіціарних власників позивача значиться особа, яка подарувала свою частку у ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_5 .
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 у справі №904/2964/20 було накладено арешт на майно, що належить позивачу, та заборонено позивачу здійснювати видаткові операції з його поточних рахунків (крім витрат на оплату праці працівників, витрат на сплату податків, зборів та інших обов'язкових платежів).
Проте, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.09.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2020 у справі №904/2964/20 було скасовано та відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач повторно звернувся до відповідача з заявою б/н від 09.10.2020 (зареєстрована у відповідача за № 17671/к від 12.10.2020), в якій просив розблокувати всі видаткові операції з його рахунків, відкритих у відповідача, встановити, що директором позивача є Денисенко Б.М. та видати директору позивача ключі доступу до відкритих у банку рахунків щодо здійснення видаткових операцій.
Листом № 20-8126 від 04.11.2020 відповідач надав відповідь на вищезазначену заяву позивача, в якому повідомив позивача про порядок розкриття інформації, що містить банківську таємницю, а також про необхідність звернутися до будь-якого відділення банку з оригіналами документів, які підтверджують особу та повноваження нового директора товариства, з метою проведення ідентифікації та верифікації.
За доводами відповідача, відповідно до наданих позивачем документів для здійснення банком ідентифікації та верифікації товариства та новопризначеного директора, у банку була відсутня можливість встановити кінцевих бенефіціарних власників товариства, оскільки інформація про кінцевих бенефіціарних власників позивача та його учасника - ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" відрізнялася, у зв'язку з чим відповідач листом № 54/10-903 від 28.12.2020 звернувся до позивача з проханням надати інформацію та дані, що дадуть змогу банку встановити актуальну інформацію щодо кінцевого(-вих) бенефіціарного(-них) власника(-ів) позивача, зокрема привести у відповідність інформацію щодо кінцевих бенефіціарних власників товариства в ЄДР. Крім того, у цьому листі відповідач звернув увагу позивача на те, що йому стало відомо про смерть одного з кінцевих бенефіціарних власників позивача та ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" - ОСОБА_1 14.02.2020, а також на те, що померла особа не може бути кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи, враховуючи визначення поняття кінцевого бенефіціарного власника, встановлене пунктом 30 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", проте вказаний лист був залишений позивачем без відповіді.
У свою чергу, позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н від 28.12.2020 (зареєстрована у відповідача за № 23450/к від 29.12.2020), в якій позивач вимагав припинити блокувати доступ до банківських рахунків НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978) та НОМЕР_1 (840), що відкриті у відповідача, а також припинити перешкоджати товариству розпоряджатися власними грошовими коштами та банківськими рахунками; встановити, що директором позивача є Денисенко Б.М. ; видати директору позивача ключі доступу до всіх рахунків, що відкриті в АТ "Банк Кредит Дніпро", для здійснення видаткових операцій, а також видати банківські виписки по вказаним рахункам.
Проте, як зазначає відповідач, враховуючи що станом на 30.12.2020 позивач не надав банку необхідні документи для здійснення ідентифікації та верифікації, а також для встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників позивача, 30.12.2020 відповідальним працівником за проведення фінансового моніторингу відповідача було прийнято рішення (Витяг із розпорядження відповідального працівника за проведення фінансового моніторингу № 271-р від 30.12.2020 міститься в матеріалах справи) щодо відмови від підтримання ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) та щодо вжиття заходів для закриття рахунків у строк до 31.12.2020.
Листом № 54/10-905 від 30.12.2020 відповідач повідомив позивача про прийняття вищезазначеного рішення, закриття 31.12.2020 рахунків позивача та перерахування залишків грошових коштів на вказаних рахунках на окремий аналітичний балансовий рахунок, визначений банком самостійно. Крім того, відповідач звернув увагу позивача, що з 31.12.2020 Договір банківського обслуговування вважається розірваним, а також просив позивача надати реквізити банківського рахунку, на який мають бути перераховані належні товариству грошові кошти, що обліковуються на окремому аналітичному балансовому рахунку в банку.
Також, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію № 1 від 12.03.2021 (зареєстрована у відповідача за № 5094/к від 15.03.2021), в якій позивач просив відповідача провести службове розслідування щодо зникнення грошових коштів з рахунків позивача, а саме з рахунку НОМЕР_1 (980) в сумі 342 010,02 грн, з рахунку НОМЕР_1 (978) в сумі 9 488,85 Євро та з рахунку НОМЕР_1 (840) в сумі 990,00 дол. США.
У свою чергу, листом № 20-2556 від 30.03.2021 відповідач надав відповідь на вищезазначену претензію позивача, в якому повторно повідомив про закриття поточних рахунків позивача та зазначив, що залишки на рахунках були перераховані на окремий аналітичний балансовий рахунок визначений банком самостійно та просив позивача надати реквізити банківського рахунку, на який мають бути перераховані належні позивачу грошові кошти, що обліковуються на окремому аналітичному балансовому рахунку в банку.
07.04.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 2 (зареєстрована у відповідача за № 6796/к від 08.04.2021), в якій позивач просив відповідача, зокрема, повідомити номер аналітичного рахунку, на який було здійснено перерахування грошових коштів, належних позивачу, а також суми коштів, які наразі обліковуються на такому рахунку.
Листом № 20-3182 від 19.04.2021 відповідач надав відповідь на вказану претензію позивача, в якій вкотре наголосив, що залишки коштів товариства, які знаходилися на рахунках НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978) та НОМЕР_1 (840) в процесі їх закриття були перераховані на окремі аналітичні балансові рахунки, визначені банком самостійно та просив позивача надати реквізити банківського рахунку, на який мають бути перераховані (повернуті) належні товариству грошові кошти. Крім того, відповідачем було надано позивачу виписки за вказаними рахунками за період з 24.06.2020 до моменту їх закриття - 31.12.2020.
За змістом частин 1 - 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Статтею 1075 Цивільного кодексу України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов'язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка, зокрема, у випадках, передбачених законодавством, що регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення". Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», чинний на дату виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, а також формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної бази даних для надання правоохоронним органам України та іноземних держав можливості виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.
За приписами п. п. 3, 17, 18 ч. 1 ст. 1 Закону верифікація клієнта - це встановлення (підтвердження) суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідності особи клієнта (представника клієнта) у його присутності отриманим від нього ідентифікаційним даним; ідентифікація - отримання суб'єктом первинного фінансового моніторингу від клієнта (представника клієнта) ідентифікаційних даних; ідентифікаційні дані - це: для юридичної особи - відомості, зазначені у пункті 3 частини дев'ятої та пункті 2 частини десятої статті 9 цього Закону.
За приписами частин 6, 7, 14 статті 11 Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника суб'єкт первинного фінансового моніторингу: витребовує та отримує від клієнта - юридичної особи структуру власності такого клієнта; встановлює щодо трасту або іншого подібного правового утворення відомості про засновників, довірчих власників, захисників (у разі наявності), вигодоодержувачів (вигодонабувачів) або групу вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також про будь-яких інших фізичних осіб, які здійснюють вирішальний вплив на діяльність трасту або іншого подібного правового утворення (у тому числі через ланцюг контролю/володіння).
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу при встановленні кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника суб'єкт первинного фінансового моніторингу виконує з використанням ризик-орієнтованого підходу. Повторна ідентифікація та верифікація клієнта (його представника) не є обов'язковими, якщо ця особа раніше була ідентифікована та верифікована згідно з вимогами закону, за умови відсутності у суб'єкта первинного фінансового моніторингу підозр та/або підстав вважати, що наявні документи, дані та/або інформація про клієнта (представника клієнта) є нечинними (недійсними) та/або неактуальними. Ідентифікація та верифікація клієнта не здійснюються в разі вчинення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.
Відповідно до підп. 1) п. 14 Додатку 1 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (затвердженого Постановою Національного банку України від 19.05.2020 № 65) передбачено, що банк зобов'язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта також у разі: 1) виявлення фактів наявності суттєвих змін у діяльності клієнта (зокрема в разі зміни КБВ, керівника, місцезнаходження юридичної особи, трасту, іншого подібного правового утворення, ФОП); 2) закінчення строку (припинення) дії, втрати чинності чи визнання недійсними поданих документів; 3) втрати чинності / обміну ідентифікаційного документа клієнта (представника клієнта); 4) встановлення факту належності клієнта до PEP.
Згідно з пунктами 5 та 6 Додатку 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, банк може здійснити ідентифікацію на підставі інформації, отриманої від клієнта (представника клієнта), або одночасно на підставі документів та/або інформації, отриманої банком з метою здійснення його верифікації. Банк зобов'язаний здійснювати верифікацію на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних джерел або інших надійних джерел, визначених у цьому додатку. Під час здійснення верифікації банк має перевірити (підтвердити) належність відповідній особі ідентифікаційних даних.
Пунктами 1 - 3 Додатку 4 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, банк зобов'язаний під час здійснення належної перевірки клієнта: 1) установити кінцевого бенефіціарного власника клієнта або факт його (їх) відсутності, у тому числі отримати структуру власності юридичної особи з метою її розуміння; 2) установити дані, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника [прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові, країну громадянства та постійного місця проживання, дату народження, характер та міру (рівень, ступінь, частку) бенефіціарного володіння (вигоди, інтересу, впливу)]; 3) ужити заходів з верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника (у разі наявності КБВ). Банк з метою встановлення кінцевого бенефіціарного власника зобов'язаний, зокрема, витребувати та отримати від клієнта - юридичної особи структуру власності такого клієнта; а також ужити належних заходів для перевірки достовірності інформації щодо кінцевого бенефіціарного власника та пересвідчитися, що він знає, хто є кінцевим бенефіціарним власником (за його наявності), уживаючи обґрунтованих заходів для розуміння права власності (контролю) та структури власності. Банк для встановлення та верифікації особи кінцевого бенефіціарного власника має право використовувати дані, що містяться в офіційних документах, офіційних та/або інших відкритих джерелах, зокрема в іноземних державних реєстрах, подібних до ЄДР. Банк також може використовувати інформацію, отриману від клієнта, уживаючи необхідних заходів із перевірки отриманої інформації за допомогою інших джерел. Банк під час встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта не повинен покладатися виключно на ЄДР, крім випадків прямо визначених Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу.
Відтак, колегія суддів погоджується з твердженням місцевого господарського суду, що відповідно до вищенаведених норм законодавства, банк має право вимагати у позивача надання інформації та даних, що дали б змогу банку встановити актуальну інформацію щодо кінцевого(-вих) бенефіціарного (-них) власника(-ів) товариства.
Відповідач листом № 54/10-903 від 28.12.2020 (т. 1 а.с. 225) звернувся до позивача з проханням надати інформацію та дані, що дадуть змогу банку встановити актуальну інформацію щодо кінцевого (-вих) бенефіціарного (-них) власника (-ів), а також, привести у відповідність інформацію щодо кінцевих бенефіціарних власників товариства у ЄДР, вказаний лист було продубльовано на електронну адресу директора Товариства та враховуючи зміст вимоги позивача від 28.12.2020 року, останнім підтверджується отримання листа № 54/10-903 від 28.12.2020.
Отже, враховуючи, що станом на 30.12.2020 року позивачем не надано відповідачу необхідних документів для здійснення ідентифікації та верифікації Товариства, відповідальним працівником за проведення фінансового моніторингу у банку було прийнято рішення щодо відмови від підтримання ділових відносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» оцінювання ризиків клієнтів суб'єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.
Частиною 1 ст. 10 Закону встановлено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний:
- відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
- відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону;
- відмовитися від проведення фінансової операції у разі, якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція, та встановлення вигодоодержувача є неможливим;
- відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовитися:
- від проведення фінансової операції у разі, якщо фінансова операція містить ознаки такої, що згідно з цим Законом підлягає фінансовому моніторингу;
- від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі ненадання клієнтом необхідних для вивчення клієнтів та/або для виконання суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, документів чи відомостей або встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
У випадках, передбачених цією частиною статті, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про проведення операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про осіб, які мають або мали намір встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції.
Відповідно до п. 1.1.3.2.15 Умов та правил надання банківських послуг банк може в передбаченому чинним законодавством порядку зупинити здійснення фінансової (фінансових) операції (операцій), відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції, а також застосувати інші застережні заходи за наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України "Про санкції", нормативним актом Національного бланку України, що регулює здійснення банками фінансового моніторингу, внутрішніми документами банку з питань здійснення фінансового моніторингу або іншими нормами чинного законодавства України та міжнародних договорів.
За змістом п. 3.4.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг банк має право припинити відносини з клієнтом у разі встановлення йому неприйнятно високого ризику за результатами оцінки/переоцінки ризику відповідно до законодавства у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Отже, з огляду на приписи ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та статтей 10 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача, що останній не вважав за необхідне повідомляти відповідача про смерть одного з кінцевих бенефіціарних власників Товариства та ТОВ «Юридична компанія «Енгросс» - ОСОБА_1 .
Також, відповідно до п. 43 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, як відомості про смерть засновника (учасника) юридичної особи, визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим, відомості про смерть керівника юридичної особи та особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи.
Однак, слід зазначити, що ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний час значиться учасником ТОВ "Юридична компанія "Енгросс", та, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація, що ОСОБА_1 , є засновником ТОВ "Юридична компанія "Енгросс" та одним із кінцевих бенефіціарних власників позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України «Про нотаріат», якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності - укладає договір на управління спадщиною з іншою особою.
Отже, доводи апелянта, що жоден зі спадкоємців не отримав свідоцтво про спадщину, що унеможливлює виключення померлого учасника з реєстру та внести відомості про осіб, які успадкували корпоративні права, а місцевим господарським судом не взято до уваги, що смерть одного з бенефіціарів засновника позивача, за наслідком чого триває спадкова справа, не може бути підставою для перешкоджання апелянту користуватися та розпоряджатися власними коштами колегією суддів не приймаються до уваги як безпідставні.
Як зазначалося вище, до п. 43 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повинна міститись інформація про смерть засновника (учасника) товариста, однак позивачем проігноровані дані вимоги Закону, а наявність незакритої спадкової справи або наявні судові спори між спадкоємцями не є перешкодою для внесення такої інформації.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням у справі №910/604/21 від 12.08.2021 року встановлено, що дії відповідача щодо розірвання договірних відносин з позивачем та закриття рахунків позивача шляхом перерахування залишку коштів на окремі аналітичні балансові рахунки банку узгоджуються з приписами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, а також п. 14.2.5 УДБО ЮО.
Зокрема, Господарським судом міста Києва у справі №910/604/21 встановлено, що позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт") у вказаній вище справі не доведено порушення прав, за захистом яких він звернувся до суду, з боку відповідача, а тому позовні вимоги про зобов'язання Акціонерного товариство "Банк Кредит Дніпро" усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" власними банківськими рахунками НОМЕР_1 (980), НОМЕР_1 (978), НОМЕР_1 (840), що відкриті у АТ "Банк Кредит Дніпро", шляхом зняття (скасування) встановлених для ТОВ "Орган з сертифікації "Промстандарт" обмежень права на користування банківськими рахунками та розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на поточних рахунках, негайного розблокування зазначених банківських рахунків і забезпечення можливості ТОВ "Орган з сертифікації "Промстандарт" вільно користуватися банківськими рахунками, здійснювати видаткові та інші фінансові операції, отримувати банківські виписки про рух коштів за вказаними рахунками, розпоряджатися власними грошовими коштами на цих рахунках не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 129-1 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
В силу частини статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, рішенням у справі №910/604/21 було встановлено обставини не доведення порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Як зазначалося вище, предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 85 926,00 грн та 3 % річних у розмірі 25 777,00 грн.
За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Отже вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Для задоволення вимог зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних з відповідача на користь позивача необхідним є встановлення факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
Однак, при розгляді цієї справи, враховуючи наявність рішення у справі №910/604/21 судом встановлено, що у відповідача відсутні будь-які грошові зобов'язання перед позивачем, у розумінні статей 509, 524, 533 - 535 Цивільного кодексу України, на які б поширювались положення статті 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведено суду, що відповідач протиправно користувався грошовими коштами, які належать позивачу, оскільки банк неодноразово повідомляв клієнта про необхідність надання номерів рахунків, на які необхідно повернути залишки грошових коштів позивача, проте позивач вказаної інформації відповідачу не надавав.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок місцевого господарського суду, що дії відповідача щодо розірвання договірних відносин з позивачем, закриття рахунків позивача та перерахування залишків грошових коштів на окремі аналітичні балансові рахунки, визначені банком самостійно, узгоджуються з приписами Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", вищевказаного Положення, а також з умовами Договору банківського обслуговування.
З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року у справі №910/11924/21 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орган з сертифікації "Промстандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року у справі №910/11924/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 року у справі №910/11924/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11924/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз