вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"24" січня 2022 р. Справа№ 910/11720/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко А.І.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.09.2021
у справі №910/11720/21 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України
про стягнення 491 879,58 грн.,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 позов задоволено.
Стягнуто з Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 451807,70 грн., інфляційні втрати в розмірі 19536,25 грн., 3% річних в розмірі 4112,88 грн., пеню в розмірі 16422,75 грн., а також судові витрати в розмірі 7378,19 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Підприємство по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/11720/21 скасувати в частині задоволення вимог позивача про стягнення пені.
Також скаржник звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/11720/21, обґрунтовуючи клопотання тим, що колектив підприємства перехворів на COVID-19 і працював віддалено.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/11720/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Яковлєва М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/11720/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11720/21.
Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11720/21.
Перевіривши відповідність апеляційної скарги і доданих до неї документів вимогам ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України у чинній редакції, до апеляційної скарги додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень;
2) докази сплати судового збору;
3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі;
4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 3, ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, судовий збір справляється, зокрема за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Тобто, для визначення ставки судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, необхідно визначити суму судового збору, яка підлягала сплаті на момент звернення з відповідним позовом.
П.п. 2 п. 2 ч. 2 статті 4 названого Закону встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом в липні 2021 року з однією вимогою майнового характеру, а саме: про стягнення 491 879,58 грн.
Таким чином, за подачу позову судовий збір підлягав сплаті в розмірі 7378,19 грн.
З огляду на те, що скаржник просить скасувати рішення в повному обсязі та враховуючи вищевикладені приписи Закону України "Про судовий збір", сума судового збору, яка повинна бути сплачена скаржником за подання даної апеляційної скарги, становить 11067,29 грн. та розраховується наступним чином: 7378,19 грн. (сума, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви)* 150% (ставка судового збору при поданні апеляційної скарги) = 11067,29 грн.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником доказів на підтвердження сплати судового збору надано не було.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент подання апеляційної скарги скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір".
З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення складено 23.09.2021, отже останнім днем строку подання апеляційної скарги є 13.10.2021.
Апеляційну скаргу подано до суду 21.12.2021, тобто, з пропуском встановленого законом процесуального строку.
Водночас, колегією суддів встановлено, що повний текст рішення отримано представником відповідача 12.10.2021.
Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В обґрунтування клопотання скаржник зазначив, що колектив підприємства перехворів на COVID-19 і працював віддалено.
Колегія суддів зазначає, що поновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Для поновлення строку подачі апеляційної скарги, при зверненні з відповідним клопотанням, заявнику необхідно обґрунтувати поважність пропуску строку з посиланням на конкретні обставини, які підтверджуються відповідними доказами.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що початок перебігу строку на апеляційне оскарження починається саме внаслідок проголошення та підписання повного тексту відповідного процесуального документа, і жодним чином початок перебігу відповідного строку не пов'язується з надсиланням/отриманням стороною відповідного процесуального документа, оскільки у випадку отримання стороною процесуального документа з запізненням або неотримання, у скаржника виникає процесуальне право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження і таке вручення/обізнаність не поновлює автоматично строк, а є підставою саме для його поновлення, що узгоджується з вищенаведеними приписами статті 256 Господарського процесуального кодексу України, а також ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги діючого процесуального закону не пов'язують початок процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з датою фактичного отримання або датою, коли стало відомо про наявність відповідного рішення, оскільки отримання рішення з запізненням або встановлення наявності такого рішення за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень - є підставою саме для відновлення такого строку.
Визначений законом строк подання апеляційної скарги є процесуальним строком, який може бути поновлений відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання апеляційною інстанцією поважності причин такого пропуску та за наявності клопотання заінтересованої сторони, оскільки вимоги процесуального закону не наділяють суд апеляційної інстанції правом або обов'язком самостійного відновлення такого строку, адже таке право нерозривно кореспондується саме з правом особи (сторони спору, учасника справи) на вчинення процесуальних дій в межах наданих їй законом повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст.260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху, зокрема, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили його пропуск. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України визначено як одну із засад судочинства рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Так, у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип стверджує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 40, 41, від 03.04.2008).
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що до клопотання про поновлення строку, скаржником не додано документів на підтвердження хвороби представників уповноважених діяти від імені підприємства, а також, належного обґрунтування неможливості залучити іншого представника для участі у справі.
З огляду на зазначене, доводи скаржника, які наведені в клопотанні про поновлення строку, судова колегія визнає неповажними, оскільки можливість подання належним чином оформленої апеляційної скарги у встановлений законом строк, залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.
Виходячи з вищенаведеного, скаржник повинен подати до Північного апеляційного господарського суду обґрунтоване клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження та сплатити судовий збір в розмірі 11067,29 грн.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Виходячи з вищенаведеного, скаржник повинен подати до Північного апеляційного господарського суду, обґрунтоване клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 164, 174, 234, 258, 259, 260, Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Підприємства по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2021 у справі №910/11720/21 - залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Підприємство по утриманню житлового фонду Національної спілки художників України має право усунути недоліки, а саме: подати до Північного апеляційного господарського суду обґрунтоване клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження та сплатити судовий збір в розмірі 11067,29 грн.
3. Копію даної ухвали надіслати учасникам у справі.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
А.І. Тищенко