79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" лютого 2022 р. Справа №921/365/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Скрипчук О.С.
суддів Матущака О.І.
Орищин Г.В.
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» б/н від 05.11.2021 (вх. №01-05/3704/21 від 08.11.2021)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2021 (повний текст рішення складено 11.10.2021, суддя І.П. Шумський, м. Тернопіль)
у справі № 921/365/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд», с. Звиняче, Горохівський район, Волинська область
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД», м. Тернопіль
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед», с. Забужжя, Кам'янка - Бузький район, Львівська область
про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 25 112,07 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» про відшкодування вартості втраченого вантажу у сумі 25 112,07 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем/перевізником було втрачено частини вантажу (пшениці) вартістю 25112,07 грн, під час перевезення останнім товару на підставі договору - заявки №16/12/2020-17 від 16.12.2020, придбаного позивачем у третьої особи.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 30.02.2021 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини втрати вантажу, а відтак і розміру заподіяних відповідачем збитків під час перевезення, що виключає підставу для понесення останнім матеріальної відповідальності.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» подало апеляційну скаргу б/н від 05.11.2021 (вх. №01-05/3704/21 від 08.11.2021), в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2021 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що як вбачається із штампу перепустки на ТТН № 54 -20002938 від 16.12.2020, товар було пропущено до місця призначення о 16 год. 20 хв., вже по завершенню робочого дня, у зв'язку із чим були відсутні особи, які могли засвідчити факт недостачі товару. Факт недостачі товару було зафіксовано у відповідній ТТН № 54-20002938 від 16.12.2020 на зворотному аркуші, де зазначено у графі «Прийняв(відповідальна особа вантажоодержувача)» ОСОБА_1 і зазначено фактичну вагу на момент одержання вантажу, а саме б (бутто) 30 240 кг, маса т (тари) 14 220 кг, маса н (нетто) 16 020 кг. Також на підтвердження недостачі вантажу було складено Акт № 1/171220 від 17.12.2020, від підписання якого відмовилась уповноважена особа перевізника (водій ОСОБА_2 ), а відтак вказаний Акт засвідчено незацікавленою особою ФОП Медієвським А.В.
Апелянт зазначає, що факт складання Акту про недостачу товару 17.12.2020, а не 16.12.2020 не може свідчити про відсутність вини відповідача у недостачі товару, так як жодним нормативним актом не передбачено, що Акт недостачі товару повинен бути складений в один день із ТТН.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у поновленні строку на приєднання до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які підтверджували факт недостачі вантажу (пшениці) в кількості 3,44 тонн та відмови водія відповідача ОСОБА_2 підписати відповідний Акт.
Водночас, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відсутність відмітки про недостачу товару на ТТН, яка надана третьою особою не може свідчити про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань, оскільки примірник ТТН надається вантажовідправнику після відпуску товару, а не після отримання замовником.
Також, апелянт звертає увагу на те, що суд послався на рішення Господарського суду Волинської області від 13.05.2021, яким з ТзОВ «Агро Фонд» на користь ТзОВ виробничо-комерційної фірми «БМ ЛТД» стягнуто борг, що виник внаслідок неналежного виконання договорів заявок в сумі 22 536,60 грн., в томі числі 2403,00 грн. за перевезення зерна. згідно із договором-заявкою № 16/12/2020-17 від 16.12.2020. Однак, таке рішення не може бути належним доказом у вказаній справі, так як обставини втрати перевізником вантажу взагалі не досліджувалися, а оплата послуг перевезення, наданих відповідачем на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, не свідчить про відсутність недостачі товару.
Відповідачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» (постачальником) - третьою особою у справі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (покупцем) - позивачем 16.01.2020 укладено договір поставки №20/171/0002. Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та своєчасно здійснити оплату такої.
Згідно п. 1.2, п. 1.3 договору предметом договору є продукція, найменування якої зазначається в додатках, що укладаються сторонами на окрему партію продукції та становлять невід'ємну частину даного договору. Кількість, асортимент, ціна, строк, умови та місце поставки продукції узгоджується в додатках.
Покупець зобов'язується надати під завантаження технічно справний та придатний для перевезення продукції транспортний засіб впродовж строку поставки, визначеного цим договором. Приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється покупцем в момент її отримання від постачальника в місці поставки. Кількість продукції приймається як кінцева згідно даних видаткової накладної (п. 5.1, п. 5.2, п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 9.1 договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2020.
07.12.2020 між сторонами підписано специфікацію №14 до договору поставки №20/171/0002 від 16.01.2020, згідно з якої постачальник здійснює поставку продукції пшениці, кількістю 350 т (+/-20%), 6083,35 грн за тонну, загальною вартістю 2129172,50 грн, без ПДВ.
У п. 3 специфікації №14 від 07.12.2020 місцем поставки продукції зазначено: ТОВ «Мрія насіннєвий завод», вул. Незалежності, буд. №1Ж/1, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область.
08.12.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» до оплати рахунок №725 на суму 2129172,50 грн, за пшеницю в кількості 350 т.
Крім того, 16.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» (перевізником) - відповідачем у справі підписано договір - заявку №16/12/2020-17 на здійснення 16.12.2020 перевезення вантажу кукурудзи, маршрутом: м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область (адреса завантаження) с. Пониковиця, Бродівський район, Львівська область (адреса розвантаження), автомобілем MAN НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , вартістю 2403 грн з ПДВ.
У адресованому представнику ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» Калівошці Р.Б. листі №16/12/20-13 від 16.12.2020, ТОВ «Агро Фонд» висловлено прохання завантажити 16.12.2020 пшеницю з ТОВ «Мрія насіннєвий завод» згідно договору поставки №20/171/0002 від 16.01.2020 та специфікації №14 від 07.12.2020 на автомобіль MAN НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 (перевізник ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД»).
ТОВ «Агро ЛВ Лімітед» (постачальником) поставлено ТОВ «Агро Фонд» (покупцю) пшеницю в кількості 19,46 т, вартістю 118381,99 грн без ПДВ (142058,39 грн з ПДВ) зі складу ТОВ «Мрія насіннєвий завод» на підставі видаткової накладної №4793 від 16.12.2020, скріпленої підписами постачальника та покупця, без жодних зауважень щодо кількості та якості проданого товару.
При здійсненні перевезення пшениці вагою 19,46 т вантажовідправником видавалась перевізнику товарно-транспортна накладна №54-20002938 від 16.12.2020, із зазначеною у ній масою брутто 33,300 т.
Стверджуючи про нестачу вантажу під час перевезення, позивачем до позову додано копію складеного 17.12.2020 Акта №1/171220, у якому вказано про виявлену недостачу вантажу в кількості 3,44 т під час його приймання. У акті зафіксовано, що при зважуванні автотранспорту на вагах замовника маса брутто становила 30,24 т, тари 14,220 т, нетто 16,020 т.
У Акті зазначено, що його складено у присутності представника ТОВ «Агро Фонд» (замовника) Мигаль І.Б., ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» (перевізника), в особі водія Ничай В.Я. (посв. ТЕІ 033337). У зв'язку з відмовою водія перевізника від підписання Акту, такий підписано незацікавленою особою ФОП Медієвським А.В.
Також Акт №1/171220 від 17.12.2020 містить відмітку про те, що він додається до ТТН №54-20002938 від 16.12.2020.
Долучена позивачем до позову копія його примірника ТТН №54-20002938 від 16.12.2020 містить відмітки, зокрема: «акт про недостачу вантажу №1/171220 від 17.12.2020». У графі «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)» поряд з печаткою та підписом представника ТОВ «Агро Фонд» містяться відмітки: б:30240; т:14220; н:16020.
Водночас, долучений відповідачем до матеріалів справи оригінал його примірника ТТН №54-20002938 від 16.12.2020 не містить відміток про складення акту про недостачу вантажу або викладених належним чином зауважень щодо його ваги. Копію ТТН такого ж змісту долучено до справи і третьою особою.
Також, 16.12.2020 між ТОВ «Агро Фонд» (замовником) та ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» (перевізником) оформлено акт №20-1224 наданих послуг по договору №16/12/2020-17 від 16.12.2020 за транспортні послуги по маршруту м. Хоростків (Тернопільська обл.) с. Пониковиця (Львівська обл), вартістю 2403 грн. Його зміст підтверджує відсутність у замовника претензій до перевізника щодо об'єму, якості та строків виконаних робіт з перевезення вантажу.
08.05.2021 позивачем направлено на адресу відповідача претензію №12 від 07.05.2021, в якій запропоновано останньому відшкодувати вартість втраченого вантажу. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування.
Також судом з'ясовано, що у провадженні Господарського суду Волинської області перебувала справа №903/246/21 за позовом ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» до ТОВ «Агро Фонд» про стягнення 22536,60 грн заборгованості за послуги, надані на підставі договорів-заявок перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.05.2021 у справі №903/246/21: задоволено позов ТОВ "Виробничо-Комерційна Фірма "БМ ЛТД"; стягнуто з ТОВ "Агро Фонд" 22536,60 грн заборгованості.
Рішення Господарського суду Волинської області від 13.05.2021 у справі №903/246/21 набрало законної сили 07.06.2021.
У рішенні суду від 13.05.2021 по справі №903/246/21 встановлені обставини належного виконання ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД», зокрема умов договору-заявки №16/12/2020-17 від 16.12.2020 з перевезення вантажу згідно зазначеного у ньому маршруту, підтвердженого копією товарно-транспортної накладної №54-20002938 від 16.12.2020 та Актом наданих послуг №20-1224 від 16.12.2020, а також невиконання зі сторони ТОВ «Агро Фонд» обов'язку щодо оплати вартості отриманих ним послуг з перевезення.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 13.05.2021 у справі №903/246/21 також встановлено, що заборгованість ТОВ «Агро Фонд» перед ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» за послуги з перевезення вартістю 22536,60 грн, також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.12.2020-01.03.2021, підписаного представниками обох сторін.
Представником відповідача у справі №921/365/21 до відзиву на позов долучено копію вищевказаного Акту звірки взаєморозрахунків за період 01.12.2020-01.03.2021, підписаного між ТОВ «Агро Фонд» та ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД». З його змісту вбачається, що послуги з перевезення загальною вартістю 22536,60 грн. включали зокрема, 2403 грн вартості перевезення по Акту №20-1224 від 16.12.2020.
На виконання рішення та наказу суду у справі №903/246/21 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» кошти за транспортні послуги в сумі 24806 грн згідно платіжного доручення №26955 від 17.06.2021.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За змістом ч.2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення (ч.1 ст. 908 ЦК України).
Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 ЦК України).
Аналогічні приписи містить Господарський кодекс України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
У частинах 1, 2 статті 307 ГК України вказано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов'язання.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджено «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (надалі - Правила), які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.
Відповідно до п. 1 Правил договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
У п. 1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
У п. 11.1 Правил також зазначено, що товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил).
Так, судом встановлено, що 16.12.2020 вантажовідправником - ТОВ «Мрія насіннєвий завод» (власник ТОВ «Агро ЛВ Лімітед») видано перевізнику - ТОВ «Виробничо-Комерційна Фірма «БМ ЛТД» (водію ОСОБА_2 , автомобіль MAN НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ) три примірники ТТН №54-20002938 на перевезення 19,46 т пшениці, придбаної ТОВ «Агро Фонд» по договору поставки №20/171/0002 від 16.01.2020 та специфікації №14 від 07.12.2020. Маса брутто навантаження складала 33,300 т. Зазначений факт підтверджують підписи відповідальної особи вантажовідправника у графі «здав» та водія у графі «прийняв» у ТТН №54-20002938 від 16.12.2020.
Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п. 13.1 Правил).
У п. 13.2, п. 13.4 Правил зазначено, що здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.). У пунктах призначення вантажоодержувач має право при прийманні вантажів перевірити їх масу.
Пункт 11.4 Правил зазначає, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.
Подані позивачем, третьою особою копії ТТН №54-20002938 від 16.12.2020, а відповідачем її оригінал, у графі «здав водій» містять проставлені підписи водія ОСОБА_2 .
З вищенаведеного вбачається, що 16.12.2020 відповідачем передано позивачу товар кількістю 19,46 т, відповідно до видаткової накладної № 4793 від 16.12.2020 та ТТН №54-20002938 від 16.12.2020.
Факт відсутності у позивача зауважень щодо наданих відповідачем послуг з перевезення вантажу підтверджує Акт №20-1224 від 16.12.2020 наданих транспортних послуг, який підписаний представниками сторін без зауважень.
Судом встановлено, що наступного дня після отримання товару, 17.12.2020 позивачем складно Акт №1/171220, в якому вказано про недостачу вантажу в кількості 3,44 т. З його змісту слідує, що водій ОСОБА_2 відмовився від підпису складеного 17.12.2020 акту, яким фіксувалась нестача вантажу, переданого перевізником (водієм) у власність покупця за день до цього 16.12.2020.
Відповідно до п. 15.1 Правил у разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом, що може бути складений у паперовій або електронній формі, за формою, що наведена в додатку 4.
У п. 15.2 Правил зазначено, що перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.
Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п. 15.3 Правил).
Відповідно до п. 15.4 Правил жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.
При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. 15.5 Правил).
Згідно п. 15.6 Правил для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної зазначається дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.).
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи оригінал ТТН №54-20002938 від 16.12.2020 (один із трьох примірників ТТН, виданих перевізнику вантажовідправником) не містить відмітки про складання акту про недостачу/втрату вантажу.
Про відсутність у ТТН факту фіксації нестачі вантажу, шляхом поставлення відмітки про складання акту, вказує також копія ТТН, долучена третьою особою до матеріалів справи.
Водночас, судом встановлено, що позивач (вантажоодержувач) не звертався до вантажовідправника Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро ЛВ Лімітед» щодо нестачі товару, або необхідності участі його представника для оформлення акту про нестачу.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Господарський кодекс України збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрату або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 ГК України).
Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові задані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Про покладення тягаря доказування обставин заподіяння збитків саме на позивача йдеться і у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постанові від 21.02.2020 у справі №907/746/17.
Враховуючи наявний у позивача обов'язок доведення обставин заподіяння збитків, ним у конкретній справі, не підтверджено належним чином факту нестачі товару.
Адже, наявний у відповідача примірник (оригінал) ТТН №54-20002938 від 16.12.2020 та копія поданої третьою особою такої ТТН не містять записів про складання акту нестачі вантажу.
Акт про нестачу товару від 17.12.2020 (складений позивачем на наступний день після прийняття товару) не є належним доказом неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків перевізника, згідно договору заявки №16/12/2020-17 від 16.12.2020 за наявності підписаного сторонами без зауважень та скріпленого печатками сторін Акта №20-1224 наданих послуг по договору №16/12/2020-17 від 16.12.2020 за транспортні послуги по маршруту м. Хоростків (Тернопільська область) с. Пониковиця (Львівська область), вартістю 2403 грн.
Твердження апелянта про те, що підписаний між сторонами, без зауважень, Акт №20-1224 наданих послуг по договору №16/12/2020-17 від 16.12.2020 за транспортні послуги по маршруту м. Хоростків (Тернопільська область) с. Пониковиця (Львівська область) вартістю 2403 грн не може свідчити про відсутність вини відповідача у недостачі товару, судом оцінюються критично. Адже, згідно умов договору №16/12/2020-17 від 16.12.2020 відповідач був зобов'язаний поставити відповідачу увесь товар.
З огляду на викладене, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини втрати вантажу, а відтак і розміру заподіяних відповідачем збитків під час перевезення, що виключає підставу для понесення останнім матеріальної відповідальності.
А відтак, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю як завдання збитків, так і розміру таких збитків.
Щодо тверджень апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у поновленні строку на приєднання до матеріалів справи заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.
У суді першої інстанції позивачем було подано клопотання б/н від 01.09.2021 (вх.№7141 від 01.09.2021) про поновлення процесуального строку. В обґрунтування даного клопотання позивач посилається на те, що у зв'язку із тим, що ним пояснення свідків були отримані лише 10 та 11 серпня 2021, тому останній був позбавлений об'єктивної можливості подати зазначені заяви із позовною заявою та відповіддю на відзив. Враховуючи зазначене, позивач просив поновити йому процесуальний строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи заяви свідків.
Відповідно до ч. 1 ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Наведені норми пов'язують можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причин його пропуску.
Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини для відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17).
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що наведені позивачем причини пропуску строку для подання заяв свідків не є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення ТзОВ «Агро Фонд» та такими, що пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.
Таким чином, рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Фонд» б/н від 05.11.2021 (вх. №01-05/3704/21 від 08.11.2021) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 30.09.2021 у справі № 921/365/21 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.І. Матущак
Суддя Г.В. Орищин