79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" лютого 2022 р. Справа №926/3438/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув у письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” від 19.11.2021
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2021 (повний текст рішення складено 09.11.2021 року, суддя Бондарчук В.В.)
у справі № 926/3438/21
за позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації, м. Чернівці
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут”, м. Чернівці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальний заклад “Оршівський дитячий будинок санаторного типу”, с.Оршівці, Чернівецький р-н., Чернівецька обл.
про стягнення безпідставно сплачених коштів в сумі 44526,83 грн.
20.08.2021 керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” на користь позивача в дохід обласного бюджету 44526,83 грн. (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 151-152, т.2).
Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.04.2019 між відповідачем та третьою особою було укладено договір №41 GB587-253-19 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Надалі, 15.04.2019, 16.04.2019, 06.05.2019 та 07.05.2019 вказані сторони уклали 4 додаткові угоди, якими поступово підвищили ціну природного газу до рівня, що на 39% вища від ціни, визначеної в основному договорі. Вказані додаткові угоди прокурор вважає такими, що суперечать вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”, що тягне за собою їх нікчемність відповідно до ст. 37 названого Закону. З огляду на положення ст. 216 ЦК України, яка визначає наслідки недійсності правочину, прокурор просив задоволити позов у даній справі та стягнути 44526,83 грн. бюджетних коштів, сплачених на підставі незаконних угод. Вказані кошти, в силу положень ст. 3 та 23 Бюджетного кодексу України, прокурор просив стягнути в дохід обласного бюджету на користь Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації, який є головним розпорядником коштів третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.08.2021 до участі в справі залучено Комунальний заклад “Оршівський дитячий будинок санаторного типу” як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2021 позов у даній справі задоволено.
Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з наступного:
1) за приписами ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зменшення обсягів закупівлі з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. За змістом ч.1 ст.37 цього Закону, договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог ч.4 ст. 36 цього Закону;
2) додаткові угоди №1 - 4 до договору №41GВ587-253-19 фактично збільшують ціну природного газу на 39%, що свідчить про те, що вони укладені з порушенням вимог ч.4 ст.36 Закону України “Про публічні закупівлі”. Матеріалами справи не підтверджується факту коливання ціни на газ у спірному періоді; відповідач для обґрунтування зміни ціни на предмет закупівлі надав лише довідки торгово-промислової палати та не встановлював середній показник коливання цін на газ. При цьому, довідки Чернівецької торгово-промислової палати не є належними доказами, на підставі яких можна встановити коливання ціни на природний газ;
3) правові підстави для зміни ціни на предмет закупівлі не доведені матеріалами справи, у зв'язку з чим додаткові угоди № 1 від 15.04.2019, № 2 від 16.04.2019, № 3 від 06.05.2019, № 4 від 07.05.2019 до договору №41GB587-253-19 від 04.04.2019 в частині збільшення ціни на природний газ є нікчемними в силу приписів ст.36, 37 Закону України “Про публічні закупівлі” та не породжують жодних правових наслідків для сторін;
4) відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами глави 54 ЦК України, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову прокурора.
Водночас, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції відхилив твердження відповідача про відсутність підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі позивача. При цьому, суд зазначив, що позов у даній справі заявлено в інтересах держави в особі Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації як органу, уповноваженого державою здійснювати контроль за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів. При поданні позовної заяви прокурор обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави вказаним органом, який не вжив заходів до оспорювання додаткових угод до договору №41GB587-253-19 від 04.04.2019, які порушують економічні інтереси держави та завдали збитків обласному бюджету у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів. Так, Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, дізнавшись про порушення своїх прав та отримавши листа Чернівецької окружної прокуратури від 27.05.2021 №5214 - 171 вих -21 про наявність підстав для представництва інтересів у суді, не висловив про намір самостійно звернутися з позовом, що обґрунтовано було розцінено прокурором як бездіяльність.
Відповідач, не погодившись з вказаним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що вирішуючи спір, місцевий господарський суд не з'ясував обставини, які мають значення для справи, визнав встановленими недоведені обставини, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, у зв'язку з чим просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
У своїй апеляційній скарзі скаржник послався на наступне:
1) прокурор не встановив належного суб'єкта, до повноважень якого віднесено захист державних інтересів та помилково визначив Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тоді як таким органом є Західний офіс Державної аудиторської служби України як орган державного фінансового контролю. При цьому, прокурор взагалі не обґрунтував підстав, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом;
2) Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації не є стороною спірного договору, а відтак і не може бути отримувачем коштів за цим договором;
3) договір №41GB587-253-19 від 04.04.2019 містить положення, відповідно до якого він може змінюватись протягом його дії шляхом повідомлення споживача постачальником про відповідну зміну ціни. При цьому, кожне останнє повідомлення постачальника скасовує відповідні ціни на газ, вказані в попередніх повідомленнях постачальника з моменту, вказаному в останньому повідомленні постачальника. Сторони можуть також за взаємною згодою додатково оформити відповідну додаткову угоду про зміну ціни. У разі непогодження з новою ціною, споживач в строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку наступного місяця поставки газу зобов'язаний: письмово повідомити про це постачальника; повністю розрахуватись з постачальником за фактично спожитий газ станом на останній день місяця поставки газу постачальником по цьому договору; укласти з постачальником угоду про припинення дії цього договору з першого дня відповідного місяця поставки газу, або припинити власне споживання газу в останній день місяця поставки газу постачальником по цьому договору із забезпеченням споживачем виконання процедури опломбування Оператором ГРМ всього газового обладнання споживача (пункти 3.3, 3.4). Вказане свідчить, що дії сторін щодо укладення додаткових угод №1 - 4 відповідали положенням договору та ч.4 ст. 36 Закону України “Про публічні закупівлі”;
4) всупереч ст 76 ГПК України суд безпідставно визнав довідки Чернівецької торгово-промислової палати неналежними доказами;
5) всі етапи спірної закупівлі завершилися, а спірний договір був виконаний сторонами в повному обсязі. Враховуючи, що на момент вирішення спору договір був виконаний та припинив свою дію в частині поставки газу та розрахунків за використаний газ, зміна ціни придбаного газу, на чому наполягає прокурор, не відповідає приписам ч.3 ст. 632 ЦК України, яка передбачає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, на думку скаржника, суд помилково дійшов висновку про нікчемність додаткових угод № 1 від 15.04.2019, № 2 від 16.04.2019, № 3 від 06.05.2019, № 4 від 07.05.2019 до договору в частині збільшення ціни на природний газ.
Керівник Чернівецької обласної прокуратури подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Стосовно доводів скаржника зазначив наступне:
1) підставою для звернення прокурора до суду у спірних правовідносинах є порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення незаконного правочину, яким завдано шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів. При цьому, правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність договору або додаткових угод до нього, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. Отже, спірне порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створює загрозу інтересам держави. Водночас, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного Кодексу України, інтереси держави у сфері бюджетних відносин полягають, зокрема, в ефективному та результативному використанні бюджетних коштів;
2) твердження відповідача про те, що у спірних правовідносинах Держаудитслужба є належним позивачем та саме остання повинна була звернутися з відповідним позовом до суду у разі виявлення порушень, не відповідають дійсності. Так, Держаудитслужба є органом, уповноваженим здійснювати від імені держави контроль за дотриманням законодавства про державні закупівлі, однак права на звернення до суду в інтересах держави про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, вона не має (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 20.11.2020 у справі № 906/1024/19). Крім того, прокуратура скеровувала на адресу Управління Західного офісу Держаудитслужби у Чернівецькій області лист щодо проведення моніторингу та вжиття відповідних заходів з перевірки вказаної закупівлі, проте, згідно з відповіддю, моніторинг вказаної закупівлі Управлінням не здійснювався;
3) відповідач в апеляційній скарзі вказує про те, що позивач не є уповноваженим органом на здійснення контролю за дотриманням інтересів держави та територіальних громад в частині законності використання бюджетних коштів на відповідній території, оскільки спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель з іншою юридичною особою. Однак, такі твердження є помилковими, оскільки:
- відповідно до інформації Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області головним розпорядником коштів комунального закладу «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» у 2019 році на момент укладення договору № 41GB587-253-19 був Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації;
- відповідно до статуту КЗ «Оршівський ДБСТ», вказаний комунальний заклад підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації; фінансово-господарська діяльність комунального закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цього статуту і підконтрольна Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації та засновнику Чернівецькій обласній раді; фінансування комунального закладу проводиться за рахунок коштів обласного бюджету, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законами України.
- фінансування на оплату платіжних доручень за договором постачання природного газу комунального закладу здійснювалось за рахунок обласного бюджету та за рахунок надходжень до спеціального фонду установи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
- з урахуванням вимог статей 3, 23 Бюджетного кодексу України, кошти, безпідставно отримані відповідачем в результаті укладення додаткових угод, мають бути повернуті в дохід бюджету;
4) у фактографічних довідках Чернівецької торгово-промислової палати від 15.05.2021, 21.05.2019 та 15.10.2019 щодо середньозважених відпускних цін на природний газ, не встановлено наявності факту коливання ціни на газ в період укладання додаткових угод, натомість зазначено лише середньозважену відпускну ціну на газ. Натомість, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання);
5) відповідач в апеляційній скарзі стверджує про те, що внесення змін до договору шляхом підписання додаткових угод не призвело до збільшення ціни договору. Проте аналізом наданих відповідачем доказів встановлено, що за результатами збільшення цін на природний газ зменшено обсяги його постачання, що в кінцевому результаті також порушує інтереси держави.
Третя особа подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила про те, що при укладенні додаткових угод №1 - 4 сторонами не було порушено вимог Закону України “Про публічні закупівлі”, оскільки жодна із вказаних додаткових угод не підвищувала ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, а відповідно до п.7 ч.4 ст. 36 вказаного Закону передбачено, зокрема, можливість зміни істотних умов договору закупівлі у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Позивач (Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації) не подав відзиву на апеляційну скаргу чи письмових пояснень на неї, хоча апеляційна скарга була скерована відповідачем на його адресу.
Разом з тим, колегія суддів констатує, що позивач, в розумінні ст. 242 ГПК України, належним чином був повідомлений про дане судове провадження у Західному апеляційному господарському суді. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України «Про доступ до судових рішень», були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункт 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Вищенаведені положення ГПК України та Закону України «Про прокуратуру» свідчать про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва.
При поданні позову у даній справі прокурор визначив позивачем Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації та зазначив, що позивач є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах, який, однак, не здійснює захисту інтересів держави (бездіє).
Прокурор, при визначенні позивача у даній справі, послався на наступні обставини:
- відповідно до статуту КЗ «Оршівський ДБСТ» (а.с. 183-208, т.1): вказаний комунальний заклад підпорядкований, підзвітний та підконтрольний Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (пункт 1.5); фінансово-господарська діяльність комунального закладу здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цього статуту і підконтрольна Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації та Чернівецькій обласній раді (пункт 10.1); фінансування комунального закладу проводиться за рахунок коштів обласного бюджету, а також додаткових джерел фінансування, не заборонених законами України (пункт 10.2);
- відповідно до інформації Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області головним розпорядником коштів КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» у 2019 році був Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (а.с. 140, т.1);
- фінансування на оплату платіжних доручень за договором постачання природного газу комунального закладу здійснювалось за рахунок обласного бюджету та за рахунок надходжень до спеціального фонду установи від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
- з урахуванням вимог статей 3, 23 Бюджетного кодексу України, кошти, безпідставно отримані відповідачем в результаті укладення додаткових угод, мають бути повернуті в дохід бюджету.
Місцевий господарський суд визнав вказані доводи обґрунтованими і достатніми для висновку, що саме Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах. Однак, суд апеляційної інстанції вважає вказаний висновок недоведеним і не погоджується з ним.
Відповідно до статуту КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу», вказаний комунальний заклад є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку, штамп, ідентифікаційний код, бланки зі своїм найменуванням, рахунки в Головному управлінні Державного казначейства України у Чернівецькій області, відділеннях банків України м.Кіцмань (пункт 1.3).
Відповідно до п. 1.7 статуту, дитячий будинок самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах компетенції, передбаченої чинним законодавством України, наказами Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації, рішеннями Чернівецької обласної ради та власним Статутом.
З матеріалів даної справи вбачається, що процедура закупівлі UА-2019-02-28-002205-а, на підставі якої було укладено договір на постачання природного газу № 41GВ587-253-19 від 04.04.2019, була ініційована безпосередньо КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу».
В матеріалах справи відсутні докази того, що до процедури закупівлі UА-2019-02-28-002205-а будь-яким чином був залучений Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації (погодження тендерної документації, предмету закупівлі, ціни, тощо).
Договір на постачання природного газу № 41GВ587-253-19 від 04.04.2019 також був укладений безпосередньо між КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» та ТзОВ «Чернівцігаз Збут». Вказаними особами укладались додаткові угоди до договору, складались рахунки-акти, а також акти приймання-передачі природного газу. Розрахунок з ТзОВ «Чернівцігаз Збут» здійснювався з банківського рахунку КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу», відкритого в ГУДК у Чернівецькій області.
Жодні докази (зокрема, і зміст договору та додаткових угод) не свідчать про те, що у вказаних правовідносинах брав участь, у будь-якій формі, Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації. Крім того, з долучених прокурором доказів не вбачається того, що вказана особа повинна була погоджувати певні документи чи платежі Комунального закладу «Оршівський дитячий будинок санаторного типу».
Таким чином, на переконання колегії суддів, самого лише покликання на пункти 1.5, 10.1 та 10.2 статуту КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» не є достатньо для висновку, що Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації є органом державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.
Стосовно листа Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області №0216/17 від 08.04.2021, відповідно до якого головним розпорядником коштів КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» у 2019 році був Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації, колегія суддів зазначає таке:
Поняття та повноваження розпорядників бюджетних коштів визначені у ст. 22 Бюджетного кодексу України. Відповідно до ч.5 вказаної статті, головний розпорядник бюджетних коштів:
1) розробляє план діяльності на середньостроковий період (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних проектів) з урахуванням Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку;
2) організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);
3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;
4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;
5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;
6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання;
6-1) організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності;
7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;
8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;
9) здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;
10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;
11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 вказаної статті, розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань.
Зі змісту вказаної статті, статуту КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу», а також зі змісту Положення про Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації (а.с. 217-227, т.1) не вбачається того, що Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації може здійснювати представництво інтересів КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу», або діяти як самостійна сторона у правовідносинах, що складаються між КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» та третіми особами.
Додатково колегія суддів звертає увагу і на те, що відповідно до пункту 10.2 статуту КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу», на який покликається прокурор, джерелами фінансування вказаного комунального закладу є:
- кошти обласного бюджету, що надходять у розмірі, передбаченому нормативами фінансування;
- кошти, отримані від надання комунальним закладом додаткових освітніх послуг;
- кредити банків;
- добровільні грошові внески та пожертвування підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних та фізичних осіб.
Тобто, із вказаного випливає, що джерелами фінансування КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» є не лише бюджетні кошти, на чому наполягає прокурор. Доказів того, що оплата за договором на постачання природного газу № 41GВ587-253-19 від 04.04.2019 здійснювалася виключно за рахунок коштів обласного бюджету в матеріалах справи немає.
В контексті всього вищенаведеного, суд апеляційної інстанції наголошує й на тому, що із сукупності доказів, наявних у даній справі, не випливає того, що позов з таким же предметом та підставами, міг бути заявлений до суду безпосередньо Департаментом освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації. Таким чином, той факт, що із таким позовом звернувся прокурор, не може автоматично тягнути за собою обґрунтованість втручання держави у спірні правовідносини. Також слід зазначити, що позов у даній справі стосується стягнення коштів з відповідача на користь Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації та мотивований нікчемністю низки додаткових угод до договору на постачання природного газу №41 GB587-253-19 від 04.04.2019, укладеного між відповідачем та КЗ «Оршівський дитячий будинок санаторного типу». Однак, Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації не є стороною вказаного договору, а оплата за вказаним договором здійснювалась безпосередньо Комунальним закладом «Оршівський дитячий будинок санаторного типу» на користь відповідача, що свдчить про безпідставність позовної вимоги про стягнення коштів на корсить Департаменту.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
За змістом наведених норм позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. В судовому порядку підлягають захисту порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).
Матеріали даної справи свідчать, що прокурор, визначивши орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не зазначив як позивача особу, права якої безпосередньо порушені (Комунальний заклад «Оршівський дитячий будинок санаторного типу»). При цьому, як неодноразово зазначалось вище, матеріали справи жодним чином не свідчать про те, що у спірних відносинах будь-яким чином були порушені інтереси держави в тій частині, у якій їх представляє в межах своїх повноважень та компетенції Департамент освіти і науки Чернівецької обласної держаної адміністрації.
Оскільки прокурор не визначив належного позивача для стягнення коштів з відповідача, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог у даній справі - відсутні. Відповідна правова позиція щодо відмови у позові з аналогічних підстав, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду від 02.12.2021 у справі №921/371/20 та від 12.01.2022 у справі №921/511/20.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, а також порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 269, 275, 277, 282 - 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” задоволити.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 04.11.2021 у справі №926/3438/21 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (58002, м.Чернівці, вул.Грушевського,1 ідентифікаційний код 39301337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (58018, м.Чернівці, вул. Воробкевича Сидора, 1А, ідентифікаційний код 39584988) 3405 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Чернівецької області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Чернівецької області.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік